Ro-20

Історія
Японія
Назва:

Ro-20 (呂号第二十潜水艦)

«Підводний човен №38» (第三十八潜水艦)
Будівник: корабельня ВМФ у Йокосуці
Закладений: 28 липня 1919
Спуск на воду: 26 жовтня 1920
Отриманий: 2 лютого 1922
Знятий: 1 квітня 1934
Доля: перетворений на плавучий склад або затоплений для створення штучного рифу
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16)
Водотоннажність: 740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні)
Довжина: 70,1 м
Ширина: 6,1 м
Осадка: 3,7 м
Двигуни:

2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с.

2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с.
Швидкість: 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні)
Дальність
плавання:
6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
45,7 м
Екіпаж: 46
Озброєння:

6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед

1 80-мм гармата / 28 калібрів

Ro-20 (呂号第二十潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 38» (第三十八潜水艦).

«Підводний човен № 38», який належав до типу Kaichū III, спорудили у 1922 році на корабельні ВМФ у Йокосуці. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 5-ї дивізії підводних човнів, що належала до військово-морського округу Йокосука.

1 листопада 1924-го «Підводний човен № 38» перейменували на Ro-20.

1 квітня 1934-го Ro-20 виключили зі списків ВМФ. Після демонтажу двигунів, який провели на корабельні в Уразі, корпус колишнього підводного човна 6 липня 1935-го продали рибалкам[1], які за однією версією використовували його як плавучий склад, а за іншою — затопили для створення штучного рифу.

Примітки

  1. RO_20. www.ijnsubsite.info. Процитовано 10 грудня 2022.