Мара

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мара (значення).
Мара
Божество вслов'янська міфологія і Лужицька міфологіяd
Покровитель длязима
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мара́ (Марена, Морена, у західних слов'ян — Маржана, Марцана, пол. Marzan(n)a, Śmiertka, чеськ. Morana, Smrtka, болг. Морана, Марава, Мора) — жіночий персонаж слов'янської міфології. Залежно від місцевості, постає як привид, злий дух[1], уособлення сезонних змін[2]. Гіпотетично — богиня потойбіччя, ночі, сезонності, смерті та води[3][4].

Етимологія

Слово «мара» походить від протоіндоєвропейського кореня *mar- чи *mor- — «смерть». Від того ж кореня походить ім'я римського бога Марса — первісно покровителя рослинності, потім бога війни[5]. Первинне значення — «привид, омана, мрія» тощо. З ним пов'язані слова марити, марево, морока[6].

Образ і заняття

У народних віруваннях мара виступає в декількох ролях. Передусім це привид (відомий також як змора), копія живої людини, що з'являється після її смерті. Вважалося, що мара виникає тоді, коли в світі живих лишилося дещо, цінне для померлої людини[1]. Марою могли називати також домовика[7] (один з його образів — це копія господаря будинку).

За деякими трактуваннями, Мара тотожна Смерті, виступаючи під іменами Навь, Марена, Морена; як узагальнені назви істот — мара, мора, змора, кікімора тощо[8]. У західних слов'ян є схожий персонаж Маржана[9]. Іноді в народних переказах Марена описується як старша русалка[10].

Мара також — персонаж свят, якого зображає лялька, котру спалювали чи топили. За припущеннями деяких дослідників, Мара/Морена (як одноосібний персонаж) первісно була парою Купали, реалізуючи мотив про брата й сестру, що втілюють вогонь і воду[2] чи протилежність сухе-мокре[11]. Імовірно, що у владі Мари перебувала саме вода, що зближує її з богинею Мокошею[9].

Культ Мари

Винесення ляльки на німецькій листівці 1887 р.

Мара/Марена як персонаж свят відома у всіх слов'ян і зображалася лялькою чи прикрашеною квітами головою коня або корови, кілком на жердині або високою копицею сіна[2]. Обряди з нею проводилися на Івана Купала, Кострому, Русальний тиждень, Масницю[12]. Обряди за участю ляльки відомі і в Словаччині, Моравії, Чехії, Польщі, Лужиці, Каринтії, а також Угорщині та Австрії[12]. Хоча найвідоміший варіант імені персонажа Марена, в різних місцевостях відомі варіації. Так, в українців вона подекуди могла називатися Купала, Уляна чи Катерина[13], в чехів — смртніца, смртоноска[14]. В деяких регіонах України[15] та Білорусі вона відома як Мара[16]. На Кубані ритуальне деревце з тією ж функцією відоме як «калиноня» чи «калинонька»[17].

На Полтавщині знаний обряд, коли дівчата виготовляли з соломи опудало під назвою Мара на свято Івана Купала. Опудало обкладали кропивою, через яку перестрибували босоніж. Потім на кропиві розводилося багаття, через яке стрибали хлопці й дівчата. Ввечері опудало топили в річці[15]. На Луганщині на Івана Купала обрядову ляльку називали Марена, її ставили на палиці на вигоні, а поряд ставили стіл з хлібом і сіллю. Виконавши хоровод навколо Марени, ляльку топили в річці[10]. Там, де центром дійства була не Мара, а Марена, роль цього персонажа могла відігравати дитина, вбрана у вінки та квіти[15]. Ляльку могли також виготовляти з жовтої глини. Іноді до неї прив'язували камінь, щоб Марена гарантовано потонула. В деяких регіонах з лялькою Марени топили також Ляльку Купала[10].

Лужицькі слов'яни одягали ляльку Марени в сорочку останнього померлого в селі та підперезували поясом дівчини, що остання вийшла заміж. Марену топили (словени, чехи, моравці, поляки), спалювали (поляки, чехи), розривали на частини (моравці), закидали на дерево (моравці), розбивали об дерево (словаки), били палицями (словаки, моравці), закидали камінням (моравці), скидали в прірву (моравці), закопували в землю (чехи) тощо[12].

