Білоруська міфологія — легенди, міфи, вірування та уявленя білорусів про навколишній світ. Є однією із слов'янських і індоєвропейських міфологій. Спочатку міфи були в основному язичницькими, політеїстичними, але з часом перетворилися в християнські. У міру відходу в минуле власних язичницьких уявлень, їх місце поступово займала Народна Біблія — ​​сукупність фольклорних оповідань, через які люди намагалися пояснити навколишні речі і явища через інтерпретацію сюжетів завітів Біблії.

Білоруська міфологія стала основою для цілого ряду творів для безлічі білоруських поетів, письменників і художників, таких як Янка Купала, Максим Богданович, Ригор Бородулін, Сергій Хмара та багатьох інших. Міфологія і зараз залучає велику кількість уваги. З тих, хто і зараз присвячує свої твори білоруській міфології можна назвати наприклад Олега Грушецького.

Білоруська міфологія охоплює:

• Язичницьку міфологію балтійських народів, які жили на території Білорусі в середніх віках і в старовину
• Язичницьку міфологію та вірування слов'ян
  • Білоруська народна демонологія
  • Народна Біблія
• Легенди про походження річок, озер, міст і сіл.

На відміну від грецької, єгипетської й шумерської міфологій — білоруси (слов'яни) не залишили ані релігійних текстів, ані письмових відомостей про особи істот, в яких вони вірили. Крім того, майже не залишилося збережених артефактів, які можуть вказувати, по-перше, на сильну нетерпимість, з якою місцеві князі та офіційна церква ставилися до язичницьких вірувань, і, по-друге, на згубні наслідки багатьох воєн для релігійної (міфологічної) атмосфери на цих землях. Вся доступна сьогодні інформація взята з християнських вчень про язичництво, з текстів закордонних істориків, а також з досліджень фольклористів та етнографів 19-20 століть. Більш того, перевірка багатьох джерел утруднена. Оскільки багато дослідників ставитися легковажно стосовно міфології, допускаючи грубі помилки у викладі інформації, деколи повністю переписуючи факти.

Основними джерелами інформації служать:

• Письмові документи
  • Літописи, щоденники, вчення проти язичництва
• Усні народні твори
  • пісні, легенди, казки, замовляння, балади, загадки.
• Народні вірування про духів та устрій всесвіту.
• Археологічний матеріал
  • Ідоли, язичницькі амулети
• Народна вишивка
  • Стилізовані зображення Світового Древа, жіночих фігур, тварин, багатства, врожаю
• Народна архітектура
  • Зображення сонця, змій, води та вогню на лиштвах в старих селянських хатах.
• Предмети селянського життя
  • Зображення Сонця на дерев'яних ковшах, стропах.

Середньовічні документи такі як «Повість временних літ», «Повість про марш Ігоря», «Радзивіллівський літопис», а також безліч вчень проти язичництва — були написані християнами. Вони описують язичницьку міфологію дуже коротко і переважно з негативної сторони. Жодна письмова інформація не надходила від самих язичників, бо слов'яни до появи християнства офіційно мали письменности. Через це вся інформація про той час і про Білоруську міфологію — в принципі не може вважатися повністю правдивою.

Народні легенди, пісні, казки в Білорусі почали записуватися лише в 19-20 століттях, до цього моменту не існувало практично ніяких фольклорних згадувань Білоруської міфології.

Народні вірування цілком складаються з вірувань в різного роду язичницьких духів, функції яких після прийняття християнства взяли святі

На відміну від усних переказів, інформація який часто різниться — досить значиме джерело інформації представляють зразки народного мистецтва: домашнього інтер'єру, народного орнаменту на одязі, речах і рушниках. Зображення, розташовані на останніх часто трактуються як «портрети» язичницьких божеств, рудименти сакрального образотворчого мистецтва. Типові фігурки жінок на вишивках — можуть бути зображеннями таких духів або богинь.

Одним з точних джерел інформації як про той час, так і про зокрема всю Білоруську міфологію дають археологічні розкопки. Однак, є проблема в дрібній кількості самого археологічного матеріалу. У більшості випадків знайдені ідоли або залишки капищ, які не можна точно співвіднести з тими чи іншими божественними персоналіями.

У археологічні матеріали входять:

• Язичницькі ідоли
  • Статуетки богів, духів, священних тварин

Ряд ідолів належить до епохи середньовіччя, а тому цілком міг належати слов’янам чи балтам і від них прийти в Білоруську міфологію. Деякі кам'яні хрести сьогодні шанують у селах як християнські, але мають людську форму і раніше були язичницькими ідолами. У деяких районах сучасної Білорусі такі хрестики називають «кам’яними дівчатами» — звідси припущення, що вони колись асоціювалися з якимсь жіночим божеством.

