У 1962 році закінчив Школу Торонтського університету (де був шкільним капітаном хокейної команди) та вступив до Принстона, де впродовж 4 років також грав у хокейній команді університету.
Після отримання в Принстоні ступеня бакалавра з відзнакою ( 1966 рік) вступив до Колледжа Магдалини при Оксфорді, де у 1968 році отримав магістерський ступінь.
професор економіки (у 1975—1979 рр.), в цей же час (у 1977—1979 рр.) був членом членом економічної консультативної групи при Національному науковому фонді та членом редакційних колегій журналів «Bell Journal of Economics», «Journal of Economic Theory» та «Public Policy»
професор бізнес-адміністрування (у 1979—1983 рр.), у 1981 р.
У 1984—1990 рр. – знову в Гарварді, декан факультету мистецтв і наук[2]. Крім того у 1986 році був обраний членом ради директорів «Polaroid», «Nike», «General Mills», «Siebel», «Exult Inc.» та ряду інших компаній.
У 1990—1999 рр. професор і декан, а з 2000 р. — емерит-професор Стенфордської вищої школи бізнесу[3]. Паралельно з цим у 1991—1997 рр. був головою Національної ради по дослідженнях Ради з науки, технології та економічної політики[1], почесним запрошеним співробітником Ради з міжнародних відносин, старшим науковим співробітником Гуверівського Інституту Стенфордського університету, головою Вченої Ради Азійського Глобального Інституту в Гонконзі[4].
У 2006—2010 рр. очолював Незалежну комісію зі зростання і розвитку, створення якої ініціював Світовий банк[3].
З 2010 р.— професор кафедри економіки та бізнесу Штернської Школи бізнесу при Нью-Йоркському університеті [5].
У 2012 р. передбачив можливість «фіскального обриву» в США, який відбувся в жовтні 2013 року.
Головний внесок в науку — розробка Моделі сигналізування на ринку праці Спенса.[6].
Нагороди
За досягнення у сфері економічної теорії неодноразово нагороджувався [2]:
1966 — стипендія Родса,
1968 —стипендія Денфорта
1972 — премія Девіда Е. Уеллса за визначну докторську дисертацію
29 травня2018 р. з ініціативи Національного Корпусу в Києві було проведено експертний круглий стіл, під час якого обговорювалися напрацювання Комісії зі зростання і розвитку, очолюваної Майклом Спенсом. За резолюцією даного круглого столу (на основі напрацювань Комісії Спенса) Національний Корпус презентував власну «Стратегію економічного зростання для України»
[8].
Твори
Книги
Спенс М. Следующая конвергенция. Будущее экономического роста в мире, живущем на разных скоростях = The Next Convergence: The Future of Economic Growth in a Multispeed World (2011). — М. : Издательство Института Гайдара, 2012. — 336 с. — ISBN 978-5-93255-356-5.
Spence M. Market Signaling: Informational Transfer in Hiring and Related Processes. — Cambridge, MA: Harvard University Press. 1974. ISBN 978-0-674-54990-6
Spence M., Weitzman M. Regulatory Strategies for Pollution Control // Ed. A. F. Friedlaender / Approaches to Controlling Pollution, — M.I.T. Press, 1978
Spence M., Caves R. E., Porter M. E. Industrial Organization in an Open Economy. — Harvard University Press, 1980
Spence M., Hayes S., Marks D. Competitive Structure in Investment Banking. — Harvard University Press, 1983.
Блауг М.Спенс, Майкл А. // 100 великих економістів після Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб. : Экономикус, 2009. — С. 274—276. — 384 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). — 1