Крупські

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупський.
Крупські
Герб роду
РідКрупські
Місце походженняПольща
Держава

Велике Князівство Литовське
Королівство Польське Гетьманщина
Річ Посполита

Російська імперія
Родоначальникрід Корчак
Споріднені родиТрушковські
CMNS: House of Krupski (Korczak) у Вікісховищі

Крупські, де Крупе (пол. “Krupski”, біл. “Крупскі”, рос. “Крупский”, укр. “Крупський”, лит. “Krupskis”) — польський[1] шляхетський рід (прізвище гербової одвічної шляхти — пол. szlachta odwieczna).

Прізвище утворене до XIV ст.[2] (1346 р.) в загальній практиці для всіх благородних в Європі[3]. Походить від додатку до особистого імені шляхтичів, які спадково володіли родовим гніздом Крупе[4][5], родоначальників роду Крупських[6], згідно з документальними текстами латиною та польською — «де Крупе». Латиною «де Крупе» — «de Crupe» (до XIV ст.)[a]. В XV ст. під впливом слов'янської культури в текстах польською з'являється остаточно сучасна форма прізвища «Крупський». Польською Іван Крупський — «Jan Krupski» (Krupski), 1534 р. латиною текст має «Crupsky»[b] (Акт переділу землі Ієроніма Крупського)[7], в 1550 р. — «Crupski» (Акт завершення навчання в Яґеллонському Краківському Університеті Крупського Валерія)[8]. В старобілоруських й російських текстах до XIX ст. — «Крупскій (Крупскі)» або «Крупский». Прізвища у Російській імперії стали загальноприйнятими, крім благородних (вже існуючих), після скасування кріпосницького права 1861 р.[9]. У сучасній Польщі це прізвище є серед найпопулярніших[10].

Походження

У рукописах авторитетнішого польського історика римо-католицького єпископа Яна Длугоша (1415–1480 рр.) в описі гербу Корчак: предки Крупських — Корчак (лат. Corczakowye), а їх національність та етнічне походження — Русини (лат. Genus Ruthenicum)[11]. Перший знаний пращур гербу Корчак — русин Крупський Єжи (1472–1548 роки життя)[12].

Родовий герб Крупських

Шляхтичі Крупські в Гербовнику Вітебського дворянства, м. Вітебськ, 1900 р.
Крупські (№ 893) в Алфавітному списку дворянських родів Мінської губернії, м. Мінськ, 1903 р.
Крупські в Списку дворян Волинської губернії, м. Житомир, 1906 р.
Відбиток печатки пана волинського Єроніма Крупського 1576 р.[13]
Різні віття родоводу з прізвищем Крупські застосовували герби[14]
Ідентифікація
котрих (який саме використовували) передбачає метричний зв'язок (свідоцтво про народження) нащадка з тим представником роду, котрий в минулому мав документальне визнання (у згоді з загальноприйнятими правилами в генеалогії та геральдиці).

Маючи спорідненість з предком, нащадки старовинного роду Крупських називаються — Дом Крупських (пол. Dom Krupskich byl wieku mego znaczny w Chelmskiem[20]; лат. De domo Krupsciorum[21][22]).

Рід володів нерухомістю

  • маєток Новосьолкі[23] Ігуменського повіту Мінської губернії Російської імперії,
  • маєток Кавєрляни[24] Мінського воєводства Великого Князівства Литовського (до 1742 р., після 1742 р. — маєток Шоломеци Речицького повіту),
  • Крупе, Орхово (пол. Orchowo), Собебор (Sobiebor), Стрельце (Strzelce), Дубно (Dubnę), Гаци (Gaci, Gać), Білобожниця (Białóbożnica), Ястраблі (Jastrabli), Кіселіна (Kisielina), Осовки (Osówki), Ліхановки (Łychanowki), Устилуг (Uściług), Людзін (Ludzin), Ометинець (Ometyniec), Усвятє (Uświacie), Узблочє (Uzbłocia), Крупи Крупеніна (Krupie Krupienina), Чашичі (Czaszyc), Крупи Шилович (Krup Szylowicz), Пілонек (Pilonek), Бєлиничі (Białynicz), Бабіничі (Babnina), Хізи (Chizy), маєток Станішек (пол. Staniszek)[25]; маєтки Засула (1939 р.), Олешків (1939 р.)[26]

та ін..

Рід засновував церкви

та ін.

Рід у часи Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої

Рід Крупських був внесений у Гербовники Речи Посполитої, після 1413 Унії Великого Князівства Литовського з Польщею.

У Реєстрі Війська Запорізького 1649 року 16 жовтня за короля Яна II Казимира і шляхетного гетьмана Богдана Хмельницького у козацтво записані пани шляхтичі:

Інші особи цього періоду
  1. Крупська Софія[36] (з землі Холмщини[37]) — пані бояриня замку м. Луцьк (1528 р.), та її сестра Крупська Катерина дружина князя Богдана Тура з роду Свирські (1512 р.)[38];
  2. Крупський Георгій — ротмістр, керівник 162 вершниками (1503 р.), шляхтич Поділля[39];
  3. Крупський Іван — війт у Смоленському воєводстві (4 квітня 1690 р.)[25];
  4. Крупський Юрій Опанасович — в смоленській шляхті білоруського походження (19 вересня 1654 р.), шляхтич католицького віросповідання («Хрестоприводна іменна книга польських і московських людей»)[40];
  5. Крупський Йоахім-Степан[41] (з Вітебського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595—1648);
  6. Крупський Давид — шляхтич Вітебського воєводства (акти 1638–1641 рр.)[42];
  7. Крупський Христофер (з Руського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595—1648)[41];
  8. Крупський Андрій (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Михайла Корибута (1669—1673)[41];
  9. Крупський Ян-Станіслав (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Августа II (1697 р.)[43];
  10. Курбський Андрій Михайлович — носив прізвище Крупський (Krupski)[44] гербу Леварт у Великому Князівстві Литовському провінції Речи Посполитої;
  11. Крупський Бернардус — монах францисканець, католицький священик, богослов, автор першої книги польською мовою серед латиномовного друкарства «Об'явлення Небесних Таїн святої Бригіти» (1698 р.)[45][46];
  12. Крупський Станіслав-Йосафат — ландвойт м. Гродно, підчаший м. Стародуб (1727—1730 рр.)[47];
  13. Крупський Афанасій — володар маєтку Каверляни (до 1742 р.)[48];
  14. Крупський Андрій[49] — греко-католицький місіо нер ордену монахів святого Василія Великого отримавший Грамоту на службу в Білу Русь Великого Князівства Литовського (нині — Білорусь) 13 травня 1786 року від єпископа Львівського, Галицького та Кам'янецького Петра Белянського (нині в Україні);
  15. Крупський Ян — чашник міста Ошмяни, привілей (грамота короля, конфірмація 17.04.1763 р.)[50];
  16. Крупський Ян — львівський декан РКЦ[51]
  17. Крупський Михаїл — суддя міста Мінськ (1817 р.)[52]
  18. Крупський Януш — підчаший холмський, дружина Марина — донька Петра Кердеєвича Мильського (староста пінський, городецький, королівський маршалок), вдова у 1570 році[53] та ін.

Рід у часи Російської Імперії

Рід визнаний у російському дворянстві по Могилівській губернії 16 березня 1799 р.[54] та 12 листопада 1811 р.[55] як «старовинний благородний дворянський рід»[56], із внесенням у VI частину Дворянської Родовідної Книги. Доволі значна частина роду не була затверджена в російському дворянстві і записана у «податний» стан. Інші гілки родовідного дерева внесені в Дворянські Родовідні Книги Мінської[57], Вітебської[58], Віленської[59], Ковенської[59], Волинської[60], Подільської[61] та Київської[62] губернії. Були представники роду й в Австро-Угорській імперії.

Віросповідання
В роді Крупських було Греко-католицьке, Римо-католицьке та Православне (Ортодокси). В Російській імперії після репресій[63] до греко-католицького віросповідання деякі стали православними священиками і прихожанами. Але у багатьох країнах світу донині нащадки роду сповідують Католицтво. В наслідку впливу протестантизму і атеїзму в останній історичний період з'явилися деякі представники роду, котрі сповідують протестантизм або зовсім не практикують Християнство.
Особи цього періоду
  1. Крупський Боніфацій Урбанович[64] — російський дворянин, поляк, римо-католик, учасник польського повстання 1863 року проти Російської імперії за відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року;
  2. Крупський Кирило Кирилович[65] — військовий капелан, протоієрей, священик Російської Православної Церкви з 24.02.1842 р., один з найстарших законовчителів Військового Відомства Російської імперії, завершив навчання у Петербурзькій Духовній Академії в 1837 р. і став першим магістром теології, зайняв катедру філософії в тій ж Академії (01.09.1837 р.), більше п'ятдесяти років на посаді законовчителя Кавалерійських Юнкерів Миколаївської Академії Генерального штабу (пізніше — Миколаївське Кавалерійське Училище) та Школи Гвардійських Підпрапорщиків (8 травня 1896 р.см.);
  3. Крупський Олександр Ігнатович (*1836 — †1883 р. у Новодівочий монастир, СПб) — Присяжний повірений (дядя Н. К. Крупскої);
  4. відкривач копалин золота, керівник Салаїрського руднику на Алтаї Крупський Андрій Антонович (1854—1895)[66];
  5. Крупський Н. Я.[67] — єпархіяльний спостерігач церковно-приходських шкіл та Шкіл грамоти у донських козаків при консисторії Російської Православної Церкви в м. Новочеркаськ, колезький секретар (1901—1903 рр.);
  6. Кавалери військового ордену святого Георгія за російсько-японську війну 1904—1905 рр. (для християн): Крупський Олександр (№ 3669 2 ст., № 16976 3 ст., № 115932 4 ст.); Крупський Бенедикт (№ 107435 4 ст.); Крупський Вацлав (№ 133465 4 ст.); Крупський Максим (№ 159066 4 ст.); Крупський Хома (№ 100881 4 ст.)[68];
  7. Крупський Георгій Олександрович — поручик окремого кінного полку (рос. Общий список офицерских чинов Российской Императорской Армии на 1-ое января 1909 г., рос. Списокъ офицерскихъ чиновъ на 1-е января 1910 года).

Рід у часи СРСР

Особи цього періоду
  1. Крупський Роман — польський офіцер, репресований в Катині НКВС СРСР (березень-травень 1940 р.);
  2. Крупський — один з керівників антибільшовицького повстання[be-tarask] у листопаді 1918 р. у Велізькому повіті Західної області (Комуни).

