Водночас влітку 2016 року група вболівальників і футбольних діячів міста на основі випускників академії «Металіста» створили футбольний клуб «Металіст 1925».[4] Ця команда стала срібним призером Чемпіонату України серед аматорів 2016/17, бронзовим призером Другої ліги 2017/18, бронзовим призером Першої ліги 2020/21 і в сезоні 2021/22 представляє Харків у Прем'єр-лізі. Засновники «Металіста 1925» заявляють про наміри у найкоротші терміни виграти медалі УПЛ.[5]
Також власну команду — аматорський СК «Металіст» — створили і представники Сергія Курченка.[4] У липні−жовтні 2016 року цей клуб виступав у чемпіонаті Харківської області[6] і за результатами сезону посів останнє місце у турнірній таблиці.[7] У 2017 році команда С. Курченка не брала участь у жодних змаганнях під егідою ПФЛ, ААФУ чи ХОФФ і де-факто припинила існування.[8]
У грудні 1925 р. при Харківському паровозобудівному заводі створили футбольну команду. В 30-х рр. центрами футбольного життя України були радянськіХарків з Києвом та польськийЛьвів. Харків'яни часто були основою для збірної УРСР, яка успішно грала товариські матчі з іншими республіками. Та й збірна Харкова була однією з найсильніших в Радянському Союзі. За збірну СРСР грали, наприклад, Костянтин Фомін, Іван Привалов та Микола Кротов. У вищій лізі виступали місцеві «Сільмаш» (у 1938 р.) і «Спартак» (двічі: 1938; 1941 — першість перервали через радянсько-німецьку війну).
З 1945 до 1955 рр. найкращим клубом міста був «Локомотив», який провів 4 сезони у вищій лізі (1949, 1950, 1953 (9 місце), 1954), в 1956 році вибула з Чемпіонату СРСР, поступившись місцем команді «Авангард», який отримав право представляти Харків на всесоюзній арені спортивне товариство «Авангард» з 1956 року.
У 1977 р. команду почав тренувати Євген Лемешко. Саме з цим наставником пов'язані більшість досягнень «Металіста» у 80-х рр. Тоді ж у команду прийшов досвідчений 30-річний захисник«Карпат»Ростислав Поточняк, який згодом стане капітаном колективу. У 1978 році харків'яни виграють українську зону 2 ліги і виходять до першої. За три роки в 1 лізі (1979—1981) після 7-го і 3-го місць «Металіст» вийшов до найвищої ліги, вигравши у 1981 р. першу союзну лігу.
«Металіст»
Кольори ігрової форми в середині 80-х
Склад «Металіста» у фіналі-88 (вказано ігри та голи в усьому турнірі)
Сезон 1982 клуб завершив на 12-й позиції, пропустивши лише 32 голи у 34 матчах (3-тя найкраща оборона першості). Надійно в обороні відіграли Ростислав Поточняк, Віктор Камарзаєв, Сергій Кузнецов і Віктор Каплун, який до того виступав у київському «Динамо». Наступного року «металісти» зайняли 11 місце, але головним успіхом став вихід до фіналу Кубка СРСР. В 1/16 фіналу українці здолали аламаатинський «Кайрат» — 0:0 (серія пенальті — 6:5), потім на виїзді, в Єревані, вірменський «Арарат» — 4:2 та кутаїське «Торпедо» — 0:0 (по пенальті — 4:3). У півфіналі 19 березня «Металіст» грав з ЦСКА на полі суперника у столиці СРСР. Армійська команда у 80-х рр. грала не на найвищому рівні й наступного сезону навіть опустилася до першої ліги. Харків'яни перемогли 1:0 (гол забив оборонець Косолапов). У фіналі 8 травня1983 року в Москві трофей здобув «Шахтар» (Донецьк). Єдиний м'яч «гірників» забив на 23-й хв. Ященко після прострілу Грачова.
Того року у складі харків'ян перші матчі провів нападникЮрій Тарасов, який прийшов з друголігового «Маяка» (Харків). 23-річний Тарасов відразу став головним бомбардиром, забивши першого ж сезону 7 голів. У чемпіонаті-84 він забив 17 голів, встановивши рекорд клубу за кількістю забитих м'ячів в одній першості.
У 1988 році клуб знову вийшов до фіналу і цього разу його виграв у «Торпедо» (Москва) з рахунком 2:0. Голи забили Аджоєв і Баранов. Після цієї перемоги «Металіст» вперше здобув право грати у єврокубках. У сезоні 1988/89 клуб стартував у Кубку володарів кубків, де в 1/16 фіналу обіграв югославський «Борац», а в 1/8 поступився голландській «Роді».
