Роберт Емерсон Лукас, мол. (англ.Robert Emerson Lucas, Jr.; 15 вересня 1937, Якіма, Вашингтон — 15 травня 2023) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1995)[10][11], професор Чиказького університету, став засновником політекономічної школи, котра поставила в 70-х pp. під сумнів справедливість багатьох положень як кейнсіанської, так і монетаристської доктрин. Цей напрямок відомий під назвою «нової класичної школи еконо-мікс». Він заперечував будь-які форми державного втручання в економіку і базувався на суб'єктивістському підході до аналізу економічних явищ.
Отримав Нобелівську премію в галузі економічних наук в 1995 році «за розвиток і зміни гіпотези раціональних очікувань, зміни основ мікроекономічного аналізу і точки зору на економічний аналіз».
Біографія
Навчання
Роберт Лукас народився 15 вересня 1937 року в Якімі (штат Вашингтон). Після закінчення середньої школи 1955 р. він вступив на історичний факультет Чиказького університету, який закінчив 1959 р. Отримав бакалавра з історії, але, за його власним зізнанням, більший інтерес у нього викликала економіка. Ось чому Лукас повертається до Чиказького університету, де навчається на економічному факультеті. Тут він 1964 р. закінчує аспірантуру, захистивши дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора філософії з економіки.
Робота
Свою фахову діяльність Лукас розпочав 1962 р. лектором економічного факультету Чиказького університету, викладав у Вищій Школі промислового управління (тепер школа бізнесу Теппер), але через рік він переходить працювати асистент-професором економіки в університет Карнегі-Меллона, від 1967 р. — доцентом, з 1970 р. — професором економіки. В цьому університеті Лукас працював впродовж 11 років і згадував цей час як прекрасний творчий період, коли були сформовані основи світогляду майбутнього вченого і започатковані перші дослідження з теорії утворення та динаміки очікувань.
Від 1975 р. Лукас працює професором економіки Чиказького університету. Впродовж 8 років він був заступником декана економічного факультету, а у 1986-88 рр. очолював його.
Внесок в науку
У цей період Лукас активно співпрацює з авторитетними науковими виданнями. Найбільший вклад у розвиток теорії макроекономіки, в першу чергу — теорії раціональних очікувань Р. Лукас вніс через узагальнення, систематизацію і класифікацію різних методик та економічного інструментарію[11]. Ним було висунуто і перевірено практикою тезу про раціональність очікувань, сформульовано принципи та вирішено питання макроекономічної оцінки економічної політики. Теорія раціональних очікувань не передбачає державного втручання в економіку. Учений запропонував механізм прогнозування раціональності основної частини чинників, що впливають на майбутні зміни економічних показників, а відповідно і можливість розрахунку та обліку майбутніх умов на ринку, що розвивається.
Критика Лукаса
Розробив «Лукас критику» економічної політики, в якій стверджував, що відносини, які з'являються в економіці, такі як видимий зв'язок між інфляцією і безробіттям, можуть змінюватися у відповідь на зміни в економічній політиці. Це призвело до розвитку неокласичної і нової кейнсіанської економіки і нових ідей щодо мікроекономічних основ для макроекономічної теорії.
Модель економічного зростання
Р.Лукас, разом з Полом Ромером є основоположниками нової теорії економічного росту, відомої як модель «Лукаса-Ромера». Згідно з цією моделлю основним фактором економічного росту є ріст капіталовкладень в науковий розвиток і інвестиції в людський капітал. Один з висновків моделі Ромера і Лукаса полягає в тому, що економіка, володіюча ресурсами людського капіталу і розвиненою наукою, має в довгостроковому періоді більше перспектив розвитку, ніж економіка без цих переваг.
Раціональні очікування
Лукас також відомий за його розслідування наслідків раціональних очікувань. Він розробив теорію пропозиції, яка стверджує що людей можна обманювати безсистемною грошово-кредитною політикою; модель Лукаса-Удзави (з Хірофумі Удзава) нагромадження людського капіталу, а також «Лукас парадокс», в якому розповідає чому все більше капіталу не переміщається з розвинених країн у країни, що розвиваються.
Учений запропонував механізм прогнозування раціональності основної частини чинників, що впливають на майбутні зміни економічних показників, а відповідно і можливість розрахунку та обліку майбутніх умов на ринку, що розвивається. Саме за величезний внесок у розвиток і практичне застосування гіпотези про раціональні очікування Королівська академія наук Швеції нагородила Р.Лукаса Нобелівською премією з економіки 1995 році[10]. Теоретичні дослідження Лукаса опубліковані в багатьох його працях, зокрема, це «Очікування і нейтральність грошей» (1972), «Рівноважна модель в економічному циклі» (1975), «Нариси з теорії економічного циклу» (1981), «Нова класична макроекономіка» (1984) та ін.
Лукас один з найвпливовіших економістів з 1970 року, він кинув виклик основам макроекономічної теорії, стверджуючи, що макроекономічна модель повинна бути побудована як агрегованої версія мікроекономічних моделей.
Цікаве
Колишня дружина Роберта, Ріта Лукас, з якою він розлучився у 1988 році, зазначила в договорі про їхнє розлучення пункт, що вона отримає половину будь-якої Нобелівської премії виграної Лукасом в найближчі сім років. Коли Лукас отримав Нобелівську премію в 1995 (якраз під кінець терміну договору), вона отримала половину призових грошей.
Зараз Роберт одружений з відомою економісткою Ненсі Стокі, професором Чикагського університету.
Він вважає, що економіка стала справжнім водієм історії, і тому він планує повністю зануритися в економіку і потім перенестись назад на історичний факультет.
Примітки
↑Robert Lucas AKA Robert Emerson Lucas, Jr. — 2002.
↑ абТ. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). Т. В. Куриленко (ред.). Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр(бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |авторлінк= (довідка)[недоступне посилання з квітня 2019]
Вергун В. Лукас (Lukas) Роберт // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 2. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. с. 211-212. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2)
.jpg)
