Ізяслав
Вигляд на річку Горинь і історичний Новий Заслав.
Основні дані
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Ізяславська міська громада
Код КАТОТТГ	UA68060090010061527
Засноване	—
Перша згадка	1390
Магдебурзьке право	1583 року, поновлено 1754 (для Нового Заслава)
Статус міста	з 1583 року
Населення	▼ 15 996 (01.01.2022)[2]
Площа	23,91 км²
Густота населення	715,89 осіб/км²
Поштові індекси	30300—30309
Телефонний код	+380-3852
Координати	50°7′8″ пн. ш. 26°49′17″ сх. д. / 50.11889° пн. ш. 26.82139° сх. д. / 50.11889; 26.82139
Висота над рівнем моря	226 м
Водойма	річки Горинь, Понора, Сошень
Назва мешканців	ізясла́вець, ізясла́вка, ізясла́вці
Відстань
Найближча залізнична станція	Ізяслав
До обл./респ. центру
- фізична	103 км
Міська влада
Рада	Ізяславська міська рада
Адреса	30300, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43
Вебсторінка	Ізяславська міська рада
Міський голова	Сергій Шлегель[3]
Ізяслав у Вікісховищі Карта Ізяслав Ізяслав

Ізя́слав^[4] — місто в Україні, адміністративний центр Ізяславської міської громади Шепетівського району Хмельницької області.

Одне з ключових міст Погорини, єдине місто в Україні, де збереглася планувальна структура часів Київської Русі^[5], історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390 рік) і Нового Заслава (перша згадка 1579 рік).

Важливий осередок виробництва меду та медових сумішей.

Ізяслав розташовано в південно-східній частині Волині на Західній Україні над р. Горинню, яка творить тут обширну котловину починаючи під містом (урочище Остроня) і далі, простягаючись аж до Лонки (пол. łąka — лука, луг).

В цьому місці до Горині впадають дві менші річки Понора і Сошень. Водночас річки поділяють місто на ключові частини, що поєднуються між собою мостами.

На лівому, нижчому березі, вигіднішому для оборони, березі р. Горині розташувався Старий Заслав (Старе місто), що з пд. зх. боку відділяє р. Сошень від Улянівки та Видумки, а з пн. сх. боку переходить у Лабази.

На правому, більш високому, розташований Новий Заслав (Нове місто), поділений р. Понорою на Середмістя та Майдан. Та частина Середмістя, що розташована в низині над Понорою зветься Кулишівкою. Середмістя тягнеться далі в напрямку шляхів на міста Славуту і Шепетівку, переходячи в Любартово, Голянову (Голянівську гору), аж поки місто не закінчується під Бабиною горою, де лежить наймолодша частина міста — Москалева могила.

Майдан же, у напрямку старосвітського костянтинівського гостинця переходить у Доси (рос. ДОС — дом офицерских семей — домівка старшинських родин) і далі в Куток, який відрізає від колишнього військового гарнізону залізниця. У пд. зх. напрямку Майдан переходить у Завод, яким закінчується, як і місто, Климівкою.

За Кулишівкою, між Середмістям, Кутком і Досами при вулиці Козацькій розкинулось Шляхенштрассе.

Клімат Ізяслава характеризується як помірний і вологий, з м'якою зимою і теплим вологим літом. Середньорічна температура повітря становить +6.9°С. Найвища температура повітря спостерігається в липні-серпні. На ці місяці припадає і абсолютний максимум температури +35°С-+37°С. Найнижча температура зафіксована у січні. Абсолютний мінімум температури −35°С.

Середньорічна сума опадів становить 628 мм. Найбільша кількість опадів спостерігається у червні-липні, найменша — в кінці та на початку року.

Протягом року переважають західні та південно-західні вітри^[6].

Середньорічна сума сонячного тепла, що надходить до земної поверхні міста становить 93 ккал/см². 87 % тепла надходить влітку і весною. Найвищий показник відбивання припадає на зимові місяці, у середньому 70-75 %^[7].

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[9]:

За результатами першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року 47,5 % мешканців Заслава послуговувалися їдишем; 31,6 % українською; 13,7 % російською; 5,4 % польською; 0,2 % німецькою; 1,6 % іншими мовами^[10].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення міста був таким^[11]:

Найбільше населення Ізяслав мав у 2001 році — 18 444 мешканців за даними Всеукраїнського перепису^[12].

