Лінке Володимир Іванович

Ф
Володимир Лінке
Володимир Лінке
Володимир Лінке
Володимир Лінке під час участі в
матчі 25-річчя кубка СРСР
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Іванович
Лінке
Народження 27 березня 1958(1958-03-27) (66 років)
  Харків, УРСР
Зріст 170 см
Вага 72 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Металіст» (Х)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976—1985 СРСР «Металіст» (Х) 315 (74)
1984—1985 → СРСР «Маяк» (Х) 8 (2)
1985—1987 СРСР «Нафтовик» (Охтирка) 30 (2)
1987—1991 СРСР «Маяк» (Х) 18 (2)
1991—1992 Україна «Авангард» (М) 15 (14)
1992—1993 Україна «Маяк» (Х) 4 (2)
1993—1994 Росія АПК 26 (8)
1994—1996 Україна «Металіст» (Х) 36 (3)
1996—1997 Росія Спартак-Братський 32 (8)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лінке.

Володимир Іванович Лінке (нар. 27 березня 1958, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник, який грав за харківські клуби «Металіст» і «Маяк», а також за інші команди України й Росії. Майстер спорту СРСР з 1980 року. Третій бомбардир «Металіста» за всю історію і другий у списку гравців, які провели найбільшу кількість матчів за «Металіст». У 2016—2020 роках був генеральним директором «Металіста 1925»[1].

Кар'єра гравця

Початок кар'єри

За словами самого футболіста, бити по м'ячу він навчився раніше, ніж ходити[2]. У віці 9 років потрапив до школи «Металіста» (прийом розпочинався з цього віку). Першими тренерами початківця футболіста стали Аркадій Рабинович, Олександр Азаров і Микола Масленников. Брав участь у турнірах «Шкіряний м'яч» (виступав за команди хлопців, як правило, старших за віком, іноді на 4 роки). У 1972 році вступив до Харківського спортінтернат, в якому навчався до 1976 року. Тренером Лінке в спортінтернаті був Микола Кольцов[2].

1976—1985

У «Металісті» нападник дебютував 30 квітня 1976 року у другій лізі в домашньому матчі з командою «Колос» (Полтава). Для того, щоб Володимир зміг взяти участь в грі представники клубу забрали його прямо з уроку в школі (разом Сергієм Балтачею)[2]. Молодий футболіст вийшов на заміну в другому таймі замість Сергія Корякіна, за рахунку 0:1 на користь гостей. Однак незабаром Роман Шподарунок зрівняв рахунок, а на 72-ій хвилині Лінке забив переможний м'яч після удару того ж Шподарунка[3]. До завершення того сезону Володимир виходив на поле ще в 26-ти матчах, в яких забив 7 м'ячів (у тому числі й один дубль)[4], ставши другим за результативністю бомбардиром команди після Юрія Цимбалюка (він відзначився 22-ма голами).

Після завершення успішного сезону молодому нападнику надходили пропозиції від команд вищої ліги: «Динамо» (Київ) і «Дніпра». За словами самого Лінке, в «Динамо» футболіст, який мав деякі проблеми з серцем, злякався надмірних фізичних навантажень, а «Дніпро» вже заявив на той момент трьох новачків[5]. І Лінке продовжив виступи в «Металісті». У сезоні 1977 року Володимира був безумовним гравцем основного складу і в 42 матчах забив 11 м'ячів (у тому числі й один дубль; більше забив тільки Станіслав Берников — 14)[6].

У 1978 році «Металіст» займає перше місце в другій зоні другої ліги, завоювавши звання чемпіона України. Лінке в тому сезоні, також був на перших ролях, взявши участь у 40 матчах, в яких забив 8 голів (в тому числі й два дублі). У стикових матчах за вихід у першу лігу (в обох матчах Лінке виходив на заміну), «Металіст» обіграв «Факел» з Воронежа, і повернувся в першу лігу[7][8]. Після завершення того сезону в інтерв'ю газеті «Вечірній Харків», капітан «Металіста» Берніков охарактеризував Володимира, як перспективного гравця, який володіє хорошим дриблінгом, завжди націлений на ворота і гостро грає в межах штрафного майданчика[9].