• Залишки язичницьких святинь
• Мінська святиня, святиня у Верховлянах, Ходасавічске святилище
• Амулети
  • Статуетки коней із сонячними орнаментами або фігурки сокири, що асоціювалося з культом Перуна
• Побутові предмети з язичницькими орнаментами
  • Гребінці, кераміка

Основою зникнення первісної Білоруської міфології стали вірування слов'ян, які з'явилися на території Білорусі в 6-7 століттях і поступово витіснили ту культуру та міфологію яку принесли сюди балти. Сама язичницька релігія, з усіма віруваннями, міфами, легендами та переказами — так і не встигла сформуватися в єдину систему. Перша релігійна реформа в Східній Європі відноситься приблизно до 980 року, коли князь Київської Русі Володимир Святославич прийняв спробу створити єдиний пантеон богів, для повноцінного розподілу «обов'язків» і «функцій» богів. На відміну від грецької й скандинавської міфології слов'янська не встигла сформуватися як єдина релігійно—міфічна система, адже вже через 8 років після першої релігійної реформи було прийнято християнство.

Однак, навіть після прийняття християнства — язичницькі вірування довгий час продовжували впливати на свідомість народу, через що процес остаточного прийняття християнства був дуже довгим. Колишні язичницькі боги стали викорінятися, а їх функції та характери стали приписувати християнським святим.

В давнину і ранньому середньовіччі майже вся Білорусь, за винятком території Полісся — була населена балтами. Через це велика частина географічних назв, релігійних предметів та іншого — не слов'янська. Однак, все ж, поступово імена і більшість «функцій» богів витіснилися і були передана їх слов'янським аналогам.

Нині немає точних відомостей про те, яким конкретно слов'янським богам поклонялися білоруси, є тільки можливий список, заснований на фольклорі, розкопках та інших відомостях здобутих за останні кілька століть. Крім того, в замовляннях, прислів'ях, легендах і віруваннях є безліч персонажів, які можуть відповідати язичницьким богам слов'ян, проте невідомо, чи відповідали імена цих персонажів іменам слов'янських, і як в цілому виглядав їх культ.

Немає єдиної думки про те, як стародавні білоруські язичники представляли світ. Деякі народні пісні та загадки припускають, що вісь всесвіту була космічним деревом, схожим на скандинавський Іґґдрасілль. На ньому була Земля, в кроні було небо і притулок для птахів, а в коренях був підземний світ. Імовірно, білоруси вважали, що Земля — ​ тонка шкіра, що покриває бездонний океан. В полях іноді зустрічаються ями, які є «воротами» в цю безодню води, і, здається, там живе Диявол.

На краю світу або в його центрі (міфологічне мислення в цілому характеризується ідентифікацією околиць і центру) знаходиться велика гора, в якій живе Сатана або на якій росте дерево (можливо, відлуння міфу про Світове Дерево). Будь то на околиці світу, або в кроні Дерева знаходиться Віра — зимовий притулок для птахів і душ мертвих.

Повністю об'єктивного опису древніх вірувань сьогодні немає. Функції й походження багатьох богів відновлені гіпотетично, на базі скромних припущень в літописах, фольклорі та за допомогою реставрації за моделлю інших міфологій.

Язичницький міф про створення людини не зберігся до наших днів, проте, збереглися його можливі сліди в фольклорі.

Популярний сюжет в білоруських баладах і купальських піснях: дівчинка і хлопчик закохалися й одружилися, після чого, розуміючи, що вони брат і сестра — через нестерпне горе вирішують перетворитися у квітку майорану. Після перетворення у брата виходять жовті пелюстки, у сестри — сині. У цих піснях може бути прихований древній міфологічний сюжет. Брат («жовтий») може символізувати вогонь і життя, а сестра («синій») може символізувати воду і смерть.

Бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу в слов'янській міфології. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів, також бог смерті, загробного життя, зими.

Бог блискавки та грому, опікун князя та його дружини. Верховний бог слов'ян. Очолює Київський пантеон, який князь Володимир збудував у 980 році. За народним повір’ям, він пересувався по небі в колісниці й кидав блискавки, щоб ними вдарити диявола. Слово «перун» все ще існує в білоруській мові як синонім блискавки. Знайшовши кам’яні сокири, виготовлені первісними людьми, селяни вважали їх стрілами Перуна, які він кидав на землю у вигляді блискавки. Їх використовували в народній магії.

