Історія
Японія
Назва:	Ro-20 (呂号第二十潜水艦) «Підводний човен №38» (第三十八潜水艦)
Будівник:	корабельня ВМФ у Йокосуці
Закладений:	28 липня 1919
Спуск на воду:	26 жовтня 1920
Отриманий:	2 лютого 1922
Знятий:	1 квітня 1934
Доля:	перетворений на плавучий склад або затоплений для створення штучного рифу
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16)
Водотоннажність:	740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні)
Довжина:	70,1 м
Ширина:	6,1 м
Осадка:	3,7 м
Двигуни:	2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с.
Швидкість:	16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні)
Дальність плавання:	6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	45,7 м
Екіпаж:	46
Озброєння:	6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів

Ro-20 (呂号第二十潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 38» (第三十八潜水艦).

«Підводний човен № 38», який належав до типу Kaichū III, спорудили у 1922 році на корабельні ВМФ у Йокосуці. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 5-ї дивізії підводних човнів, що належала до військово-морського округу Йокосука.

1 листопада 1924-го «Підводний човен № 38» перейменували на Ro-20.

1 квітня 1934-го Ro-20 виключили зі списків ВМФ. Після демонтажу двигунів, який провели на корабельні в Уразі, корпус колишнього підводного човна 6 липня 1935-го продали рибалкам^[1], які за однією версією використовували його як плавучий склад, а за іншою — затопили для створення штучного рифу.