По поверненню до першої ліги в 1979 році «Металіст» зайняв пристойне для новачка 7-ме місце. Володимир Лінке, який рідко проводив на полі всі 90 хвилин, взяв участь у 42 матчах, в яких забив 7 м'ячів (знову став другим бомбардиром команди)[10]. Головний тренер команди Євген Лемешко, залишився незадоволений грою нападників команди. На його думку в Володимира Лінке не вистачило фізичної готовності, для того щоб забивати ще більше[11]. Наступний сезон і для команди, і для гравця став більш успішним. «Металіст» зайняв третє місце в першій лізі, відставши всього на 2 очки від «Дніпра», який вийшов у вищу лігу. З 24 перемог, здобутих командою, 10 — з великим рахунком[12]. Лінке був одним з лідерів команди в тому чемпіонаті, і знову став другим бомбардиром команди, забивши 16 голів (у тому числі — три дублі; більше — 21 м'яч забив лише Нодар Бачіашвілі)[13]. Позицію Володимира в тому сезоні визначали як напівнападник[14].

У 1981 році Лінке трохи знизив результативність: в 40 матчах він лише 9 разів вражав ворота суперників. Він став третім за результативністю гравцем команди: більше забили Нодар Бачіашвілі і Сергій Малько[15]. Команда ж вистрілилала і через 18 років повернулася у вищу лігу чемпіонату СРСР, посівши перше місце в першій лізі. Окремо для Лінке варто матч 22 туру в Кемерово. «Металіст» виграв у місцевого «Кузбасу» 3:2 і всі три м'ячі забив Володимир (вперше своїй кар'єрі форвард зробив хет-трик)[16]. Успіху, як для першолігової команди, домігся «Металіст» у кубку СРСР: команда дійшла до півфіналу, де тільки в серії пенальті програла «Спартаку» з Москви. Володимир взяв участь у 7-ми з 8-ми кубкових матчах, в яких забив 2 м'ячі (обидва московським клубам: «Торпедо» й «Локомотиву»)[17]. Оглядачі відзначали техніку Лінке, яка дозволяла обводити декількох суперників і викладати м'яч нападникам[18]. Після завершення сезону Лінке надійшла пропозиція від «Спартака», проте він вирішив команду не змінювати[2].

У чемпіонаті 1982 року в вищій лізі «Металіст» вище голови не стрибнув — 12-те місце. Команда забила лише 32 голи (менше всіх в лізі), правда менше «Металіста» пропустили тільки «Динамо» (Київ) і «Торпедо» (Москва). Володимир Лінке в 31-му матчі забив 8 голів (в тому числі один дубль), ставши найкращим бомбардиром команди[19]. Першим своїм голом у вищій лізі нападник відзначився у 6-му турі 25 квітня 1982 року в ворота динамівців Москви. На 60-ій хвилині він метрів з десяти замкнув головою навіс з кутового, вивівши свою команду вперед (матч закінчився внічию 1:1)[20]. У наступному чемпіонаті команда зробила крок вперед — 11-те місце. Досвідчений Лінке забив 5 м'ячів і став другим бомбардиром «Металіста» (Юрій Тарасов забив 7)[21], при чому 4 з його голів стали переможними. Успіху «Металіст» добився в кубку СРСР — вперше дійшовши до фіналу, в якому поступився донецькому «Шахтарю». Лінке взяв участь у всіх 5 матчах команди і забив один гол (у 1/8 в ворота «Арарату»)[22].

У 1984 році «Металіст» знову зайняв 12-те місце. Лінке був у поганій формі і провів всього 9 матчів (останній раз виходив на поле в 12-му турі в домашньому матчі з «Кайратом») і другу частину сезону провів у «Маяку» (на поле не виходив жодного разу)[23]. У наступному сезоні Лінке з'являвся на полі лише 8 разів (причому тільки двічі він починав в основному складі). За відведений час він зумів забити 2 м'ячі (у перших двох турах). Останній раз за «Металіст» Лінке зіграв 14 травня 1985 року в Воронежі, вийшовши на заміну у другому таймі замість Панчишина[24]. Всього за 10 сезонів в «Металісті» в чемпіонатах СРСР Лінке провів 315 матчів, в яких забив 74 голи. В «Металіст» він повернеться в 1994 році.