Як і боги грому інших індоєвропейських народів, Перун виступає борцем зі змієм. В легенді про Змієвий камінь він вбиває дракона, після чого починаються страшні дощі, що загрожують затопити весь світ. Це перегукується з індійським міфом про бога грому Інда та його ворога — змія Врітру, який тримає у полоні води, викликаючи посуху. Коли Індра вбиває його, води вивільняються, і починаються дощі.

Богиня, образ якої вчені асоціюють з ткацтвом, жіночими промислами взагалі та врожаєм. Єдина богиня, яка потрапила в пантеон богів побудований князем Київської Русі Володимиром.

Божество пов'язане з образом весни, природи і родючості. Описується як вродливий юнак, який роз'їжджає на білому коні; на голові його вінець, а ноги босі. Щовесни відчиняє небесні ворота і спускається на землю, після чого зима йде.

Бог нижчого — підземного, і підводного світу. Саме цей бог міг бути міфічним прототипом пізнішого фольклорного образу змія—чудовиська, з яким борються герої оповідань.

Бог вітру, бурі, і вихору. Не виключено, що він був також богом війни, руйнівником, що нищив дари Дажбога.

Бог Сонця, світла, добра. У народі називався ще Дайбог, залишки назви є у вигукові «дай Боже» як відгомоні первісної жертовної трапези, до того ж із варінням меду. Зображення Дажбога було в пантеоні князя Володимира на Старокиївській горі.

Дажбог вважався давцем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною.

Персоніфікований образ землі в слов'янській міфології. Ввважалася матір'ю всіх живих істот і рослин, осередком родючості. Вважається, що грім будить її весною. Сира—Земля Мати просинається, молодіє, прикрашає себе квітами і зеленню, поширює життя, силу і молодість

Кабінетні божества — це персонажі, які, швидше за все, ніколи не існували в стародавній Білоруській міфології, а з'явилися вони через помилки дослідників, які або переплутали свій винахід або неточно реконструювали народний запис

• Житня Баба — богиня родючості
• Жицень — бог осені і врожаю
• Жеужик — опікун річок
• Талака — богиня добровільної колективної праці селян.
• Лозавік — дух болота
• Пасвіст — дух негоди
• Зюзя — бог зими. Бородатий, з булавою, побиття якої по пнях спричинило мороз
• Дівоча (Дзявоя) — дух-опікун неодружених дівчат
• Жижак — бог вогню, який, здавалося, живе під землею
• Паляндра — богиня смерті
• Любмел — бог шлюбу
• Знічка — берегиня кладовищ, господиня могильних духів. Вона була схожа на худу худу бліду дівчину.
• Тітка — богиня врожаю та шлюбу
• Льоля — богиня весни
• Белун — верховний бог, творець світу, тотожний Бельбогу. Швидше за все, Белун — суміш рис двох духів — мисливця та охоронця.
• Маланка — богиня бенкетів та бесіди
• Лада — богиня весни, шлюбу та кохання
• Купала — уособлення свята Купала
• Коляда — уособлення Різдвяного свята.

• Лісовик — старий з блідим обличчям. Володар лісу. Може перетвориться в будь—яку істоту, але частіше постає в образі сивого старого з білим як віск обличчям, з величезними тьмяними очима свинцево—синього кольору, які нерухомі й ніколи не зачиняються. Лісовик не стільки шкодить людям, скільки жартує з ними, але жартує грубо і сердито
• Пущовик — злий дух, господар обмеженої ділянки незайманого лісу (пущі), виключно ворожий людині та є старшим братом Лісовика. Живе переважно на деревах, приймаючи форму кострубатого наросту, пучка, скрученого з переплетених гілок, або форму потворних корчів. Весь покритий зеленим або коричневим мохом — тільки очі світяться, як вугілля. В лісі пущовик зупиняє пожежі, в його володіннях панує вічний морок і волога. Навіть звірі рідко заходять у його володіння
• Дід Гая (Гаюн) — власник гаїв. Суворий спостерігач за лісом
• Гаївки — красиві лісові чорти. Прекрасні дівчата, але взимку все їхнє тіло, крім голови, заростає шерстю тварин. Їх люблять всі живі істоти: всі лісові тварини звертаються до них за допомогою — і поранений лось, і змучений птах, і Гаївки заліковують їх рани
• Зазовки — гарні дівчини, які ніколи не носить одяг та своїм видом заманюють у ​​ліс чоловіків
• Вужалки — дочки володаря змій Вужіного Короля. Молоді красиві дівчата з довгим розпущеним волоссям, зі зміїними хвостами замість ніг. Ніхто до них не наближався, але і вони нікого не чіпали.

