У сучасних литовській та латиській мовах це слово може стосуватися будь-якого божества (язичницького, християнського, вигаданого тощо). Воно також використовується для опису Бога, як його розуміють сьогодні основні світові релігії[2].
В англійській мові Dievas може використовуватися як слово на позначення Бога або верховного бога.
У дохристиянській релігії балтів Dievas розуміли як верховну істоту світу.
Раніше Дієвас просто позначав осяяний сонцем купол неба, як і в інших індоєвропейських міфологіях[3]. Небесний аспект все ще помітний у таких фразах, як Saule noiet dievā[4], з латвійських народних пісень. Наприклад, в індуїзмі група небесних божеств називається девами,[5] що є результатом спільного протоіндоєвропейського коріння.
Образ
Дієвас зазвичай представлявся пасивним божеством, яке безпосередньо не впливало на долі людей[6].
Дієвас мав двох синів або, у більш давній формі міфів — сина та доньку[7]. У латиських народних піснях збереглися мотиви та символізм, які пов'язують дітей Дієваса з близнюками, яких обожнюють в інших традиціях[6].