1985—1994

Залишивши «Металіст» Лінке приєднався до «Нафтовика» з Охтирки. Нападник допоміг своєму новому клубу спочатку зайняти перше місце в третій зоні чемпіонату України серед команд колективів фізкультури, а потім перше місце фінальному турнірі, що дало команді можливість дебютувати в другій лізі[25]. У наступному сезоні Володимир відіграв 30 матчів за «Нафтовик» в шостий зоні другої ліги, в яких забив 2 м'ячі (у тому числі єдиний гол у переможному матчі в Ірпені з місцевою командою «Динамо», який став першим голом «Нафтовика» в турнірах команд майстрів)[2].

Після «Нафтовика» Лінке повернувся до Харкова, де став працювати з дітьми (спочатку 1978 року народження в школі «Спартак», пізніше з тим же 1978 роком в спортінтернаті). Паралельно, на прохання головного тренера Станіслава Костюка, провів декілька ігор за місцевий «Маяк», допомагаючи клубу залишитися в другій лізі (Лінке приїздив тільки на ігри, з командою не тренувався)[2]. Після «Маяка» Лінке грав за «Олімпік» в першості колективів фізкультури, за аналогічною схемою, як і в «Маяку». Перший сезон незалежної України 1992 року-весна Володимир Лінке відіграв за найсильніший в ті роки в першості Харківської області «Авангард» (Мерефа), в 15 матчах забив 14 голів. У складі «Олімпіка» Лінке дебютував в чемпіонатах незалежної України: у перехідній лізі сезону 1992/93 років він провів за команду 4 матчі, в яких забив 2 голи (дебютував він 15 серпня 1992 року в матчі «Електрон» (Ромни) — «Олімпік»; обидва м'ячі забив 22 серпня в домашньому матчі з «Нафтохіміком» (Кременчук), який закінчився перемогою 4:2)[26]. У тому ж «Олімпіку» розпочинав тоді свою кар'єру Олександр Горяїнов, який побив рекорд Лінке по кількості матчів за «Металіст». Частина сезону 1992/93 років Лінке дограв у тому ж «Авангарді» (Мерефа), забивши в 14-ти своїх матчах 14 м'ячів, допомагаючи Мерефі стати чемпіоном області.

У 1993 році футболіст вирішив спробувати свої сили в чемпіонаті Росії: він прийняв запрошення від клубу першої ліги «АПК» (Азов), з райцентру Ростовської області. В цілому Володимир провів непоганий сезон: він взяв участь в 26 іграх, в яких забив 8 м'ячів, ставши найкращим бомбардиром команди і безумовно найкращим гравцем. У своєму новому клубі він дебютував 3 квітня 1993 в домашньому матчі зі «Спартаком» з Анапи, програному 1:2 (гол на рахунку Лінке). Однак його досвід команді не допомогло: вона зайняла останнє 22-ге місце в західній зоні першої ліги[27].

Повернення в «Металіст» та завершення кар'єри

У сезоні 1994/95 років Володимир повертається в «Металіст», який до цього моменту опустився до першої ліги. Лінке, також виконував в команді роль граючого тренера, в тому сезоні провів 27 ігор, в яких забив 3 м'ячі[28]. М'яч, забитий ним в 13 червня 1995 року в ворота «Ворскли» на 27-ій хвилині матчу, став для Володимира останнім голом за «Металіст» (причому гол був забитий п'ятою після подачі з кутового)[29]. Наступний сезон став для «Металіста» став найневдалішим в чемпіонатах України: команда зайняла 19-те місце в першій лізі (з 22-ох команд) і ледь не вилетіла у другу лігу. Лінке відіграв в команді лише половину сезону, після чого поїхав у Росію — в «Спартак-Братський». Прощання Володимира з «Металістом» вийшло змазаним: в своєму останньому матчі (13 вересня 1995 року. «Темп-АДВІС» (Хмельницький) — «Металіст» 2:0) він був видалений з поля за фол останньої надії (що не допомогло команді: зі штрафного, призначеного за цей фол, рахунок в матчі був відкритий)[30].