Назва міста утворена на основі руського гідроніма «славута», тобто «річка». Таким чином топонім передусім вказує на розташування первісного міського поселення Заслав «за славутою», себто за річкою^[13]. В процесі розвитку української мови виникли варіанти вживання назви: Заслав, Жеслав тощо.

Назва міста на різних мовах, у різні часи:

• Zaslavia — латинська назва міста.
• Zasław — польська назва.
• זסלב — гебрейська назва.
• Изяслав, Изяславль — російська назва. Вживається згідно з указом російського імператора Миколи ІІ-го від 1910 року.
• Saslau — німецька назва.
• Ізяслав — офіційна зросійщена назва, є українською транслітерацією російської назви міста.

Найдавніше зображення герба міста відоме за печаткою заславського маґістрату з XVI століття. Тоді громада послуговувалася гербом власників міста — князів Заславських^[14].

17 грудня 1754 року місто Новий Заслав отримало локаційний привілей курфюрста Саксонії, короля Польщі, Великого князя Литовського і Руського Августа III Фрідріха, у якому міститься зображення нового міського герба. Згодом зображення герба відтворене в трансумпті (затвердженій копії) привілею від 17 лютого 1767 року. Обидва зображення різнилися формальними особливостями. У версії з трансумпту щит було взято в картуш^[15].

Натомість герб затверджений російською владою 22 січня (2 лютого) 1796 для Заславського повіту представляв у горішній частині перетятого щита герб губернського центру міста Новоград-Волинська; у долішній — імітація попереднього герба міста^[16].

• 
  Герб Заслава з XVI століття
• 
  Герб Нового Заслава з 1754 року
• 
  Герб Заславського повіту з 1796 року

За однією до середини XIII століття на місці нинішнього Ізяслава розташовувався волинське місто Кам'янець, знищений монгольським ханом Батиєм 1241 року^[17].

Перша згадка про місто Заслав походить з правового акту від 18 грудня 1390 року яким підтверджується володіння містом князеві Федору Острозькому^[18]

1411 року до міста завітали король польський Владислав II Ягайло і великий князь литовський Вітовт. Після смерті батька, який прийняв постриг в ченці Києво-Печерського монастиря, місто успадкував кн. Василь Федорович Красний († після 1461) одружений з княгинею Ганкою (Агафією) Іванівною Ямонтівною Подберезькою — позашлюбною дочкою (?) великого князя литовського Вітовта. З ім'ям Василя Красного пов'язують зведення у Старому Заславі кам'яного замку в готичному стилі.

Як і годиться волинському господареві князь В. Ф. Красний поділив маєток між двома синами Іваном і Юрієм († бл. 1500). Від князя Юрія Васильовича бере свій початок гілка князів Заславських (1455).

Князь Андрій Юрійович Заславський († бл. 1535) був несповна розуму і мешкав у свого молодшого брата кн. Івана Юрійовича Заславського († бл. 1516) одруженого з кн. Оленою Федорівною Четвертинською († після 1546). Після смерті молодшого брата опіку над кн. Андрієм учинив кн. Костянтин Іванович Острозький. Андрій Юрійович всиновив сина Костянтина Івановича кн. Іллю Костянтиновича і водночас лишився під його опікою. Афера мала на меті відчужити у Заславських третину їхнього маєтку, серед іншого третю частину родового міста. У 1536 році, із смертю кн. Андрія Юрійовича, розпочалася виснажлива і довготривала судова тяганина між кн. Оленою Федорівною та її сином кн. Кузьмою Івановичем Заславським (* до 1511 — † 9. V. 1556) з одного боку і кн. І. К. Острозьким з іншого, яка призвела навіть до збройних сутичок між спорідненими князівськими родами. Лише у 1546 році великий князь литовський і король польський Сигізмунд ІІ Август затвердив угоду згідно з якою вдова по Іллі Костянтиновичу Беата Костелецька відступала претензій й усі спірні маєтки поверталися до Заславських.

У той час Заслав був надійним форпостом, що неодноразово протистояв ворогам. Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 році, розбитої під заславськими мурами князем Семеном Юрійовичем Гольшанським († 1505)^[19]. Іншого разу в 1534 році, під стінами міста козацький гетьман Венжик Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь і, як пише анонімний автор «Історії Русів»:

…повернувся із славою й великою здобиччю до Заслава і отримав від Короля листи віншування та вдячності, а від Поляків скрізь, куди приходив, тріумфальні зустрічі.

