Історія
Японія
Назва:	Ro-16 (呂号第十六潜水艦) «Підводний човен №37» (第三十七潜水艦)
Будівник:	корабельня ВМФ у Куре
Закладений:	18 листопада 1920
Спуск на воду:	21 квітня 1921
Отриманий:	29 квітня 1922
Знятий:	1 вересня 1933
Доля:	корпус переданий школі цивільного мореплавання в Юге
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16)
Водотоннажність:	740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні)
Довжина:	70,1 м
Ширина:	6,1 м
Осадка:	3,7 м
Двигуни:	2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с.
Швидкість:	16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні)
Дальність плавання:	6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	45,7 м
Екіпаж:	46
Озброєння:	6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів

Ro-16 (呂号第十六潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 37» (第三十七潜水艦).

«Підводний човен № 37» став першим у типі Kaichū III, який створили шляхом модифікації Kaichū II. Єдиною серйозною відмінністю в порівнянні з попереднім типом була збільшена в півтора раза максимальна глибина занурення.

По завершенні «Підводний човен № 7» класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре.

1 листопада 1924-го «Підводний човен № 37» перейменували на Ro-16.

1 вересня 1933-го Ro-16 виключили зі списків ВМФ, а наступного року корпус передали для використання школі цивільного мореплавання в Юге (префектура Ехіме).^[1]