У Росії Лінке відіграв ще два сезони в третій лізі (в обох сезону «Спартак-Братський» займав 4-те місце). У 1996 році Володимир провів 20 матчів, в яких забив 7 м'ячів. Лінке був штатним пенальтистом команди і реалізував 6 з 7-ми пенальті, які бив. Більше, ніж досвідчений півзахисник забили лише два гравці команди (Ернест Саруханянц і Олексій Бурлуцький забили 10 та 8 м'ячів відповідно)[31]. У наступному сезоні Лінке провів ще одинадцять матчів і завершив кар'єру професійного гравця[32].

Кар'єра футбольного функціонера

Володимир Іванович має вищу освіту: закінчив Харківський педагогічний інститут. Деякий час він працював інспектором Федерації Футболу України[2]. Станом на 2010 рік Лінке був заступником директора дитячої академії «Металіста»[33]. Регулярно бере участь в матчах команд ветеранів.

З 17 серпня 2016 року до 14 серпня 2020 року працював генеральним директором ФК «Металіста 1925»[1].

Досягнення

Статистика виступів

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Європа/Інше Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Металіст» (Харків) 1976[34] 27 8 0 0 0 0 27 8
1977[34] 42 11 2 0 0 0 44 11
1978[34] 40 8 0 0 0 0 40 8
1979[35] 42 7 4 0 0 0 46 7
1980[35] 43 16 0 0 0 0 43 16
1981[35] 40 9 7 2 0 0 47 11
1982 31 8 4 1 0 0 35 9
1983 33 5 5 1 0 0 38 6
1984 9 0 2 0 0 0 11 0
1985 8 2 0 0 0 0 8 2
За весь час 315 74 24 4 0 0 339 78
«Маяк» (Харків) 1984[34] 0 0 0 0 0 0 0 0
Нафтовик (Охтирка) 1985[36] ? ? ? ? ? ? ? ?
1986[34] 30 2 ? ? ? ? ? ?
За весь час ? ? ? ? ? ? ? ?
«Маяк» (Харків) 1987[34] 8 1 0 0 0 0 8 1
1988[34] 10 1 0 0 0 0 10 1
За весь час 18 2 0 0 0 0 18 2
«Олімпік» (Харків) 1992[37] 4 2 0 0 0 0 4 2
АПК (Азов) 1993[38] 26 8 2 0 0 0 28 8
«Металіст» (Харків) 1994/95[35] 27 3 1 0 0 0 28 3
1995/96[35] 9 0 0 0 0 0 9 0
За весь час 36 3 1 0 0 0 37 3
Спартак-Братський 1996[39] 20 7 2 1 0 0 22 8[40]
1997[39] 11 0 0 0 0 0 11 0
За весь час 31 7 2 1 0 0 33 8
За весь час 460+ 98+ 25+ 6+ 0 0 485+ 104+