Форми прізвища

У чоловічому роді у білоруській мові — «Крупскі», у польській — «Krupski», в російській — «Крупский», в українській — «Крупський». Жіночого роду — пишеться із закінченням «-а» (Крупська). До того ж у англомовних країнах (в еміграції) прізвище часто не пишуть в жіночому роді, а записують однаково для чоловіків і жінок — «Krupski». У закордонних паспортах країн зі слов'янськими мовами (СНГ) записують латинськими літерами стараючись передати звучання — «Krupskij» (Krupskaja), «Kroupski» (Kroupskaia), «Krups'kyj», «Krupsky» тощо. У країнах Прибалтики — «Krupskis». Найвдалішим є польська форма напису — «Krupski» чоловічого роду та «Krupska» жіночого роду.

Географія

Живуть сучасні представники роду (більше 2000 нащадків)
більша частина в Білорусі, Литві, Польщі, Російській Федерації; пізніше, менша частина в еміграції — Латвії, Естонії, Великій Британії, Ірландії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Франції, Італії, США (записані перші Крупські емігранти з Європи в 1880 році)[72], Канаді, Австралії, Молдові, Таджикистані, Узбекистані, Казахстані, Грузії, Ізраїлі. У сучасній Україні нараховується 1,5 тис. носіїв прізвища «Крупський» та 1,8 тис. жіночої форми прізвища «Крупська»[73].
Топоніми утворені від прізвища Крупських[74][75][76]

та ін..

Відомі представники прізвища

  1. Крупська Надія Костянтинівна — доктор педагогічних наук, радянська громадська діячка.
  2. Герой Радянського Союзу Крупський Павло Пилипович (18.2.1924-4.11.1943)[77];
  3. Герой Радянського Союзу (№ 897) Крупський Віктор Йосипович (21.12.1921-2000), пілот-винищувач[78], полковник авіації[79], обирався в депутати Верховної Ради РРФСР[80].
  4. інженер-контрадмірал[81] ВМФ СРСР Крупський Михайло Олександрович (*1902—†1975)[82] (племінник Н. К. Крупської).
  5. директор Управління з питань ветеранів та репресованих осіб Польщі Крупський Януш (*09.05.1951-†10.04.2010).
  6. вчений хімік-технолог[83], професор, винахідник, дійсний статський радник, автор наукових публікацій Крупський Олександр Кирилович (1845—1911)[84].
  7. лікар ветеринар (доктор наук), доцент і професор Цюрихського університету (Швейцарія) — Крупський Антон Станіславович (Schleinikon кантон Цюрих 27.07.1889 — 03.12.1948 Цюрих);
  8. Крупський Олександр Іванович (1875—1943) — акушер-гінеколог, професор, член Української Центральної Ради, член Української Центральної Ради УНР 2-го і 3-го складу (1917—1918 р.);
  9. бригадний генерал, начальник контррозвідки, слідчий органів безпеки, керівник Головного Інспекторату Міністерства Внутрішніх Справ Польщі — Крупський Миколай (*25.09.1919 с. Пялікі в Польщі);
  10. легкоатлет СРСР Крупський Олександр Костянтинович
  11. історик літератури і театру, літературний критик, бібліограф, багаторічний директор Ягеллонської Бібліотеки іменований «батьком бібліографії польської» Крупський (J. Krupski) — псевдо у Кароля Естрейхера (старшого) «Karol Jozef Teofil Estreicher» (22.10.1827, Краків — 30.09.1908, Краків)

та ін..

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:House of Krupski

Зауваги

  1. ↑ Латиномовний варіант лат. Johannis de Crupe щодо Івана де Крупе ще зустрічався в документі на Холмщині від 7 липня 1483 року (пол. Jan Krupski): «Acta sunt hec in Chełm feria secunda proxima infra octavas Visitationis Beatę Mariae Virginis anno Domini millesimo quadringentesimo octuagesimo tercio in praesentia generosorum Petri de Trembaczow judicis, Petri de Gorzkow subjudicis, Pauli de Syedlcze tribuni Chelmensium, Stanislai Curopathwa de Novoszyelcze, Johannis de Syenycza, Johannis de Crupe et quam pluribus f idę dignis circa praemissa…» ((рос.) Акты издаваемые Виленской археографической комиссией для разбора древних актов /Акты, относящиеся к истории бывшей Холмской епархии/, Вильна, 1892 — Т.19, — С.15.)
  2. ↑ Інша літера зустрічається в закінченні прізвища лат. Crupski Georgius за 1502 р. («Acta Alexandri Regis Poloniae, Magni Ducis Lithuaniae etc.» (1501—1506). — S. 592 /510(302)/ (лат.))