У 1989 р. «металісти» посіли найвище у вісімдесятих роках 7-ме місце у вищій лізі. У 1991 році розіграно останній чемпіонат СРСР. Харків'яни посіли тоді 15-у позицію. В еліті радянського футболу клуб виступав протягом 14 сезонів. Найвищим досягненням стало 6-те місце у 1961 році. Найбільше матчів у вищій лізі за «Металіст» зіграв Юрій Тарасов — 220. Він же став найкращим голеадором харків'ян у «вишці» — 61 забитий м'яч.
В незалежній Україні
З 1992 року «Металіст» став виступати в національних турнірах України. У вищій лізі чемпіонату України харків'яни дебютували в 1992 році і двічі поспіль займали 5-те місце. В ці ж роки «Металіст» досяг найвищого результату і в розіграшах Кубка України: в 1992 році клуб під керівництвом Леоніда Ткаченко вийшов у фінал турніру, але в додатковий час поступився одеському «Чорноморцю», а наступного сезону харків'яни стали півфіналістами цього турніру. Після трьох сезонів виступу у вищій лізі команда покинула групу найсильніших команд країни і повернулася до її лав через чотири роки, ставши бронзовим призером турніру команд першої ліги. У 2000 та 2002 роках «Металіст» під керівництвом Михайла Фоменка повторив свій попередній найкращий результат — 5-те місце у вищій лізі.
Але вже за підсумками наступного чемпіонату харків'яни вибули із вищої ліги, зайнявши останнє місце в вищій лізі. Проте в першому ж сезоні команда під керівництвом Геннадія Литовченка, повернула собі прописку в еліті українського футболу.
Ера Ярославського
Нову сторінку в історії клубу ознаменувала купівля клубу харківським олігархом Олександром Ярославським, який майже відразу запросив на пост головного тренера команди Мирона Маркевича. У 2006 році під його керівництвом «Металіст» спочатку повторив своє найкраще досягнення, посівши 5-е місце за його підсумками. А вже наступного року «Металіст» впевнено взяв 3-тє місце чемпіонату України, обігнавши найближчого переслідувача на 14 очок і відставши від 2-го місця на 2 очки, повторивши цей результат в п'яти наступних чемпіонатах. Крім того, команда двічі ставала півфіналістом кубку України.
У цей же час розпочинаються і постійні виступи клубу на євроарені. Після здобуття «бронзи» чемпіонату України 2006/2007 «Металіст» потрапив до Кубка УЄФА на сезон 2007/2008, де в першому раунді поступився англійському «Евертону».
17 серпня 2010 року стало відомо, що Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України визнав договірною гру «Карпати» — «Металіст» у Львові 19 квітня 2008 року. Згідно з рішенням, результат гри було анульовано, зараховано обом командам технічні поразки, обидва клуби оштрафовані на 25 тис. доларів, з них знято по 9 очок у сезоні 2010—2011 років. Рішенням було заборонено займатися футболом довічно на той час футболісту «Карпат» Євгену Лащенкову та генеральному директору «Металіста» Євгену Краснікову, низка функціонерів «Карпат» були відсторонені на менші строки: генеральний директор Ігор Дедишин — на п'ять років, почесний президент Петро Димінський — на рік, а виконавчий директор Прем'єр-ліги Єфремов, який в той час працював у «Карпатах», — на шість місяців. Крім того, на 10 тисяч доларів футболісти, які брали участь у тому матчі (10 гравців), а на 5 тисяч доларів — 5 гравців «Карпат»[9][10].
18 серпня 2010 року «Металіст» подав до Апеляційного комітету ФФУ з вимогою скасувати рішення КДК ФФУ, яке стосується «Металіста», оскільки рішення прийнято з численними порушеннями матеріальних і процесуальних норм статутних і регламентних документів ФФУ, УЄФА та ФІФА, в тому числі з грубими порушеннями Дисциплінарних правил ФФУ, законодавства України тощо[11].
Апеляційний комітет Федерації футболу України ухвалив рішення про зняття з «Металіста» та «Карпат» по 9 очок у сезоні 2011—2012 років[12]. Президент «Металіста» Олександр Ярославський заявив, що клуб подасть апеляцію до Спортивного арбітражного суду у Лозанні, а сама гра була чесною[13], після чого «Металіст» подав апеляцію на це рішення з вимогою скасування визнання матчу «Металіста» і «Карпат» договірним, всіх санкцій, накладений на «Металіст», Євгена Краснікова та Сергія Пшеничних, а також компенсації всіх витрат, пов'язаних з цією справою[14].
Оголошення вердикту у цій справі постійно переносилося: у квітні 2011 року з'явилась інформація про невизначений термін[15].