Примітки

  1. ↑ а б «Металіст 1925» дякує за чотири роки роботи Володимиру Лінке. metalist1925.com. Офіційний сайт ФК «Металіст 1925». Архів оригіналу за 21 вересня 2020.
  2. ↑ а б в г д е ж Галич В. Володимир Лінке: «Все життя віддав футболу». — Металіст. Офіційний журнал футбольного клубу, 2008. — № 1 (13). — С. 30-34.
  3. ↑ 1976 р Чемпіонат СРСР. Друга ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 17 жовтня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. ↑ 1976 р. Чемпіонат СРСР, 2 Ліга, 6 Зона. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
  5. ↑ Володимир Лінке: Довічний харків'янин. mediaport.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 25 жовтня 2010.
  6. ↑ 1977 р. Чемпіонат СРСР, 2 Ліга, 2 Зона. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
  7. ↑ 1978 р. Чемпіонат СРСР, 2 Ліга, 2 Зона. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  8. ↑ 1978 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. ↑ Станіслав Берніков. Капітан про своїх товаришів. газ. «Вечірній Харків» 1978 р. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. ↑ 1979 р Чемпіонат СРСР. Перша ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  11. ↑ З довідника Футбол-80. Металіст: вчора, сьогодні, завтра. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ 1980 — найкращий рік в історії Металіста. sport.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 13 листопада 2010.
  13. ↑ 1980 р. Чемпіонат СРСР. Перша ліга. Евгений Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  14. ↑ «Металіст» Харків. Рекорд уваги. Місто Харків, Віктор Асаулов — спеціальний кореспондент тижневика «Футбол-Хокей». 2 листопада 1980 року. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  15. ↑ 1981 р. Чемпіонат СРСР. Перша ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  16. ↑ 1981 р. Перша ліга. Звіти про матчі «Металіста» в чемпіонаті СРСР з газет: «Вечерний Харьков» і «Спортивна Газета». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  17. ↑ 40-ий розіграш Кубка СРСР 1981 р. Статті-звіти про матчі Харківського «Металіста» з газет «Червоний Прапор», «Вечірній Харків» і к/с «Футбол-82» Харків. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  18. ↑ Через 18 років команда Харкова знову у вищій лізі! З тижневика «Футбол-Хокей», 1981, №45. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  19. ↑ 1982 р. Чемпіонат СРСР, Вища ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  20. ↑ 1982 р. 45-й Чемпіонат СРСР. Вища ліга. Звіти про матчі харківського «Металіста» з газет «Червоний Прапор», «Вечірній Харків» і «Спортивна газета». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  21. ↑ 1983 р. Чемпіонат СРСР, Вища ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  22. ↑ 42-ий розіграш Кубка СРСР 1983 р. Звіти про матчі харківського «Металіста» з тижневика «Футбол-Хокей» і газети «Червоний Прапор». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  23. ↑ 1984 р. Чемпіонат СРСР, Вища ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  24. ↑ 1985 р. Чемпіонат СРСР, Вища ліга. Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 28 липня 2017.
  25. ↑ Сторінки біографії «Нафтовика». www.fcnaftovyk.com.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 14 листопада 2010.
  26. ↑ Чемпіонат України 1992/93. Перехідна ліга. Результати ігор. Олексій Кобизєв. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 14 листопада 2010.
  27. ↑ С. Малишев. Щорічник російського футбола. Частина 2. 1993 рік. — Луч-1, 1994. — С. 69-91. — 5000 прим. — ISBN 5-900612-05-8.
  28. ↑ 1994-95 Чемпіонат України. Перша ліга. Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  29. ↑ 1994-95 рр. Чемпіонат України. Перша ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  30. ↑ 1995-96 рр. Чемпіонат України. Перша ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  31. ↑ В. Бєлвков. Щорічник російського футбола. Частина 5. 1996 рік. — Луч-1, 1997. — С. 242-252. — ISBN 5-900612-16-3.
  32. ↑ В. Бєлвков. Щорічник російського футбола. Частина 6. 1997 рік. — Луч-1, 1998. — С. 238-248. — 1500 прим. — ISBN 5-900612-17-1.
  33. ↑ Керівництво дитячої академії. metalist.kharkov.ua. Процитовано 20 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  34. ↑ а б в г д е ж Виступав у другій лізі
  35. ↑ а б в г д Виступав у першій лізі
  36. ↑ Виступав у чемпіонаті КФК
  37. ↑ Виступав у перехідній лізі
  38. ↑ Виступав у західній зоні першої ліги Росії
  39. ↑ а б Виступав у другій зоні третьої ліги
  40. ↑ У статистиці не враховано анульований матч з «Джерелом» (Ростов-на-Дону), в якому Лінке відзначився голом

Посилання