Заславщина або як її тоді називали Заславське князівство (герцогство) було отчиною князів Заславських. Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королеві. На Заславщині безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. На території отчини князь міг (за Наталею Яковенко):

а) оголошувати устави, тобто власні розпорядження, надавати жалувані грамоти своїм підданим на землеволодіння під окресленими умовами служби, встановлювати незалежні від держави податки, повинності, пільги тощо; б) чинити суд над підданими, аж до смертної кари.

Окрім того кн. Заславські, яко «головні княжата» виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, а не скажімо під стягом землі (в даному випадку Волині). Саме тому м. Заслав користувалося в XVI ст. гербом князів Заславських-Острозьких, гербом Баклай^[20] в червоному полі.

У час коли український народ не мав власної держави, коли православна українська церква перебувала в занепаді, у Заславі була здійснена спроба культурно-мистецького окреслення властиво української перспективи національного поступу^[21]. По смерті князя Кузьми Івановича Заславського (†1556) вдова Анастасія Заславська (Гольшанська Дубровицька) († 1561) замовила виготовлення нарядного фоліанту — чотириєвангелія. Робота над перекладом і переписуванням євангелія розпочалася 1556 року в монастирі Пресвятої Трійці в Заславі, де було створено більшу частину книги. Закінчили роботу над євангелієм вже в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці, що в Пересопниці (звідси й назва книги — Пересопницьке євангеліє) 1561 року, яка нині є присяжною книгою і національним символом українців^[22].

Під 1567 роком вперше згадується антитринітарський (лат. ecclesia minor) пастор. Антитринітарії мали у Заславі свою друкарню і велику громаду, до якої належала кн. Олександра Романівна Санґушківна († 1602), перша дружина князя Януша Заславського (* бл. 1556 — † 4.VIII.1629), якого теж зараховували до своїх, хоч він і був кальвіністом (1603 року прийняв римо-католицизм).

Князі Януш і Михайло Заславські успадкували маєток по батькові кн. Янушу Кузьмовичу Заславському (* 1538–1543 — † 27.VII.1562). Янушеві належав Старий Заслав, неодруженому Михайлові — необлаштований Новий, що вперше згадується 1579 року:

Место Староє Жаславскоє парканом добре обваровано и ровомъ окопано, а Новое место так не ест опатрено, прото мещане и подданые, Старому месту подлеглые, половицу оного плацу од речкы Поноры парканом заробит и ров окопат, яко налепей и наслушней быт може в року прийшлом осмдесятом.

Наступна згадка про Новий Заслав датується 1581 роком. 1583 року родове місто Заславських було офіційно «клоновано».

Иж они [Януш та Михайло Заславські] на власном кгрунте своем Старом Жаславли по другой стороне места Старого Жаславля место Новое Жаславль ку пожитку своему осадити хочуть, якожь и осажовати почали, -

йдеться у привілеї, яким Новому Заславу надавалося маґдебурзьке право, щотижневий торг та право мати корчми.

Територіальна громада Ізяслава здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Ізяславська міська рада має голову, апарат і виконавчий комітет — орган виконавчої влади і міську раду — орган законодавчий і контролюючий.

З листопада 2010 року Ізяславську міську раду очолює Валентин Паньковський, висуванець ВО «Батьківщина»^[23].

Ізяславська міська рада VI скликання налічує 30 депутатів, обраних по багатомандатному і одномандатних виборчих округах. За представництвом політичних сил вони поділяються наступним чином:

• ВО «Батьківщина» — 13
• Партія регіонів — 7
• ВО «Свобода» — 2
• Партія «Сильна Україна» — 2
• Народна екологічна партія — 1
• Соціалістична партія України — 1
• Партія «Єдиний центр» — 1
• Партія «Реформи і порядок» — 1
• Народна партія — 1
• Партія «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» — 1^[23]

Під час повторного голосування президентських виборів 2004 року, в Ізяславі переважну кількість голосів здобув Віктор Ющенко^[24].