Також Марена — це давнє жіноче ім'я. Зокрема воно відоме з берестяних грамот кінця XII ст., знайдених у 1997—2005 роках у Новгороді. Зустрічається в давніх українських і польських[18][19]; наприклад «свою дъвку на имь Марену» в староукраїнській грамоті 1393 року[20][21].

Реконструкції міфів про Мару

Польська Марана як богиня води на ілюстрації 2014 р.

Згідно з російським істориком Борисом Рибаковим, міф про Морену зберігся в билині про Михайла Потика та Марію Лиходіївну. За сюжетом билини, Михайло Потик їде на війну та зустрічає дочку язичницького царя, чаклунку Марію Лиходіївну (варіант — Лебідка Біла чи Авдотія), що здатна перетворюватися на тварин. Марія приймає його пропозицію одруження за умови, що в разі смерті когось із подружжя в труну буде покладено обох. Раптово Марія помирає і з'являється «змія підземна» чи «змій о дванадцяти хоботах». Михайло перемагає чудовисько та вимагає аби воно принесло живої води, щоб воскресити нею Марію на Великдень. За іншою версією, поширеною в Біломор'ї, чудовиськом стає сама Марія і Михайло розрубує її на дрібні шматки[22].

Хорватський лінгвіст Радослав Катічіч у 1987 році та етнограф Вітомір Белай у 1998 спробували реконструювати міф про Ярила як божество-уособлення життєвого циклу пшениці, чиєю сестрою та дружиною була Мара. У викладі Катічіча та Белая, Ярило — це син бога Перуна. Ярила викрадають посланці Велеса, і відносять до підземного світу мертвих (Вирію), де Велес виховує Ярила як свого сина. З приходом весни Ярило повертається з підземного царства верхи на коні, приносячи на землю весну і родючість. Він закохується в свою сестру Мару і вони одружуються в день літнього сонцестояння (Івана Купала). Шлюб стає запорукою миру між Перуном і Велесом і забезпечує процвітання в світі. Однак, оскільки Ярило зраджує Марі, вона (або Перун чи брати Ярила) вбивають його. З частин тіла Ярила Мара будує собі будинок, але без чоловіка перетворюється на стару й потворну богиню смерті, та зрештою помирає до кінця року. Кожного року історія повторюється і природний цикл починається заново[23][24].

Трактування образу

Спалення Морани у Празі, 2018 р.

У творах міфологів XIX століття, таких як Карел Яромір Ербен, Шимон Матусяк, Грегор Крек або ранній Ян-Гануш Махал, Марена висвітлена як богиня смерті. Цю версію розвинуто Вацлавом Ганкою на основі чеського словника «Mater Verborum», де Марена ототожнюється з давньогрецькими Гекатою і Прозерпіною[25][26][27].

Російський історик Борис Рибаков вважав Морену аналогом давньогрецької Персефони, тобто богині, що перебуває в світі мертвих частину року, і періодично відвідує землю[22]. Російські філологи В'ячеслав Іванов і Володимир Топоров пояснювали Мару як уособлення смерті й хвороб[8]. На їхню думку, билинна чаклунка Марія Лиходіївна, ототожнювана з Марою, є відображенням історичної московської цариці Марини Мнішек[28].

Український історик і біолог Віктор Куйбіда пояснював Марену як богиню води, дружину Купала, пов'язану з обрядами помирання/воскресання природи та викликання дощу. На його погляд, в цієї богині більше очисна функція, а її символом була риба[29].

У сучасній культурі

В українських ЗМІ можна знайти переліки «13 дочок Мари», які втім не посилаються на які-небудь відомі чи авторитетні джерела. Ці дочки постають як істоти, що спричиняють різні хвороби[30][31].