Примітки

  1. ↑ Унбегаун Б. О. Русские фамилии. — М. : Прогресс, 1989. — С. 27—28, 216, 238, 245—250, 276—284, 309. (рос.)
  2. ↑ Крупський Степан Бабонич (бл. 1278 р. — бл. 1320 р.)
  3. ↑ Никонов В. А., География фамилий // Отв. ред. д-р геогр. наук С. И. Брук; Рецензенты: д-р ист. наук Г. П. Смолицкая, д-р ист. наук Р. Ш. Джарылгасинова; Ордена Дружбы народов Институт этнографии имени Н. Н. Миклухо-Маклая Академии наук СССР. — М. : Наука, 1988. — С. 18—33. — ISBN 5-02-009945-7. (рос.)
  4. ↑ S. Uruski, «Rodzina» — t.8 — s.93.
  5. ↑ Wyniki wyszukiwania: Krupski. "Słownik języka polskiego". PWN. Krupski od Krupe — Krupscy (Крупські від Крупе) (пол.)
  6. ↑ Унбегаун Б. О. Русские фамилии…, 1989. — С. 15—21, 27—28, 191—193, 215—217, 245—246, 263—264. (рос.)
  7. ↑ «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Коммиссіею» (Акты, относящіеся къ исторіи бывшей Холмской епархіи). — Вильна: типография А. Г. Сыркина, 1892. — № 107. — Т. XIX. — С. 70. (рос.)
  8. ↑ «ACTA RECTORALIA ALMAE UNIVERSITATIS STUDII CRACOVIENSIS», Tomus secundus, contimems annos 1536—1580, Stanislaus Estreicher, CRACOVIAE, 1909. XIV str.360 (178) (лат.)
  9. ↑ Никонов В. А. География фамилий // Отв. ред. д-р геогр. наук С. И. Брук; Рецензенты: д-р ист. наук Г. П. Смолицкая, д-р ист. наук Р. Ш. Джарылгасинова; Ордена Дружбы народов Институт этнографии имени Н. Н. Миклухо-Маклая Академии наук СССР. — М. : Наука, 1988. — С. 20—26. — ISBN 5-02-009945-7. (рос.)
  10. ↑ Najpopularniejsze nazwiska w Polsce [Архівовано 21 серпня 2015 у Archive.is] (2745 Krupski), 2015 r., «dziury.eu» (пол.)
  11. ↑ Jan Dlugosz, Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae (z kodeksu Kornickiego wydal Dr. Z. Celichowski).- Poznan, 1885. str.24 (лат.) (пол.)
  12. ↑ Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1908. — T. XII. — Cz.1. — S. 349—351. (пол.)
  13. ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. // за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008 р. — C. 83. — ISBN 966–7409–51–X. (укр.)
  14. ↑ Gajl Tadeusz, (2007). «Polish Armorial Middle Ages to 20th Century». Gdańsk. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2012. (пол.)
  15. ↑ str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r. (пол.)
  16. ↑ str. 58, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r. (пол.)
  17. ↑ str. 350, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r. (пол.)
  18. ↑ str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r. (пол.)
  19. ↑ Gajl Tadeusz, (2003). «Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów». "Artur Ornatowski". Gdańsk: Wydawnictwo L&L. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 липня 2012. (Krupski h. własny, Lewart, Szeliga, Korczak, Kopacz) (пол.)
  20. ↑ str.691, «Herby Rycerstwa Polskiego», Paprockiego Bartosza, Krakow, 1858. (пол.)
  21. ↑ 1.8. ХОЛМСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН. Леонтій Войтович, «Князівські династії Східної Європи»; кінець IX — початок XVI ст.: склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
  22. ↑ с. 200, 206—207, «2. Крупські та Сосновські», Збірник Лева Кишки. Баран Олександр, Холмський пом'яник (за текстом збірника Лева Кишки) / Олександр Баран // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — 2007. — Вип. 2. — С. 192—208.
  23. ↑ власник Боніфаций Урбанович Крупський (учасник польського повстання 1863 р.)
  24. ↑ РДІА (ф.1343 оп.16 спр.2885 арк.24-25) (рос.)
  25. ↑ а б str. 96 (185), «Metryka Litewska» (Rejestry podymnego W.K.L., Wojewodztwo smolenskie 1690 r., pod red. A. Rachuby), Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, opr. Stanislaw Dumin i Andrzej Rachuba, Warszawa, 2009 r. (пол.)
  26. ↑ (пол.) Str.1, Ident. 1-2, W Y K A Z Strona 1 z nazwami majątków oraz z imionami i nazwiskami ich właścicieli z województw: Nowogródzkiego, Białostockiego, Poleskiego, Wileńskiego, WołyńskiegoPDF
  27. ↑ Bieliński Bogusław,. Orchówek koło Włodawy. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 8 березня 2011. (пол.)
  28. ↑ Володимир Кривошея. Генеалогія українського козацтва" (Канівський полк). — Київ: Стилос, 2006. — С. 55. — ISBN 966-8518-51-9.
  29. ↑ «Реєстр Війська Запорозького 1649 року (транслітерація тексту)». — К. : Наукова думка, 1995. — С. 62 об., 98, 350, 347 об., 547.
  30. ↑ с.222, розділ V (1687—1722 рр.) «Тенденції еволюції національної еліти», «Генеалогія українського козацтва» (Нариси історії козацьких полків), Володимир Кривошея, вид. «Стилос» 2-е доповнене, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-8518-20-9
  31. ↑ Кривошея В. В.,. [1] — Наукове видання ІПІЕНД ім. І. Кураса НАН України. — К. : ТОВ «Видавництво Дельта», 2008. — С. 265. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 13 березня 2016