За офіційними даними на позачергових парламентських виборах 2007 року при явці 81,3 %, результати були такі:

• «Блок Юлії Тимошенко» — 44,5 %
• «Блок Литвина» — 12,4 %
• Блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 9,7 %
• Партія регіонів — 5,5 %
• Соціалістична партія України — 1,7 %
• Комуністична партія України — 1,6 %
• Не підтримую жодного — 1,3 %^[25]

Під час повторного голосування з виборів Президента України 2010 року згідно з офіційними даними ЦВК кандидат на пост Президента України Юлія Тимошенко отримала 5918 голосів виборців (65,19 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні). Віктор Янукович отримав, відповідно, 2561 голосів (28,21 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні). Не підтримали жодного кандидата 443 виборці (4,87 % відповідно). Явка виборців зареєстрованих на дільницях склала 65,89 %.

Таким чином, 42,96 % зареєстрованих у місті виборців, віддали свої голоси за кандидата на пост Президента України Юлію Тимошенко, Віктора Януковича, відповідно, підтримали 18,59 %^[26][27]. Враховуючи мешканців, яким на день проведення виборів не виповнилося 18 років, які не є громадянами України чи були визнані судом недієздатними, а також тих, хто не був внесений до реєстру виборців, 34,54 % мешканців міста віддали свої голоси за кандидата на пост Президента України Юлію Тимошенко, Віктора Януковича, відповідно, підтримали 14,94 %^[28].

• Натан Ганновер — єврейський богослов, містик
• Олександр Заславський — волинський князь, інтелектуал
• Мар'ян Дубецький — польський історик, громадський і державний діяч
• Антін Хмель — козак Армії УНР, герой Другого Зимового походу
• Євген Нольден — радянський і американський архітектор, мистецтвознавець
• Петро Солодуб — український і радянський державний діяч
• Цві Цур (Чортенко) — ізраїльський військовий і державний діяч
• Дмитро Чигринський — український футболіст, гравець збірної України з футболу
• Колісняк Богдан Анатолійович - популярний Тік Ток блогер, інфлюенсер, маг ілюзіоніст, рибак

• Василь Кобернюк — український вояк, учасник російсько-української війни
• Олександр Кушнірук — український вояк, учасник російсько-української війни
• Микола Микитюк — український вояк, учасник російсько-української війни
• Юрій Цісарук — український вояк, учасник російсько-української війни
• Василь Кравченко — український вояк, учасник російсько-української війни
• Хомич Максим Сергійович (1993—2024) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

• Паоло Фонтана — волинський архітектор
• Шимон Конопацький — польський поет, мемуарист

У місті діє Центральна районна бібліотека, а також її відділення у Районному будинку культури, у яких зібрано книги для дорослих і дітей, освітні і періодичні видання.

В Ізяславі був також кінотеатр «Дружба», нині реконструйований під Будинок творчості дітей та юнацтва «Веселка».

У місті зареєстровано ряд неурядових та громадських організацій, зокрема, районна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, районне товариство єврейської культури «Ейнікайт», районний Комітет сприяння культурному, духовному, економічному розвитку Ізяславського району Хмельницької області «Відродження», громадська організація Ізяславський Фонд розвитку «Заслав» тощо. Слідів їхньої діяльності виявити не вдалося, либонь вони існують лише про людське око^[29].

З 2003 року розпочав свою діяльність Ізяславський районний історико-краєзнавчий музей, розташований у Районному будинку культури. Нині музей пропонує переглянути експозицію з історії і етнографії Заславщини. Також доступна для оглядин галерея робіт місцевого художника Миколи Ткачука: живопис, скульптура, різьба по дереву.^[30]

На терені Ізяслава діють такі музичні формації:

• Ансамбль української пісні «Терниця»,
• Інструментальна група «Музики Надгориння», діють при Ізяславському Районному Будинку Культури;
• Хореографічний ансамбль «Барвограй»,
• Хореографічний ансамбль «Оксамит»,
• Хореографічний ансамбль «Плеяда»,
• Інструментальний ансамбль «Гарний настрій», діють при Дитячій школі мистецтв^[31].

Комплекс пам'яток культури Ізяслава є одним з найцінніших і найзанедбаніших на Волині. Лише десять об'єктів у межах міста були занесені до Державного реєстру національного культурного надбання України^[32]. Охоплює Старе і Нове міста, що набули історично осібних урбаністичних укладів, днесь подекуди зовсім затертих «варварськими набігами» і байдужим ставленням.

