Українці в Новій Зеландії (англ.Ukrainian New Zealander) — одна з національних меншин Нової Зеландії. Згідно з даними останнього перепису населення 2006 року, 1152 резиденти країни заявили Україну місцем свого народження, а українцями, за етнічною ознакою, вважають себе 672 мешканця.[2]
Перші українці-переселенці
28 червня 1949 року до Велінґтону прибув перший транспорт українців у кількості 90 осіб. Другим транспортом до Нової Зеландії, 18 жовтня 1950 року, під керівництвом п. Макара Ілляшенка прибуло 30 українців. У 1951 році, прибув ще один транспорт, в якому поруч інших національних груп, приїхали також 30 українців.[3]
Український клуб у Веллінгтоні
1951 року у Велінгтоні під час перших загальних зборів українців, мешканців цього міста, створено «постійну українську національно-громадську аполітичну організацію під назвою Український Клюб у Велінгтоні, до управи якого ввійшли М. Ілляшенко, М. Харитоненко, Ф. Пінчук та В. Федорко»[4].
Становлення української громади
У 2006 році новозеландський Національний центр європейських досліджень (НЦЄД) Кентерберійського університету міста Крайстчерч одним з перших в країні приділив увагу потенціалу українсько-новозеландських відносин та аналізу причин, що перешкоджають їх швидкому розвитку. У своїй спільній роботі під назвою «Українсько-новозеландські відносини: обіцянка побачення» співробітники НЦЕД, доктор Наталія Чабан та аспірант Влад Вернигора, виокремили основні, на їх думку, такі причини: спорадичні зв’язки в минулому, традиційне сприйняття Новою Зеландією України у стійкій геополітичній асоціації, а в багатьох випадках і спрощеному ототожненні з Росією.
Важливий шанс заявити про себе, паралельно з'ясовуючи важливі питання щодо власних потенційних можливостей як громади, сучасні новозеландські українці отримали під час «Помаранчевої революції»2004 року в Україні. Цій події була приділена значна увага в новозеландських ЗМІ. До того ж українські іммігранти Окленду та Крайстчерчу (два найбільших міста Нової Зеландії) вранці 5 грудня2004 року, одночасно, провели мітинги в контексті президентських виборів в Україні.
Це дало поштовх для відновлення процесу становлення української громади в Новій Зеландії, яка веде свою історію із середини XX століття, коли перша група українських біженців (приблизно 170 людей) залишила повоєннуЄвропу та у 1949 році прибула в Нову Зеландію.
Головою ОУНЗ є Наталя Пошивайло. Попередніми головами ОУНЗ були Грег Сергієнко та Влад Вернигора.
Окрім успішних ініціатив з утворення подібних організацій в інших частинах Нової Зеландії (Центральний район Північного Острову та Південний Острів), першочергові кроки ОУНЗ були спрямовані на вшанування 75-річчя Голодомору 1932—1933 років в Україні, який залишався практично невідомим новозеландцям. Тому головним завданням ОУНЗ вважала не просто надавати новозеландцям відповідну інформацію про Голодомор, а показати і довести, що сильний український народ, попри історичні виклики та багатомільйонні жертви, спромігся вижити і в наш час[коли?] продовжує достойно будувати власну державу.
Важливим з політико-гуманітарної точки зору для відносин України з Новою Зеландією був вітальний лист Спікера Палати Представників Парламенту НЗ Локвуда Сміта українській громаді Нової Зеландії з нагоди 50-ї річниці імміграції українців до цієї країни. У своєму листі Л. Сміт, окрім іншого, відзначив нинішній рівень розвитку української спільноти в Новій Зеландії, а також з розумінням підкреслив важливість історичних подій в розвитку українства, в тому числі трагедії Голодомору в Україні. Зазначене ініціативне послання представника вищого керівництва Нової Зеландії, а також зроблені ним акценти, підтвердили уважне ставлення новозеландської сторони до ОУНЗ та розвитку відносин з Україною.
.svg)
