В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі та заздрісні до нього.
Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомагають йому в його пригодах. Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть власним коштом. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і зрештою нагороджується.
Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень насправді рідко дурень, він просто сприймається таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15—16 століття) російське слово «дурак» (укр.дурень) не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність[2].
У сучасному мистецтві
Іванко-дурник — дитяча опера композитора цезаря Кюі 1913.