• • готичні руїни церкви святого Івана Хрестителя
  • руїни Старозаславського замку (XV ст.)
  • бароковий Монастир отців Бернардинів, нині — в'язниця
  • Костел святого Йосипа з розкішним паравановим фасадом
  • живописні руїни палацу князів Санґушків, Новозаславського замку та палацу князів Заславських (XVI—XVIII ст.)
  • залишки середньовічних мурів і валів міста, зокрема вздовж річок Сошені і Горині
  • Торгові ряди
  • зразки гебрейської архітектури: Велика і Новозаславська синагоги

В Ізяславі нараховується 9 цвинтарів. З яких 5 у Старому місті і 4 у Новому.

• християнський цвинтар (при вул. Васьковецькій)
• Окописько — старий жидівський цвинтар (при пров. Острозькому)
• католицький цвинтар (при вул. Острозькій)
• новий жидівський цвинтар (за Старим містом, при шляху на Лютарку)
• комунальний цвинтар за містом
• католицький цвинтар (при вул. Незалежності, вхід з-від вул. Козацької)
• комунальний цвинтар (при вул. Незалежності)
• православний цвинтар (при вул. Незалежності)
• комунальний цвинтар (за містом, при шляху на Шепетівку)

Нагору

Більшість мешканців міста ідентифікують себе з православними християнами. Місто є центром Ізяславського благочиння Шепетівської єпархії УПЦ (МП)^[33], якому в межах міста підпорядковуються п'ять парафій, дві з яких розташовані на території установ пенетенціарної системи. На передмісті, під Бабиною горою, знаходиться каплиця Святих Апостолів Петра і Павла згаданої повище церкви. В липні 2010 року представниками УПЦ (МП) було захоплено частину недобудованого меморіалу «Жертвам тоталітаризму» по вулиці Шевченка й висвячено на каплицю^[34].

На Заводі є парафія Святого Пантелеймона ПЦУ. 18 грудня 2016 року освячено храм ПЦУ на честь святителя Миколая Чудотворця^[35].

З багатьох колишніх парафій РКЦ донині діє лише одна — парафія Святого Йосипа.

Досить широко представлені протестантські деномінації. У місті є громади п'ятидесятників, харизматів, адвентистів (два відлами), баптистів, Свідків Єгови і єврейська месіанська громада.

Окрім цього в місті діє релігійна громада Міжнародного Товариства Свідомості Крішни.

Загальноосвітні заклади:

• ЗОШ I—III ступенів № 1
• ЗОШ I—III ступенів № 2, ліцей
• ЗОШ I—II ступенів № 3, припинила працювати
• ЗОШ І—ІІ ступенів № 4
• ЗОШ I—III ступенів № 5 ім. О. Онищука, ліцей
• Загальноосвітня вечірня школа ІI-III ст.
• Плужненський професійний аграрний ліцей

Навчально-виховні заклади

• Ізяславська спеціалізована загальноосвітня I—II ст. школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та церебальними паралічами

Інші

• Дитяча школа мистецтв
• Спортивна школа^[36]

Ізяславська районна рада і Ізяславська державна адміністрація видають тижневик «Зоря Надгориння», газету, що містить переважно офіційну інформацію і новини. Інколи про події у місті можна прочитати зі шпальт тижневика «Партнер», який виходить з 1997 року^[37].

В Ізяславі діє також мережа кабельного телебачення ПП «Візит-Контакт». Власних програм не виробляє.

Ізяслав є привабливим для туристів об'єктом. В місті функціонують два готелі (3-зірковий «Заслав»^[38] і пересічний «Явір»^[39]), бари і ресторани. Місто є осередком переробної промисловості — тут знаходяться тартаки державної і приватної форм власності, меблева фабрика «Інтер'єр»^[40]. Першість в лісопереробці тримає ДП «Ізяславське лісове господарство». Натомість ДП ЗВК № 58 пропонує продукцію розмаїтого спектру, починаючи від високовольтного обладнання, деревообробних верстатів, інженерно-технічних засобів охорони, закінчуючи сувенірною продукцією і продуктами лісопереробки^[41]. Не менше розмаїття виробів пропонує і ДП ІВК № 31^[42].

В Ізяславі функціонує ТОВ «Бартнік», що виробляє 36 видів меду та медових сумішей і входить до трійки найбільших виробників згаданої продукції в Україні^[43].