• Болотяник — дух—охорнець болота. Густий, без очей, весь покритий брудом, до якого чіпляються водорості, жуки, слимаки, мох та інші водні істоти. Найпотворніший з усіх демонів. Він видає прекрасні звуки, якими заманює жертв у своє болото, і коли ті починають тонути — болото тягне їх до нього вниз. Єдиний демон, якому не страшна блискавка Перуна, однак, практично відразу гине в разі осушення болота
• Богник — живе на болотах, ніколи не виходить на поверхню. Навіть брудніший за Болотяника. Боїться осушення боліт, а також спалювання торфовищ
• Оржавенік — найстарший з болотних чортів. Товстий старичок зі шкірою брудно—червоного кольору, з іржавими плямами через розчинену в болоті залізну руду, з тонким, як стебло, ногами, покритими іржавими палицями. Абсолютно нейтральний і живе безтурботно
• Кадук - володар мертвих і нижніх демонів. За деякими міфами їсть дітей, яких йому приносять піддані. Живе в болоті. Постає у вигляді ні людини й не звіра, він неймовірно високого зросту, з величезною кудлатою головою, з довгими, жахливими білими блискучими зубами, палаючим криваво-червоним язиком і широким горлом аж до самих баранячих вух.
• Лозавік — лісовий дух, що живе в лозі. Найчастіше постає у вигляді старичка невеликого зросту з одним яскраво блакитним оком на обличчі та величезним носом і бородою, яка покриває все тіло. Живе в невеликому будиночку серед боліт. Ніколи не шкодив людям, а навіть допомагав їм. Час від часу жартував над ними.

• Водяниці (русалки/Озерніци) — духи померлих людей і природи. Прекрасні дівчата, які жили в річках і озерах, заманювали туди молодих чоловіків і топили їх. Земля, по якій бігали русалки, стає дуже родючою і дає хороші врожаї
• Водяник — злий дух, втілення водної стихії та дух підводного господарства. З'являвся людям у вигляді старика середнього зросту з довгою зеленою бородою і таким же волоссям. Тягнув людей під воду, які потім самі ставали Водяниками й Русалками. Не терплять попадання чужорідної води в їх місце проживання
• Баламутень — болотний дух. Огидний, з головою у вигляді глечика, з одутлою особою, через що майже не видно його очей, з гусячою шкірою, величезним животом і короткими, тонкими та кривими ніжками. Не шкодив людям, проте, досить часто викрадав жінок коли вони полоскали білизну, але завжди повертав їх живими — вони не могли потонути навіть якщо самі цього хотіли

• Домовик (Хатник) — втілення мертвих предків
• Дворовик — дух, який живе в хліві. Дбає про худобу. Якщо йому не подобається тварина, він може образити її, смикнути за волосся, розгнівати . Любить корів і коней, менше — овець і взагалі не терпить свиней і кіз
• Пунник — дух, який жив у сіннику. Зазвичай він сидів на кроквах і спостерігав за відвідувачами сінника, лякаючи дітей і перехожих хрипами, свистом або стогонами.
• Хут — домашній дух, який приносив власникові гроші, зерно, успіх та інші вигоди, але якщо його переставали годувати — він суворо мстився. Він завжди виглядав по різному: як маленький хлопчик, гном, або навіть неживий предмет, на кшталт шматка дерева, старого колеса і тому подібного. Завжди любив жартувати та дурівати, міг заховати чужі речі, розкидати продукти, або просто нашкодити
• Сьорбай — злий дух, уособлення голоду. Поселившись в будинку він приносив голод і злидні. Найчастіше приходив з цвітінням бобів, щоб викликати додаткові страждання людей. Щоб відігнати його, необхідно було принести на поріг будинку новий (свіжоспечений) хліб
• Стодольник — дух, який живе у стодольні. Стежить за порядком в стодолах, на гумнах, сприяє багатству і добробуту господарів. Зовнішнім виглядом нагадує домовика, однак, на відміну від нього — він весь як сажа чорний, а не білий.
• Райок — дух—охоронець будинку
• Пічник — дух—охоронець домашнього вогнища. Він постійно перебуває в печі, на печі чи за нею. Постійно працює — замітає піч, припічок і долівку, ретельно перевіряє сніпка зі збіжжям, а також перемішує зерно на черені, щоб воно добре висохло
• Лазник (Банник) — дух бані. Живе за кам'янкою або під полком. З'являється в обліку маленького голого чоловічка із веселковими очима. Банник шкодить тільки тим, хто приходить до бані пізно, після заходу сонця, вночі, або після двох—трьох змін парильників, а також — випивакам