У сучасному «міському фольклорі» Дрогобича Маруна згадана як міська богиня, нянька мертвих дітей[32] (мати мертвих і ненароджених), яка мешкає на старому «польському» кладовищі і керує Дрогобицьким потойбіччям, «зваблює на смерть живих: у повен місяць, перетворюється на вродливу жінку, яка заманює[33] чоловіків на цвинтар.» Таке трактування присутнє у творах Олега Стецюка.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 252.
  2. ↑ а б в Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 238.
  3. ↑ Szyjewski, Andrzej (2003). Religia Słowian [Religion of the Slavs]. Kraków: Wydawn. WAM. ISBN 8373182055.
  4. ↑ Hanuš, Ignác Jan (1842). Die Wissenschaft des Slawischen Mythus im weitesten, den altpreussisch-lithauischen Mythus mitumfassenden Sinne. Nach Quellen bearbeitet, sammt der Literatur der slawisch-preussisch-lithauischen Archäologie und Mythologie [Архівовано 4 листопада 2020 у Wayback Machine.]. J. Millikowski.
  5. ↑ Kempiński, Andrzej M. (2001). Encyklopedia mitologii ludów indoeuropejskich (вид. Wyd. 1). Warszawa: Iskry. ISBN 83-207-1629-2. OCLC 48989162.
  6. ↑ МАРА. Словари, энциклопедии и справочники - бесплатно Онлайн - Slovar.cc (рос.). Процитовано 2 жовтня 2022.
  7. ↑ Домовой / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 169.
  8. ↑ а б Славянская мифология / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 8.
  9. ↑ а б Мара, Марена / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 253.
  10. ↑ а б в Воропай, Олекса (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво. с. 123—126.
  11. ↑ Studies of integral culture (укр.). Інститут народознавста НАН України. 1999. с. 49.
  12. ↑ а б в Славянские древности. Этнолингвистический словарь в пяти томах. Москва: Междурнародные отношения. 1995-2012. с. 180. ISBN 5-7133-0703-4. OCLC 32988664.
  13. ↑ Климець, Ю. Д. (1990). Купальська обрядовість на Україні (укр.). Наук. думка. с. 59. ISBN 978-5-12-001553-0.
  14. ↑ Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европу, конец XIX - начало XX в: весенние праздники (рос.). Nauka. 1977. с. 228.
  15. ↑ а б в Воропай, Олекса (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво. с. 119.
  16. ↑ Толстой, Никита; Агапкина, Т. А. (1995). Славянские древности: этнолингвистический словарь в пяти томах (рос.). Международные отношения. с. 182. ISBN 978-5-7133-1207-7.
  17. ↑ Климець, Ю. Д. (1990). Купальська обрядовість на Україні (укр.). Наук. думка. с. 64. ISBN 978-5-12-001553-0.
  18. ↑ Словник староукраїнської мови XIѴ–XѴ ст., 1–2, Київ, 1977—1978. Т.1.С.576.
  19. ↑ Slownik staropolskich nazw osobowych. T. VIII. Wroclaw etc., 1965—1987. III. 3. С. 413
  20. ↑ А. М., Молдован (2000). Житие Андрея Юродивого в славянской письменности. Москва. с. 267.
  21. ↑ Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1997-2000 гг.). Т. XI. Москва: Русские словари. 2004. с. 25.
  22. ↑ а б Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 398—402.
  23. ↑ Katičić, Radoslav (27 червня 1989). Hoditi - roditi. Spuren der Texte eines urslawischen Fruchtbarkeitsritus. Studia ethnologica Croatica (хор.). Т. 1, № 1. с. 45—63. ISSN 1330-3627. Процитовано 20 липня 2022.
  24. ↑ Belaj, Vitomir (2007). Hod kroz godinu : pokušaj rekonstrukcije prahrvatskoga mitskoga svetonazora (вид. 2. izmijenj. i dopunj. izd). Zagreb: Golden marketing-Tehnička knjiga. ISBN 978-953-212-334-0. OCLC 320243487.
  25. ↑ NIEDERLE, Lubor. Slovanské starožitnosti. Praha: Bursík & Kohout, 1916. S. 177. Díl II., svazek I..
  26. ↑ Popelka Biliánová. Z pohanských božnic pražských. Národní listy roč. 72, č. 160, str. 6. 1932. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  27. ↑ Lucie Jandová. Novodobí Slované: ti, co vynášejí Moranu. — Dennik Právo [Архівовано 1 січня 2020 у Wayback Machine.] // Novinky.cz. — 25.9.2016
  28. ↑ Добрыня Никитич / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 162—164.
  29. ↑ * Куйбіда. В. Марена // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. ─ Корсунь-Шевченківський: Вид. В. М. Гавришенко, 2015. — С. 477. — ISBN 978-966-2464-48-1
  30. ↑ Вікторія, Демидюк (6 листопада 2018). Мара в українській міфології: легенди, міфи, трактування. ВСВІТІ (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 5 березня 2021.
  31. ↑ Богиня Мара та її доньки. web.archive.org. 12 квітня 2021. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 2 жовтня 2022.
  32. ↑ Див. Дрогобич як міф дитини // Drohobyczer Zeitung. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.
  33. ↑ Стецюк О. Проведена пані // Візуальний журнал „Drohobyczer Zeitung“. — 2015. — жовт. — № 2. — С.6.