У місті функціонує один з провідних у регіоні виробників хліба та хлібобулочних виробів ЗАТ «Ізяславський хлібозавод»^[44].

Також у місті розташована компанія ТОВ «Арта-Хімгруп» — офіційний дистриб'ютор норвезької компанії Yara International ASA, основною діяльністю якої є імпорт мінеральних добрив, системи живлення рослин, системи точного землеробства та аналіз ґрунту.

До промислових підприємств Ізяслава також належать ПП «Ізяславська швейна фабрика», ТзОВ «Євгеній»^[45] (переробка молока) і ТзОВ «М'ясопереробне підприємство „Аркон“»^[46], ТзОВ «Ізяславський Райагробуд» (будівництво, будівельні матеріали)^[47]. ЗАТ «Ізяславська реалбаза хлібопродуктів» займається зберіганням і переробкою зернових^[48].В місті діє відділення найбільшого приватного українського банку «ПриватБанк»^[49]. Також в Ізяславі мають свої відділення «Державний ощадний банк України»^[50], «Райффайзен банк Аваль»^[51], «Надра Банк»^[52], «Брокбізнесбанк» і «А-Банк».

В місті функціонують кількадесят крамниць.

Четвер і субота вважаються в Ізяславі базарними днями. Торгівля відбувається на міському ринку, а також на вулиці Вокзальній і Вокзальному провулку.

Крім державної лікарні та поліклініки у місті функціонують приватні медичний центр, три стоматологічні клініки і більше десятка аптек.

Через місто проходять два територіальні автомобільні шляхи Т 2313 і Т 1804. В Ізяславі Т 2313 є об'їзною дорогою, що пролягає міською околицею.

Місто має безпосереднє і транзитне автобусне сполучення, яке забезпечують приватні перевізники, з Києвом, Львовом, Рівним, Житомиром, Хмельницьким, Тернополем, Полонним, Кам'янцем-Подільським, Кременцем, Шумськом, Острогом, Білогір'ям, Славутою, Шепетівкою, Нетішином, Старокостянтиновом, Судилковом, Красиловом, Плужним, Борисовом, Білогородкою, Добрином, М'якотами, Шекеринцями, Васьківцями, Клубівкою, Білевим, Тернавкою, Новим Селом, Радошівкою та ін. В Ізяславі по вулиці Онищука розташовується автобусний вокзал. Зупинка автобусів «на Київ» — поблизу, на розі вулиць Незалежності і Онищука. Зупинка автобусів «на Нетішин» розташована на розі вулиць Шевченка і Козацької.

У місті функціонують п'ять служб таксі, що надають послуги пасажирських і вантажних перевезень: «Форсаж», «Фаворит», «Авто-Люкс», «Вояж», «Престиж».

Через Ізяслав проходить також залізниця Шепетівка — Ланівці. Залізничний вокзал Ізяслав розташовується по вулиці Вокзальній у південно-східній частині міста. Також через Ізяслав проходить рейковий автобус Хмельницький — Лепесівка.

Найближчий аеропорт знаходиться в Рівному, на відстані близько 100 км.

Міста й громади партнери:

• Острув-Мазовецька, Польща (протокол намірів)
• Брембате-ді-Сопра, Італія (протокол намірів)
• Ловеч, Болгарія^[53] (угода)
• Островський повіт, Польща^[54] (угода)

Нині тихо і порожньо в місті і у замку; власники надто рідко його відвідують; коли-неколи монотонну містечкову тишу перериває відгук поштаревого дзвоника, прогуркоче бричка околичного шляхтича, який в справі поспішає до суду, у неділю чи на свято по церквах збереться богобійних громадка, на ринку голосно зазивають перекупки, і знову тихо і знову глухо. Така то черга всього на світі! — Тадеуш Єжи Стецький, Волинь. Статистичний, історичний і археологічний огляд

Стародавня легенда розповідає, що десь під Ізяславом, заховані скарби незліченні, щоб їх здобути, потрібно рішуче, під керівництвом сміливця, незважаючи на пожежі, провадити пошуки. Трудящі Ізяслава по-своєму реалізували легенду. Під проводом Комуністичної партії, долаючи труднощі, вони знайшли справжній скарб — радісне соціалістичне сьогодні і світле комуністичне завтра свого міста. — Леонід Коваленко, Ізяслав. Історичний нарис

