Назва с. Купчинці походить від слова «купець»[джерело?]. За давніми переказами[джерело?] на цій території довший період перебували купці, які запам'ятались жителям.
Перша писемна згадка
12 ст. на місці Купчинців було містечко Бродилів, яке зруйнувала монголо-татарська орда.
Перша писемна згадка — 1312 р. 1564 р. Купчинці згадане як місто.
1648–1649 містечко разом із замком зазнало значних руйнувань. Поблизу села 30 серпня1650Іван Богун розбив польське військо гетьмана Калиновського. 2 травня (або 12[2]1651 року біля села відбулася невелика сутичка між козацькими та польськими військами[3].
У листопаді 1672 німецький мандрівник Ульріх фон Вердум відвідав Купчинці і залишив його опис.[4]
За часів австрійського панування Купчинці втратили статус містечка.
Розпорядженням міністра внутрішніх справ присілок «Мар'янка» 1 липня 1926 р. вилучено із сільської гміни (самоврядної громади) Купчинці Тернопільського повіту Тернопільського воєводства й утворено самоврядну адміністративну гміну[5].
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Купчинці включені до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Яструбове[6].
На 1 січня 1939-го в селі з 3020 жителів було 2790 українців-греко-католиків, 120 українців-латинників, 30 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 50 євреїв[7].
Пам'ятник на честь загиблих. Постать воїна з автоматом, встановлена на прямокутному постаменті. Напис: «Слава воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р». Перед постаментом — лавровий вінок. Матеріал — бетон, камінь-пісковик.
Пам'ятник І. Франку (1970, скульптор Іван Гончар, архітектор Борис Гаврилюк).[10]
Михайло Цибулько (1949—2017) — український художник, науковець, педагог.
Пов'язані із селом
неодноразово бував Іван Франко. Зокрема на селянському вічі 1894 року, потім двічі у наступному, 1895-му, під час виборчої кампанії до австрійського парламенту 1897 року і навесні 1902.[10]
↑Józef Długosz. ''Sobieski Marek h. Janina (1628—1652) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 2000.— Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom XXXIX/4, zeszyt 163.— S. 505. (пол.)