PROFILPELAJAR.COM

	Альберто Дзаккероні
	Альберто Дзаккероні
Особисті дані
Народження	1 квітня 1953 (71 рік)
	Мельдола, Італія
Зріст	176 см
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Тренерська діяльність**
	** Тільки на посаді головного тренера.
Альберто Дзаккероні у Вікісховищі

Альберто Дзаккероні (італ. Alberto Zaccheroni, нар. 1 квітня 1953, Мельдола) — італійський футбольний тренер.

Кар'єра тренера

Дзаккероні почав свою кар'єру в клубах нижчих італійських ліг — «Чезенатіко», «Річчіоне», «Бока Сан-Ландзаро», «Баракка Луго». Потім Дзаккероні очолювавв «Венецію», «Болонью» і «Козенцу», про яку він сказав, що «вона найкрасивіша в моїй кар'єрі».

1995 року Дзаккероні очолив «Удінезе», змінивши тактику команди на 3-4-3, побачену у Зденека Земана. Вперше він використав її в матчі з «Ювентусом», коли гравець оборони «Удінезе» був видалений. Цієї схеми він дотримувався в усіх своїх командах, при атаці трансформуючи її в 3-4-2-1, з двома вінгерами, завдяки чому на певних ділянках поля у гравців «Удінезе» з'являлася чисельна перевага. У сезоні 1997-98 клуб з Удіне зайняв 3-тє місце в чемпіонаті, а нападник клубу Олівер Біргофф став найкращим бомбардиром першості, після цього Дзаккероні запросили до «Мілану».

Першими рішеннями Альберто на посту «россонері» стало запрошення гравців «Удінезе» Біргоффа та Томаса Хельвега. І в перший же сезон, який був роком століття клубу, «Мілан» виграв «скудетто», випередивши лідируючий «Лаціо», після вражаючого «спурту», під час якого було здобуто 7 перемог у 7-ми останніх турах. Однак, вже наступний сезон вийшов не таким вдалим: клуб посів лише 3-тє місце і рано вилетів з Ліги чемпіонів. А в середині сезону 2000-01 Сільвіо Берлусконі звільнив Дзаккероні, після чергової поразки в Лізі чемпіонів від «Парі Сен-Жермена». Взагалі стосунки Дзаккероні з президентом «Мілана» були достатньо натягнутими, Берлусконі постійно критикував тактику Дзаккероні гри в три захисники, які грають зонно, а перед звільненням порівняв Альберто з ткачем, якому потрібно хороше полотно, але який сам ткати не вміє.

2001 року Дзаккероні очолив «Лаціо», змінивши звільненого Діно Дзоффа, однак робота в римському клубі не вдалася: «Лаціо» програло в дербі «Ромі», а фанати «лаціале» постійно критикували Дзаккероні за обережний футбол. «Лаціо» з Дзаккероні залишився на 6-му місці, завоювавши останню «путівку» в Кубок УЄФА. Після закінчення сезону Дзаккероні змінив Роберто Манчіні.

2003 року Дзаккероні очолив «Інтернаціонале», замінивши звільненого після 7-и турів Ектора Купера. Початок у «Інтері» вийшов вражаючим — клуб з 8-ми матчів виграв 7-м, а наприкінці сезону завоював для клубу 4-те місце та право участі в Лізі чемпіонів, хоча в тому сезоні відбулася розгромна поразка від лондонського «Арсеналу» 1:5. Але президент «Інтера» Массімо Моратті вважав за найкраще розлучитися з фахівцем, замінивши його, як і в «Лаціо», на Роберто Манчіні.

Два роки Дзаккероні був без роботи, він був головним претендентом на посаду тренера англійського клубу «Крістал Пелас», але угода не відбулася. А 7 вересня 2006 року Дзаккероні підписав контракт з «Торіно», але, почавши з серії перемог, включаючи успіх у матчі з «Емполі» у день сторіччя клубу, потім клуб потрапив в смугу невдач, і після 6-ти поспіль поразок Дзаккероні звільнили 26 лютого 2007 року.

29 січня 2010 року Дзаккероні був призначений головним тренером «Ювентуса», підписавши контракт до кінця сезону^[1]. У «Юве» Дзаккероні одразу став будувати команду навколо його традиційної схеми 3-4-3^[2]. Команда під його керівництвом стала виступати краще, ніж під наставництвом попереднього тренера Чіро Феррари^[3]. Сам Альберто говорив про те, що починає розуміти клуб, вся проблема якого зводилася, на його думку, до фізичної готовності команди^[4]. Проте на думку деяких експертів, наприклад колишнього тренера «Ювентуса», Діно Дзоффа, клуб не став демонструвати кращу гру^[5]. Незважаючи на це, керівництво команди стало розглядати можливість продовжити контракт Дзаккероні^[6]. 18 березня 2010 року в матчі Ліги Європи «Ювентус» програв 1:4 англійському «Фулгему» та вилетів з розіграшу турніру^[7]. Наприкінці сезону Дзаккероні заявив:

«Багато хто жалкує, що я не зміг поліпшити становище „Ювентуса“, але я зіткнувся з труднощами, яких не чекав. Тренер хороший тоді, коли має можливість вибирати. У нас було занадто багато травмованих футболістів. Якби на матчі проти „Сієни“, „Фулхема“, „Сампдорії“ та „Наполі“ ми підійшли в оптимальному складі, результат був би іншим. У цьому складі я не побачив жодного футболіста, здатного врятувати поганий сезон»^[8]

30 серпня 2010 року призначений головним тренером збірної Японії^[9]^[10]. 29 січня 2011 року виграв з цією збірною Кубок Азії, а 2013 року — Чемпіонат Східної Азії. Того ж року брав участь у Кубку конфедерацій, але не зміг вийти з групи, а також вивів збірну на чемпіонат світу 2014 року. На мундіалі японці не подолали груповий етап, зарахувавши до свого активу у трьох іграх лише нічию у грі проти збірної Греції. Після турніру італійський спеціаліст залишив Японію.

19 січня 2016 року був призначений головним тренером китайського клубу «Бейцзинь Сінобо Гоан», з яким уклав дворічний контракт. Проте через незадовільні результати команди був звільнений вже у травні того ж року, після перших дев'яти матчів чемпіонату, в яких його підопічні здобули лише 9 очок, забивши при цьому лише 7 м'ячів.

Наступним місцем роботи італійця стала збірна ОАЕ, яку він прийняв 16 жовтня 2017 року. Здобув з еміратцями «срібло» Кубка націй Перської затоки 2017, а згодом керував їх діями на Кубку Азії 2019 року.