Посилання

  • Мара // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мара

Read other articles:

Politik Tanjung Verde

Politik Tanjung Verde berlangsung dalam kerangka semi-presiden demokrasi perwakilan republik,[1] dimana Perdana Menteri Tanjung Verde adalah kepala pemerintahan dan Presiden Republik Tanjung Verde adalah kepala negara, dan dari sistem multi-partai.[2][3] Kekuasaan eksekutif dijalankan oleh presiden dan pemerintah. Kekuasaan legislatif dipegang oleh pemerintah dan Majelis Nasional. Yudikatif independen dari eksekutif dan legislatif. Konstitusi, pertama kali disetujui pa...

 

Società Polisportiva Ars et Labor 1964-1965

Voce principale: Società Polisportiva Ars et Labor. Società Polisportiva Ars et LaborStagione 1964-1965 Sport calcio Squadra SPAL Allenatore G.B. Fabbri (1ª-9ª) Francesco Petagna (10ª-38ª) Presidente Paolo Mazza Serie B3º. Promossa in Serie A Coppa ItaliaSecondo turno Maggiori presenzeCampionato: Muzzio (37) Miglior marcatoreCampionato: Muzzio (13) StadioComunale (25 000) Media spettatori8 820[1] 1963-1964 1965-1966 Si invita a seguire il modello di voce Questa ...

 

Pierogi

PierogiPierogi ruskie ditaburi bawang gorengNama lainPirogi, pirohy, pyrohy, varenykySajianHidangan pembuka, hidangan utama, hidangan penutupTempat asalUkraina, PolandiaSuhu penyajianPanasBahan utamaAdonan: tepung terigu, telur, air Isi: beragamSunting kotak info • L • BBantuan penggunaan templat ini Buku resep: Pierogi  Media: PierogiPierogi (// pih-ROH-ghee[1]) (tunggal: pieróg), juga dikenal di Ukraina dengan nama Varenyky, adalah sejenis pangsit isi yang be...

Storia del traforo del Monte Bianco

Voce principale: Traforo del Monte Bianco. Ingresso al tunnel del Monte Bianco dal versante italiano. Questa voce o sezione sull'argomento trasporti non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Fin dal 1814, gli abitanti del ducato di Aosta chiesero a Casa Savoia lo scavo di una galleria che collegasse...

 

1. FC Frankfurt

German football club Football club1. FC FrankfurtFull name1. Fußballclub Frankfurt (Oder) E.V. e.V.Founded2 August 1951; 72 years ago (1951-08-02) as SV VP Vorwärts LeipzigGroundStadion der FreundschaftCapacity12,000PresidentMarkus DerlingManagerMichael PohlLeagueBrandenburg-Liga2022–23NOFV-Oberliga Nord, 16th of 18 (relegated)WebsiteClub website Home colours Away colours Current season 1. FC Frankfurt is a German football club based in Frankfurt (Oder), Brandenburg.[...