• Біла Баба — смерть. Молода жінка в білому вбранні. З'являється на людях віщуючи про їх швидку загибель, або в момент самої смерті
• Чорна Баба — втілення смерті. В небі з'являється вихор, після чого він перетворюється в Чорну Бабу. Вночі вона гуляє по селах і малює вугільні хрести на дверях будинків. Якщо вона намалює хрест на двері — всі в цьому будинку помруть.
• Кадук — один з головних злих духів, уособлення хвороби епілепсії. Живе в самому темному лісі, на самому в'язкому і темному болоті. Якщо людина раптово потрапить в це болото — вона неминуче загине. Він викрадає дітей, тим самим доводячи родини до виснаження.
• Мара — вона постає то жахливою жінкою, то злісним пухнастим карликом, який душить людей уві сні. Коли люди прокидаються — мара зникає
• Нічниці — жінки, які лякали дітей і давали їм пити з грудей, проте замість грудного молока — там була отрута
• Опивен — маленький чорт, який ховається на бенкетах і змушує людей більше пити. Ви можете побачити його зображення лише в гарному напої
• Поморак — дух втілює масову загибель людей і тварин. Виглядав часом як стара баба, а часом, як сивий одноокий дідусь, або як молода жінка, собака чи кішка. Проникав в села, після чого там починали гинути тварини та хворіти люди
• Змора — шкідливий дух. Являє себе людям у вигляді кота, півня, щура, або тхора. Душить неодружених чоловіків і висмоктує у людей кров через соски на грудях
• Падвей — чарівний вихор, який може скрутити голову, руку чи ногу людини. В більшості випадків Падвей з'являється не сам, а його викликають чарівники
• Касни — нечістиї духи. Дуже маленькі на зріст, присмоктується до людини як п'явка і висмоктують її до самої смерті
• Кікімора — злий дух жіночої статті. Живе у будинку людини. Поява кікіомори вважалась ознакою того, що в будинку «нечисто» Виглядає як низенька скорчена неохайна та потворна бабця. Завдає збитків і неприємностей господарству та людям.

• Залізна баба — жінка короткого росту, з величезними залізними грудьми. Дітей, що ходять по полю хапає залізним гачком і товче у залізній ступі
• Залізна людина — гігант, що повністю складається з заліза, який живе в лісі або на болоті, охороняє свої володіння і ловить всіх дітей, що проходять поруч
• Хапун — старик, який вмів літати й постійно викрадав дітей. Ніхто не міг втекти та ніхто не знав шляху до будинку Хапуна. А коли вкрадені діти виростали — вони самі ставали Хапунами й у них виростали бороди по коліно
• Стрига — висока страшна жінка. Викрадає чужу дитину і замість неї залишає маленького плаксивого демона.

• Змія—Шурапея — володарка всіх змій. Якщо когось вкусила змія — її просили вилікувати пацієнта
• Вужіний Цар (Вужіний Король) — величезна змія з золотою короною. Правитель всіх рептилій, хранитель всіх підземних скарбів
• Варгин — король усіх котів і кішок. Величезний за розміром, весь чорний і з блискучим хутром і очима, що палають. Може раптово з'явитися перед людьми й так само містично зникнути
• Рибний Цар — володар всіх риб, котрий ганяє косяки з одного озера на інше. Ніхто ніколи його не бачив і не знає, на що він схожий.

• Чорти пекла — дияволи, схожі наполовину на козлів, наполовину на собак. Спалювали грішників у пеклі гарячим дьогтем та сіркою, що виливались із ніздрів
• Хіхітун — маленький демон, який весь час живе за спиною у людини. Коли з близькими людьми трапляється щось погане, Хіхітун радіє та тоненько сміється: «Хі—хі, хі—хі, хі—хі». Кажуть, якщо різко повернутись, то в цей момент можна побачити Хіхітуна. Це маленька істота, що схожа на мавпу, але з рогами на голові. Інколи його сміх може попереджувати про біду, яку опісля можна оминути
• Шешки — маленькі пустотливі чорти, не злі, але часто завдають незначної шкоди
• Чорти з попелу — молоді чорти — ледачі та некомпетентні, або ті, хто служить іншим чортам. Самі по собі вони не становлять небезпеки — вони завдають шкоди тільки за чиїм—небудь наказом, але часто спотворюють свої завдання, погано виконують їх, за що їх карають літні чорти
• Повітрики — чорти, які літають у роях і вбивають людей або тварин для задоволення. За різними історіями, вони живуть або в повітрі, або на болотах
• Шатани — похмурі, ледачі чорти. Рідко шкодять, люблять самотність, нерозумно блукають по світу.