  32. ↑ Кривошея В. В., «Мазепа и Мазепинцы [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]», сайт «Історія України» (рос.)
  33. ↑ стор. 283 «Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорожського у 1648—1782 рр.», Заруба В. М., наукове вид., ПП «Ліра Лтд», м. Дніпропетровськ, 2007 р. ISBN 978-966-383-095-7
  34. ↑ Кальницкий полк [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.], сайт «историк-генеалог Александр Краснолуцкий» (рос.)
  35. ↑ «Реестр Запорожского войска 1756 г. [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.]» (Батуринский курень), № 126, сайт «историк-генеалог Александр Краснолуцкий» (рос.)
  36. ↑ «Перепись войска Великого Княжества Литовского 1528 года» ("К"). Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (біл.)
  37. ↑ стор. 126, 187, 395, «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)», професор Яковенко Н. М., Академія наук України, Інститут української археології, Українська правнича фундація, вид. «Наукова думка», м. Київ, 1993 р. ISBN 5-12-003024-6
  38. ↑ str.159, «Poczet rodow w Wielkiem Ksiestwie Litewskiem w XV i XVI wieku», Adam Boniecki, Warszawa, 1887. (пол.)
  39. ↑ стор. 205, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)», Віталій Михайловський (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін.), вид. «Темпера» (рекомендовано до друку Вченою Радою), м. Київ, 2012 р. ISBN 978-617-569-060-4
  40. ↑ Російський державний архів давніх актів: ф. 137 оп.1 книга 16 арк. 10 (рос.)
  41. ↑ а б в str.108, "Elektorowie krolow Wladyslawa IV., Michala Korybuta, Stanislawa Leszczynskiego i spis stronnikow Augusta III. / zestawili w porzadek abecadlowy Jerzy Dunin-Borkowski i Miecz. Dunin-Wasowicz., Lwow, czcionkami I. Zwiazkowej Drukarni, nakl. Elzbiety z hr. Losiow Duninowej-Borkowskiej, 1910; «Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie», Tom 1 — rok 1908/9. (пол.)
  42. ↑ с. (VI) 424, 426, 427, вып. 26, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», М. Веревкин, типо-литография Г. А. Малкина, г. Витебск, 1895 г. (рос.)
  43. ↑ str.176, Elektorów poczet, którzy niegdyś głosowali na elektorów Jana Kazimierza roku 1648, Jana III. roku 1674, Augusta II. roku 1697, i Stanisława Augusta roku 1764, najjasniejszych Królów Polskich, Wielkich Książąt Litewskich, i.t.d. / ułożył i wydał Oswald Zaprzaniec z Siemuszowej Pietruski . Bochnia ; Lwów. drukiem Wawrzyńca Pisza; nakładem Kajetana Jablońskiego. 1845. (пол.)
  44. ↑ с.504-506 tom 1 (Index, Tesserae gentiliciae in regno Poloniae s M. D. Lit.), «Orbis Poloni», Simone Okolski, Cracov, 1641; c.554 (herb Krupskich), «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xięstwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroświeckiey cnoty», Potocki Wacław, Krakow, 1696 r.; с. LII «Skorowidz do herbow» (с. 871) «Herby Rycerstwa Polskiego. przez Bartosza Paprockiego zebrene i wydane r. p. 1584 (1789). Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Krakow. Nakładem wydawnictwa biblioteki polskiej. 1858». (лат.) (пол.)
  45. ↑ str.396, Tom V, «Herbarz Polski», Niesieckiego Kaspra S.J., w Lipsku, 1840. (пол.)
  46. ↑ Kp. Skarby niebieskich tajemnic to iest Księgi obiawienia niebieskiego S. Matki Brygitty […]. — m. Zamość, 1687 r. [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]; Estr. XV—XVIII, 1894 r., t. 2, 383 Bernardyn, tłumacz. Aktywny na przeł. XVII i XVIII wieku (пол.)
  47. ↑ с.23, 510—515(№ 25), т.7, «Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею (Акты городненского гродского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1874 г.;с.907-912(510—512), т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.530, т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.611(546—547) т.25 ,"Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею для разбора древних актов (Инвентари и разграничительные акты)", тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1898 г. (рос.)
  48. ↑ Духовное завещание от 16 марта 1742 г. Арцишевского Александра об обмене имения Каверляны в Минском воеводстве у Крупского Афанасия на его имение Шоломецы в Речицком повете — РГИА ф.1343 оп.16 д.2885 лл.24-25 (рос.)
  49. ↑ с.342,127, АРХІЎ УНІЯЦКІХ МІТРАПАЛІТАЎ, Дакументы да гісторыі царквы ў Беларусі XV—XIX стст. у фондзе «Канцылярыя мітрапаліта грэка-уніяцкіх цэркваў у Расіі», Даведнік, Мінск-Полацк, «Сафія», 1999 г. — ISBN 985-6448-05-0 (біл.)
  50. ↑ с. 256, Анішчанка Я. К., «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім». — Мінск, 2008. (РДАСА, ф.389, спр.534, арк. 358, UWKL.T.1.S.222) (біл.)