 

Littlemore railway station

Former railway station in Oxfordshire, England LittlemoreGeneral informationLocationLittlemore, City of OxfordEnglandCoordinates51°43′07″N 1°13′29″W / 51.71856°N 1.22481°W / 51.71856; -1.22481Grid referenceSP536024Platforms1Other informationStatusDisusedHistoryOriginal companyWycombe RailwayPre-groupingGreat Western RailwayPost-groupingGreat Western RailwayKey dates1864Opened1963Closed Littlemore railway station was on the Wycombe Railway and served Littlem...

تاريه رود-لارسن

تاريه رود-لارسن   معلومات شخصية الميلاد 22 نوفمبر 1947 (77 سنة)[1]  برغن  مواطنة النرويج  الزوجة مونا يول (1988–)[2]  الحياة العملية المهنة سياسي،  ودبلوماسي،  وعالم اجتماع،  ورجل قانون،  وأستاذ جامعي،  وسفير،  ووزير،  ومنفذ  [لغات أخرى]‏...

 

Backpacking

Un backpacker a Nuova Delhi, in India, che cammina evitando di servirsi dei risciò Backpacking (lett. viaggiare con lo zaino) è un termine inglese,[1][2] utilizzato anche in italiano,[3] che indica un modo di viaggiare economico. Deriva dall'inglese backpack, che significa zaino. Un termine italiano analogo a backpacker è saccopelista, che veniva usato nella seconda metà del XX secolo per riferirsi ai turisti o viaggiatori che dormivano nel proprio sacco a pelo...

 

Reversible lane

Lane in which traffic may travel in either direction This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Reversible lane – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2023) (Learn how and when to remove this message) The south end of Lions Gate Bridge in Vancouver, British Columbia A reversible lane (or t...

Administrative divisions of the Dutch East Indies

Administrative regions in former colony Part of a series on the History of Indonesia Timeline Prehistory Paleolithic Java Man 1,000,000 BP Flores Man 94,000–12,000 BP Neolithic Toba catastrophe 75,000 BP Buni culture 400 BCE Hindu and Buddhist kingdoms Kutai Kingdom 350–1605 Tarumanagara Kingdom 400s–500s Kantoli 400s-500s Kalingga Kingdom 500s–600s Melayu Kingdom 600s–1347 Srivijaya Empire 600s–1025 Shailendra Dynasty 600s–900s Mataram Kingdom 716–1016 Bali Kingdom 914...

 

ثيودورا الثالثة

ثيودورا الثالثة (باليونانية: Θεοδώρα)‏  معلومات شخصية الميلاد سنة 984   القسطنطينية  الوفاة 31 أغسطس 1056 (71–72 سنة)[1]  القسطنطينية  مكان الدفن كنيسة الرسل المقدسة  مواطنة الإمبراطورية البيزنطية  الأب قسطنطين الثامن  إخوة وأخوات زوي بورفيريوجينيتا ...

 

Sepak takraw pada Pekan Olahraga Nasional 2016

Sepak takraw pada Pekan Olahraga Nasional 2016LokasiGedung Sporthall FPOK UPI, Kota BandungTanggal18-29 September 2016← 20122021 → Cabang olahraga Sepak takraw pada Pekan Olahraga Nasional XIX akan dilaksanakan dari 18 sampai 29 september 2016 di Gedung Sporthall FPOK UPI, Kota Bandung, Jawa Barat.[1] Terdapat delapan nomor pertandingan masing-masing empat nomor putra dan putri. Usia atlet dibatasi untuk yang berusia maksimal 27 tahun (kelahiran 1989)[1] ...

Point Stephens Light

Lighthouse in New South Wales, Australia LighthousePoint Stephens Light LocationPoint Stephens, New South Wales, Australia Coordinates32°44′49″S 152°12′04″E / 32.746931°S 152.201156°E / -32.746931; 152.201156TowerConstructed1862 Constructionsandstone (tower) Automated1973 Height21 m (69 ft) ShapeCylindrical tower with balcony and lanternMarkingswhite (tower), white (lantern) Power sourcesolar power OperatorAustral...