Рішенням ФФУ клуб позбавлений бронзових медалей 2008 «за договірний матч із „Карпатами“ (Львів)». Також «Металіст» повинен був розпочати чемпіонат України 2011—2012 рр. із 9 очками. Наразі рішення призупинене до рішення Міжнародного арбітражного спортивного суду у Лозанні (Швейцарія).
2010 року «Металіст» обіграв в плей-оф Ліги Європикіпрську«Омонію» і вийшов в груповий етап.
У першому матчі групового етапу «Металіст» обіграв на виїзді «Дебрецен» (Угорщина) з рахунком 5:0. У наступному матчі вдома «Металіст» поступився ПСВ Ейндговен — 0:2. Потім «Металіст» переміг «Сампдорію» (Італія) — 2:1, та з таким же рахунком «Дебрецен». Далі були дві нічиї: «Сампдорія» — «Металіст» 0:0, ПСВ — «Металіст» 0:0.
У 1/16 фіналу ЛЄ УЄФА «Металіст» двічі програв «Баєру» (Леверкузен) — 0:4 (вдома) та 0:2.
У сезоні сезоні 2011—2012 команда знову впевнено подолала кваліфікацію Ліги Європи, розгромивши з рахунком 4-0 французький «Сошо», після чого виграла групу. Навесні команда дійшла до 1/4 фіналу, де поступилася португальському «Спортінгу».
Наступного року команда знову виграла група Ліги Європи, вийшовши в першому раунді плей-оф на англійський «Ньюкасл».
Прихід Курченка
Наприкінці 2012 року стало відомо про конфлікт Ярославського з мером Харкова Геннадієм Кернесом, який виявив бажання повернути в комунальну власність ОСК «Металіст»[16]. 24 грудня Ярославський заявив, що змушений продати клуб «Металіст» через тиск міської влади[17], і покинув пост президента[18]. Головним інвестором клубу стала група компаній «ГазУкраїна-2009», яка купила клуб за суму близько 300 млн євро за даними ЗМІ. Новий власник, Сергій Курченко, пообіцяв за три роки виграти чемпіонат, а за 5 — єврокубок[19]. Клуб виступав добре протягом кількох років. Але настала чорна смуга, здійснився провал. У сезоні 2014/2015, відвідуваність впала на 14 тисяч. З'явилася купа боргів, пішли гравці… І вже в наступному сезоні «Металіст» залишився без Єврокубків. Лідерами клубу стали Едуард Соболь, Володимир Прийомов, Іван Бобко.
Вилетіли в 1/16 кубку країни від команди з другого дивізіону — «Миколаїв».
«Металіст» знаходився в середині таблиці. Заборгував грошей навіть новим гравцям. І ось на матчі проти «Олександрії» капітан команди — Олексій Довгий і воротар — Сергій Погорілий відмовилися виходити на поле, затримавши початок матчу на 30 хвилин. Завдяки обіцянці президента виплатити борги і завдяки фанатам, що приїхали на гостьовий матч, гра розпочалась. Незабаром капітан покинув клуб.
ПАТ «ФК „Металіст“» входило у десятку підприємств країни з найбільшою заборгованістю по заробітній платі перед працівниками станом на 2018 рік[20].
Навчально-тренувальна база, смт Високий, липень 2009 року
Навчально-тренувальна база складається з двох сучасних комплексів: готельного з басейном та медико-відновлювального з тренувальними залами. До 2009 року проведено реконструкцію 6 футбольних полів[21].
У липні 2009 року було завершено реконструкцію навчально-тренувальної бази в смт Високий вартістю 86,54 млн грн. У ході реконструкції був побудований корпус із 50 двох- і одномісних номерів, VIP-зона з «люкс»-номерами, медико-реабілітаційний центр із басейном 17×8 м, а також зона допінг-контролю та прес-центр. Також були модернізовані футбольні поля[22].
«Металіст» — 4—5-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що «жовто-синіх» підтримують близько 4,4 % українських футбольних уболівальників[23].
Також уболівальники клубу вважаються найбрутальнішими в Україні. Часто їх вигуки тримають у собі нецензурну лексику.
Клуб виступав у змаганнях з 1926 до 2016 року. Найкращим сезоном для «Металіста» був сезон 1988 року, коли клуб виграв єдиний трофей — Кубок СРСР. Крім того, «Металіст» брав участь у фіналах кубку СРСР (сезон 1983) і кубку України (сезон 1992). Один раз клуб ставав срібним (сезон 2012/13) і сім разів — бронзовим призером чемпіонату України (в т.ч. шість разів поспіль з 2007 по 2012 роки і в сезоні 2013/14).
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.gif)
.jpg)