  51. ↑ Ostrowski J. K Kościół parafialny p.w. Wszystkich Świętych w Hodowicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja» 1993. — t. 1. — 364 il. — S. 29. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. cz. I.). — ISBN 83-85739-09-2
  52. ↑ с. 256, Анішчанка Я. К.., «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім». — Мінск, 2008. (НІАБ ф.1779, спр.48, арк.38) (біл.)
  53. ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 10, 1907. — S. 42. (пол.)
  54. ↑ Krupski Jan Nicholas (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.2 арк.2)
  55. ↑ Krupski Marcin syn Teodora (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.4 арк.82 зв.)
  56. ↑ «Алфавитный список дворянских родов, внесенных в родословные дворянские книги Могилевской губернии», изд. МДДС, г. Могилев, 1909 г. (рос.)
  57. ↑ с.58, «Алфавитный список дворянским родам Минской губернии внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года», Губ. Тип., г. Минск, 1903 г. (РДІА, ф. 1343, оп. 23, спр. 9446; ф. 1343, оп. 36, спр. 12986-12987) (рос.)
  58. ↑ Алфавитный список дворянским родам, внесенным в дворянскую родословную книгу Витебской губернии [с 1785] по 1900 г., г. Витебск, 1900 г. (РДІА ф. 1343, оп. 23, спр. 9444) (рос.)
  59. ↑ а б str. 350, cz. 1, Tom XII, «Herbarz Polski», Boniecki Adam, Warszawa, 1908. (пол.)
  60. ↑ ДАЖО, ф. 146, оп. 1, спр. 3193, 3194, 3195.
  61. ↑ РДІА, ф. 1343, оп. 36, спр. 12986. (рос.)
  62. ↑ ЦДІАК України, ф. 782, оп. 1, спр. 6131, 6228.
  63. ↑ Пратулинські мученики
  64. ↑ Списки политических преступников, лишенных по суду прав состояния, имущество коих подлежит конфискации в казну 1864 г. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  65. ↑ № 129 (некролог) «Московские Ведомости», 1896 г.; № 7255 (библиография о нем) «Новое Время», 1896 г. (рос.)
  66. ↑ Крупский Андрей Антонович. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  67. ↑ с.673, (27 неоф.отд.) «Донские Епархиальные Ведомости», 1901 г. (рос.)
  68. ↑ c.65,180,314,391,495,687,965, «Знак отличия Военного ордена Св. Георгия. Списки пожалованным за русско-японскую войну 1904—1905 гг.», сост. Д. Бутрым, И. Маркин, г. Москва, 2006 г. (рос.)
  69. ↑ Крупский. ОБД Мемориал. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 13 березня 2016. (рос.)
  70. ↑ Сталинские расстрельные списки. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  71. ↑ Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  72. ↑ The Krupski Surname in USA. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (англ.)
  73. ↑ № 4366, № 3445, «Популярні призвища та імена України». Популярність прізвищ. Google Sites. 2010. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 липня 2018.
  74. ↑ «Знайомі незнайомці (походження назв поселень)», рецензент доктор географічних наук професор П. О. Масляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), головна редакція літ. гуманітарних наук (гол. ред. С. В. Головко), А. П. Коваль, вид. «Либідь», м. Київ, 2001 р. ISBN 966-06-0183-2 (походження назв населених пунктів)
  75. ↑ «Що значить прізвище», кандидат філологічних наук Масенко Л. Т., товариство «Знання» УРСР (№ 3 «Духовний світ людини», серія 6 — тематичний цикл «Культурна спадщина»), м. Київ, 1990 р. ISBN 5-7770-0158-0
  76. ↑ «Історичне краєзнавство (рекомендовано Міністерством освіти — навчальний посібник для викладачів та студенів із топоніміки й ономастики)», Уривалкін О. М., вид. «КНТ», м. Київ, 2006 р. ISBN 966-373-136-2 (Історичне краєзнавство, навчальний посібник з топоніміки та ономастики для викладачів і студентів філологів й істориків)
  77. ↑ Крупский Павел Филиппович (18.2.1924-4.11.1943) Герой Советского Союза. Архів оригіналу за 07.08.2011. Процитовано 20.03.2011. (рос.)
  78. ↑ Виктор Иосифович Крупский. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  79. ↑ Крупский Виктор Иосифович. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  80. ↑ Крупский Виктор Иосифович. "Академик". Большая биографическая энциклопедия - 2009. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  81. ↑ Биккенин Р. Р., Кобчиков Е. Ю. (Осипов А.) (2005). М.А. Крупский - организатор подготовки специалистов флота. "Центральный Военно-Морской Портал". журнал "Морская радиоэлектроника" №1(11),. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  82. ↑ Соколов Н. С., Кобчиков Е. Ю., (4 лютого 2009). «Вице-адмирал М.А.Крупский и его эпоха». "Artur Ornatowski". Архів оригіналу за 14 квітня 2009. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  83. ↑ Крупский Александр Кириллович. Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  84. ↑ с.489-490, том 23 (Котошихин—Ламберт), «Новый энциклопедический словарь», изд. Брокгауз и Эфрон, г. Петербург, 1915 г. (рос.)