Відьми виглядали або як дуже красиві дівчата, або як жахливі старі баби, із зайвим рядом зубів, із зайвими пальцями на руках, або навіть із хвостом. Деякі відьми зберегли свою вічну молодість відваром лисячого серця та котячої печінки. Відьми могли перетворитись на жабу, чорну кішку, несла, кобилу чи вогневе колесо, яке само котилось по землі Вона могла перетворити іншу людину на вовка, ворона, собаку, горобця. Вони могли літати по небосхилу, на мітлі чи на козі, на вовку, чи на ведмеді. Знищували врожаї, псували корів. Тому в купальському вогні часто спалювали солом’яну фігуру у вигляді «відьми», щоб позбавити справжніх відьом магічної сили.

Чарівники та чаклуни, на відміну від відьом, контролювали сили природи: викликали вовків, змій, бджіл, розвіювали хмари, посилали град. Зазвичай високі, мовчазні люди, фізично міцні, з великою сім’єю, поважані народом.

Вовколак — людина перетворена в вовка. Трансформація може відбуватися як з власної волі людини з певними егоїстичними цілями людини—мага, так і з його заклинань, спрямованих на одну людину або групу людей. Людина може випадково потрапити під заклинання, навіть своє власне, і стати перевертнем. Поведінка вовколаків сильно відрізняється від поведінки звичайних вовків: вони плачевно виють, ніби плачуть або стогнуть, виють на схід сонця — це їхня молитва. Перевертні тримаються ближче до будинків людей, не бояться їх, якщо вони несуть лише палички, і можуть протистояти їх ударам.

Цей розділ статті, присвячений іншим образам білоруської міфології, ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

• Беларуская міфалогія: Энцыклапедычны слоўнік / С. Санько, І. Клімковіч // Мінськ, Білорусь // 2006 р.
• Міфалогія беларусаў: энцыкладпедычны слоўнік // І. Клімковіч, В. Аўтушка // Мінськ, Білорусь // 2011 р.
• Веснавыя песні // Г. А. Барташэвіч, Л. М. Салавей, В. І. Ялатаў // Мінськ, Білорусь // 1979 р.
• Земна дорога в теплі краї: Білоруські народні прикмети та повір'я // В. Василевич // Мінськ, Білорусь // 2010 р.
• Міфалогія беларусаў // І. Р. Вуглікк // Мінськ, Білорусь // 2005 р.
• Беларускі фальклор: вучэбны дапаможні // І. В. Казакова // Мінськ, Білорусь // 2007 р.
• Беларускі арнамент. Ткацтва, вышыука / М. С. Кацар, Я.М. Сахута // Мінськ, Білорусь // 2009 р.
• Сімволіка беларускай народнай культуры // Я. Крук // Мінськ, Білорусь // 2011 р.
• Сонца ў эпічных жанрах вуснапаэтычнай творчасці // І. М. Малашук // Мінськ, Білорусь // 2002 р.
• Архетып сонца ў беларускім фальклоры // І. М. Малашук // Мінськ, Білорусь // 2003 р.
• Міфы Бацькаўшчыны: Літаратурна-мастацкае выданне // У. Васілевіч // Мінськ, Білорусь // 1994 р.
• Міфологічні уявлення білорусів // В. С. Новак // Мінськ, Білорусь // 2010 р.
• Чарівний світ: з білоруських міфів, переказів і казок // Г. П. Пашков, В. П. Славук // Мінськ, Білорусь // 2008 р.
• Беларускі фальклор: Энцыклапедыя. // Г. П. Пашкоў // Мінськ, Білорусь // 2006 р.
• Стаіць зямля пасярод свету… Беларускія народныя прыкметы і павер'і // У.Васілевіч // Мінськ, Білорусь // 1996 р.

• www.bestiary.us [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Енциклопедія вигаданих істот
• rv-blr.com [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Рідні образи
• www.mifijslavyan.ru [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] — Міфологія слов'ян Білорусі