 

United Nations Group of Experts on Geographical Names

Experts during the 26th Session of the United Nations Group of Experts on Geographical Names (2–6 May 2011, United Nations Office, Vienna) The United Nations Group of Experts on Geographical Names (UNGEGN) is one of the nine expert groups of the United Nations Economic and Social Council (ECOSOC) and deals with the national and international standardization of geographical names. Every five years it holds the UNGEGN conference. The UNGEGN also publishes international guidelines. History Th...

 

Georgy Lvov

Georgy LvovGeorgy Lvov pada tahun 1917Pemimpin Pertama Pemerintahan Sementara RusiaPendahuluNikolai II (Tsar Rusia)PenerusAlexander KerenskyKelahiran(1861-11-02)2 November 1861Dresden, Saxony, Konfederasi JermanKematian7 Maret 1925(1925-03-07) (umur 63)Paris, Prancis Pangeran Georgy Yevgenyevich Lvov[1] atau Georgy Lvov (2 November [Gaya lama 21 Oktober] 1861 – 7/8 Maret 1925) adalah seorang bangsawan dan negarawan Rusia yang menjabat sebagai perdana menteri pertama Republik Ru...

Sihanoukville

Sihanoukville Administration Pays Cambodge Province Province de Sihanoukville Gouverneur Eav Chanvatanak Démographie Population 156 691 hab. (2021[1]) Densité 1 959 hab./km2 Géographie Coordonnées 10° 38′ nord, 103° 30′ est Altitude 15 m Superficie 8 000 ha = 80 km2 Localisation L'aire urbaine de la ville (jaune) est comprise dans le district de Mittakpheap (rouge), l'une des trois subdivisions de la province de ...

 

登石郁朗

この記事の主題はウィキペディアにおける人物の特筆性の基準を満たしていないおそれがあります。 基準に適合することを証明するために、記事の主題についての信頼できる二次資料を求めています。なお、適合することが証明できない場合には、記事は統合されるか、リダイレクトに置き換えられるか、さもなくば削除される可能性があります。出典検索?: 登石�...

 

Komisi Regulasi Perbankan dan Asuransi Tiongkok

Komisi Regulasi Perbankan dan Asuransi Tiongkok中国银行保险监督管理委员会Informasi lembagaDibentuk08 April 2018 (2018-04-08)Wilayah hukumRepublik Rakyat TiongkokKantor pusatBeijing, Republik Rakyat TiongkokPejabat eksekutifGuo Shuqing, KetuaDepartemen indukDewan NegaraSitus webwww.cbirc.gov.cn Komisi Regulasi Perbankan dan Asuransi Tiongkok (KRPAT) adalah sebuah lembaga di Republik Rakyat Tiongkok yang disahkan oleh Dewan Negara untuk:[1] Mengawasi pendirian dan kela...

Alexandre Dubuque

Alexandre DubuqueAlexandre DubuqueBiographieNaissance 20 février 1812MoscouDécès 8 janvier 1898 (à 85 ans)MoscouSépulture Cimetière VagankovoNationalité françaiseActivités Compositeur, professeur d'université, pianiste, professeur de musiqueAutres informationsA travaillé pour Conservatoire Tchaïkovski de MoscouMouvement Musique classiqueInstrument PianoMaître John FieldGenre artistique Musique classiquemodifier - modifier le code - modifier Wikidata Alexandre Ivanovitch ...

 

دنيس ديدرو

دنيس ديدرو (بالفرنسية: Denis Diderot)‏  ديدرو بريشة الفنان لويس-ميشيل فان لو 1767 (متحف اللوفر) معلومات شخصية الميلاد 5 أكتوبر 1713لانجر الوفاة 31 يوليو 1784 (عن عمر يناهز 70 عاماً)باريس مواطنة مملكة فرنسا  عضو في الأكاديمية البروسية للعلوم،  والأكاديمية الروسية للعلوم،  وأكادي...