Література

  • (рос.) «Смоленская шляхта» / под редакцией Б. Г. Федорова[ru]. — издательство «Русское экономическое общество», 2006. — том II. — С.25. — ISBN 5-98743-004-6
  • Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов. — Вильна, 1865—1915. — Т. I—XXXIX. (рос.)
  • выпуск 1-31, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», Созонов, Дм. Ив. Довгялло, губернская типо-литография, г. Витебск, 1871—1903. (рос.)
  • str. 123—156, S. Dumin[ru], S. Górzyński[pl]. Spis szlachty wylegitymowanej w guberniach grodzieńskiej, mińskiej, mohylewskiej, smoleńskiej i witebskiej. — Warzsawa: DiG, 1993 r. (стр. 123—156, С. Думин, С. Гуржинский. Список дворянства, утвержденного в Витебской, Гродненской, Минской, Могилевской и Смоленской губерниях. — Варшава: DiG, 1993 г.) (пол.)
  • «Перапіс войска Вялікага княства Літоускага 1528 года [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]», Метрыка Вялікага Княства Літоўскага, кн.523. Кн. Публічных спраў 1 / Падрыхт. А. I. Груша, М. Ф. Спірыдонаў, М. А. Вайтовіч; НАН Беларусі, Ін-т гісторыі. - Мн.: Бел. навука, 2003. - 444 с. (біл.)
  • Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1908. — Cz. 1. — t. 12. — S. 349—351. (пол.)
  • str.93, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej», Tom 8, S. Uruski, Poznan, 1997; (пол.)
  • str.222, t.1, «Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego (Spisy)», Warszawa-2001; t.1 «Województwo wileńskie XIV—XVIII wiek», pod red. A. Rachuby[pl]; t.4, Warszawa-2003; «Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek»); (пол.)
  • «Ogrod krolewski», Paprocki Bartlomiej, D. Siedlczanski, Praga, 1599 r.; (пол.)
  • «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xiestwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroswieckiey cnoty», Potocki Waclaw, Krakow, 1696; (пол.)
  • str. 58-59, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r. (пол.)
  • str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r. (пол.)
  • str. 223—227, str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r. (пол.)
  • str. 349—351, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r. (пол.)
  • str. 189—190, «Spis nazwisk shlachty Polskiey», Hr. Dunin-Borkowski Jerzy Seweryn Teofil, wydawca «Gubrymowicz i Schmidt», m. Lwow, 1887 r. (пол.)
  • str. 240, «Zbiór Nazwisk Szlachty z Opisem Herbów własnym familiom…», Piotr Nałęcz Małachowski, w Drukarni J. C. K. Mci u XX Trynitarzow, Lublin, 1805 r. (пол.)
  • str. 177—182, tom 1, «Herby szlachty Polskiej», Zbigniew Leshchyc, w Poznaniu, MCMVIII r. (пол.)
  • str. 53, cz. 1, «Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Xięstwie Litewskim», E.A. Hr. Kuropatnicki, Warszawa, 1789 r. (пол.)
  • str. 194—230, t.1, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», S.K. Kossakowski, Warszawa, 1859 r. (пол.)
  • str. 376—387, t.1, «Herbarz wielu domow Korony Polskiey y W. X. Litewskiego», Stanisław Józef (A Duneburg) Duńczewski[pl], «Zamoicii in Collegio Universitatis», z drukarni B. Jana Kantego (Krakow), (Menfis) 1756 r. (пол.)
  • Brzezina Winiarski A., Herby Szlachty Rzeczypospolitej. — Warszawa, 2006. (пол.)
  • Znamierowski A.[pl], «Herbarz rodowy». Świat Książki — Warszawa, 2004. (пол.)
  • Włodzimierz Dworzaczek[pl], «Genealogia», cz. 1–2, Warszawa: PWN, 1959. (пол.)

Посилання

  • «Herbarz Wołyński». "Artur Ornatowski". Kraków: Towarzystwo "Pro Archivo". Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2011. (Krupski 1866—1909, Krupski 1839-1864, Krupski 1802-1848) (пол.)

Read other articles:

Hitzhusen

Hitzhusen Lambang kebesaranLetak Hitzhusen di Segeberg NegaraJermanNegara bagianSchleswig-HolsteinKreisSegeberg Municipal assoc.Bad Bramstedt-LandPemerintahan • MayorHorst-Günther HungerLuas • Total7,93 km2 (306 sq mi)Ketinggian24 m (79 ft)Populasi (2013-12-31)[1] • Total1.258 • Kepadatan1,6/km2 (4,1/sq mi)Zona waktuWET/WMPET (UTC+1/+2)Kode pos24576Kode area telepon04192Pelat kendaraanSESitus webwww.am...

 

Genosida orang Finlandia Ingria

Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Desember 2022. Ingria dan Tanah Genting Karelia pada tahun 1740-an Genosida orang Finlandia Ingria adalah peristiwa deportasi, pemenjaraan, dan pembunuhan orang-orang Finlandia Ingria dan pemberangusan kebudayaan mereka oleh Uni Soviet pada tahun 1930-an.[1]...

 

Erhard Neumann

American cyclist Butch NeumannNeumann, circa 1956Personal informationFull nameErhard M. NeumannBorn(1932-09-01)September 1, 1932St. Louis, Missouri, U.S.DiedJanuary 28, 2002(2002-01-28) (aged 69)Draper, Utah, U.S. Erhard M. Butch Neumann (September 1, 1932 – January 28, 2002) was an American cyclist. He competed in the individual and team road race events at the 1956 Summer Olympics.[1] References ^ Evans, Hilary; Gjerde, Arild; Heijmans, Jeroen; Mallon, Bill; et al. ...

Stony Point Fashion Park

Shopping mall in Virginia, United StatesStony Point Fashion ParkLocationRichmond, Virginia, United StatesOpening dateSeptember 18, 2003; 20 years ago (September 18, 2003)DeveloperTaubmanManagementJLLNo. of stores and services40+No. of anchor tenants2 (1 vacant)No. of floors1WebsiteStony Point Fashion Park Stony Point Fashion Park is a high-end outdoor shopping center in Richmond, Virginia that opened in 2003. The center currently maintains the anchor tenants Dillard's and Saks Fi...

 

Trompe-l'œil (mural)

Artwork by Maria Bettina Cogliatti For the artistic term, see Trompe-l'œil. Trompe-l'œilThe mural in April 2019ArtistM. B. CogliattiYear1998 (1998)TypeMuralMediumacrylic paintMovementColor fieldDesignationOn behalf of the municipal government of Zug[1]ConditionRenovatedLocationZugCoordinates47°10′11″N 8°30′50″E / 47.16968°N 8.5138°E / 47.16968; 8.5138 Trompe-l'œil is a 112-meter-long color field painting created in 1998 by Maria Bettina Cogl...