Ого, таки справді — там була річка. Я тепер згадав. — Юрій Андрухович, Лексикон інтимних міст

• Tadeusz Jerzy Stecki. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. — T. 1. — Lwów, 1864. — T. 2. — Lwów, 1871. (пол.)
• Пероговский В. И. Город Заслав, история его и теперешнее состояние. Местечки Заславского уезда: Славута, Шепетовка, Судилков, Грицев, Корница, Лабунь, Белогородка и селения: Городище, Поляхова и Зелинцы // Волынские губернские ведомости. — 1868. — № 81-85. (рос.)
• Сендульский А. Город Заслав // Волынские епархиальные ведомости. — 1875. — Часть неофициальная. — № 20. — С. 794—808; № 21. — С. 830—840. (рос.)
• Теодорович Н. И. Город Заслав Волынской губернии: исторический очерк // Волынские епархиальные ведомости. — 1891. — № 22-25. (рос.)
• Галант И. Жертвы ритуального обвинения в Заславе в 1747 году // Еврейская старина. — 1912. — № 2. (рос.)
• Коваленко Л. А. Ізяслав: історичний нарис. — Л., 1966.
• Коваленко Л. А. Ізяслав // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 263—274.
• Нечитайло В. В. Про час заснування Ізяславля // Український історичний журнал. — К., 1980. — Вип. 11, (№ 237).
• Никитенко М. М., Авагян А. Б. Древнерусское городище в городе Изяславле Хмельницкой области // Археологические открытия 1986 года. — Москва, 1987. (рос.)
• Goldberg J. Żydowski handel detaliczny w Polsce w XVIII wieku. W świetle polsko-hebrajskiego «Porządku kramarzów miasta Zasławia 1771 anno» // Przegląd humanistyczny. — 1993. — R.XXXVII. — № 4. (пол.)
• Винокур І., Журко О., Демидко С. Волинський Ізяславль — перлина на Горині. Нові археологічні дослідження // Хмельниччина волинська: Науково-краєзнавчий альманах. — Вип. 1. — Хмельницький, 1995.
• Кривенко А. М., Крощенко Л. М. Ізяслав. Місто, ансамблі, пам'ятки // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Історія. Економіка. Філософія. — 2001. — № 5.
• Конопля В., Онищук Я., Федотов В. Археологічні матеріали з Ізяслава на Хмельниччині // Археологічні дослідження Львівського університету. — Вип. 6. — Львів, 2003. — С. 102—128.
• Александрович В. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2005. — № 5.
• Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції 21-22 грудня 2006 року [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. — Ізяслав-Острог, 2006.
• Тесленко І. Заславська замкова книга як джерело до історії Південно-східної Волині // Наукові записки інституту археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ. — К., 2009. — Кн. 1. — Т. 19.
• Стецюк В. В. Ізяславський Край: природа – історія – людина. — «Сталь». — К., 2009. — С. 67-68. — ISBN 978-966-15-5521-0.
• Осадчий Є. Ще раз про проблему історичних назв волинських міст, згаданих у статті 1240 р. Іпатіївського літопису [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // RUTHENICA. Щорічник середньовічної історії та археології Східної Європи / Наук. ред.: В. Ричка, О. Толочко. НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень з історії Київської Русі. — К. : Інститут історії України, 2011. — Т. X.
• Baliński М., Lipiński T. Zasław // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 926—928. (пол.)

• Гречило А. Українська міська геральдика. — Київ — Львів, 1998.
• Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (XIV — 1 пол. XX ст.). — Київ, 2001.
• Ільїнський В. З історії герба Заславля-Ізяслава // Четверта наукова геральдична конференція (Львів, 10-12 листопада 1994 року). Зб. тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1994.
• Ільїнський В. М. До питання про походження герба Ізяслава // Велика Волинь: минуле й сучасне. — Хмельницький — Ізяслав — Шепетівка, 1994.
• Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV—XVIII ст. — Харків, 2008. ISBN 966-7409-49-X
• Панченко В. Міські та містечкові герби України. — Київ, 2000.
• (пол.) Piotr Dymmel. Ludzie i herby w dawnej Polsce. — Lublin, 1995. ISBN 8390478706

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізяслав

• Сайт Ізяславської міської ради [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт Ізяславської районної ради [Архівовано 20 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт Ізяславської районної державної адміністрації [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Вебсайт готелю «Заслав» [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]