 

Deputi Bidang Restrukturisasi dan Pengembangan Usaha

Deputi Bidang Restrukturisasi dan Pengembangan Usaha Kementerian Badan Usaha Milik Negara Republik IndonesiaSusunan organisasiDeputiAloysius Kiik Ro [1]Kantor pusatJalan Medan Merdeka Selatan No. 13 Jakarta 10110 IndonesiaSitus webwww.bumn.go.id Deputi Bidang Restrukturisasi dan Pengembangan Usaha merupakan unsur pelaksana pada Kementerian Badan Usaha Milik Negara Republik Indonesia pada Kabinet Kerja (2014–2019) yang berada di bawah dan bertanggung jawab kepada Menteri Badan U...

American Pop

1981 film by Ralph Bakshi For the musical term, see American pop. American PopTheatrical release posterDirected byRalph BakshiWritten byRonni KernProduced byRalph BakshiMartin RansohoffStarringRon ThompsonLisa Jane PerskyJeffrey LippaRichard SingerMarya SmallEdited byDavid RamirezMusic byLee HoldridgeProductioncompanyBakshi ProductionsDistributed byColumbia PicturesRelease date February 13, 1981 (1981-02-13) Running time96 minutesCountryUnited StatesLanguageEnglishBudget$5 mill...

 

Arthur E. Brown Jr.

United States Army general (born 1929) Arthur E. Brown Jr.Brown in 1989Birth nameArthur Edmon Brown Jr.Born (1929-11-21) November 21, 1929 (age 94)Manila, PhilippinesAllegianceUnited StatesService/branchUnited States ArmyYears of service1953–1989RankGeneralCommands heldVice Chief of StaffBattles/warsCold WarVietnam WarAwardsDefense Distinguished Service MedalArmy Distinguished Service Medal (2)Silver StarLegion of Merit (4)Distinguished Flying Cross Arthur Edmon Brown Jr. (born No...

 

Frances Tiafoe

Frances Tiafoe Frances Tiafoe lors d'un match à l'US Open en 2022. Carrière professionnelle 2015 Nationalité États-Unis Naissance 20 janvier 1998 (26 ans)Hyattsville Taille 1,88 m (6′ 2″) Prise de raquette Droitier, revers à deux mains Entraîneur Wayne Ferreira Gains en tournois 10 592 861 $ Palmarès En simple Titres 3 Finales perdues 5 Meilleur classement 10e (19/06/2023) En double Titres 0 Finales perdues 1 Meilleur classement 160e (01/11/2021) Meil...

Pentagonal icositetrahedron

Catalan polyhedron Pentagonal icositetrahedron (Click ccw or cw for rotating models.) Type Catalan Conway notation gC Coxeter diagram Face polygon irregular pentagon Faces 24 Edges 60 Vertices 38 = 6 + 8 + 24 Face configuration V3.3.3.3.4 Dihedral angle 136° 18' 33' Symmetry group O, ½BC3, [4,3]+, 432 Dual polyhedron snub cube Properties convex, face-transitive, chiral Net A geometric construction of the Tribonacci constant (AC), with compass and marked ruler, according to the method descri...

 

زرد (درع)

هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في النص الحالي. (أكتوبر 2023) زردمعلومات عامةصنف فرعي من درعدرع حلقاتدرع معطفي المواد المستخدمة زرد تعديل -...

 

1998 United States Senate election in Oregon

Election 1998 United States Senate election in Oregon ← 1996 (special) November 3, 1998 2004 →   Nominee Ron Wyden John Lim Party Democratic Republican Popular vote 682,425 377,739 Percentage 61.05% 33.79% County results Wyden:      40–50%      50–60%      60–70%      70–80%Lim:      50–60% U.S. senator before election Ron Wyden...

Jewish and democratic state

Israeli legal definition Jewish and democratic state is the Israeli legal definition of the nature and character of the State of Israel. The Jewish nature was first defined within the Israeli Declaration of Independence in May 1948 (see Jewish state and Jewish homeland). The democratic character was first officially added in the amendment to Israel's Basic Law: The Knesset, which was passed in 1985 (amendment 9, clause 7A). Numerous scholars and political observers have debated the definition...

 

Racism in South America

This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Racism in South America – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June 2016) (Learn how and when to remove this message) This article's lead section may be too short to adequately summarize the key points. Please consider expanding the lead to provide an a...

 

Last Words (book)

2009 autobiography by George Carlin For the 2000 book edited by James Grauerholz, see Last Words: The Final Journals of William S. Burroughs. Last Words First editionAuthorGeorge Carlin with Tony HendraCountryUnited StatesLanguageEnglishSubjectAutobiographyGenreNon-fictionPublishedNovember 10, 2009 Free PressMedia typePrint (Hardcover)Pages320ISBN1-4391-7295-1Preceded byThree Times Carlin: An Orgy of George  Last Words is the autobiography of American stand-up comedian George C...

Riemann sum

Approximation technique in integral calculus Four of the methods for approximating the area under curves. Left and right methods make the approximation using the right and left endpoints of each subinterval, respectively. Upper and lower methods make the approximation using the largest and smallest endpoint values of each subinterval, respectively. The values of the sums converge as the subintervals halve from top-left to bottom-right. In mathematics, a Riemann sum is a certain kind of approx...

 

محمد السعيدي

  هذه المقالة عن عالم الدين محمد السعيدي. لمعانٍ أخرى، طالع محمد السعيدي (توضيح). محمد السعيدي معلومات شخصية الميلاد 1966 (العمر 57–58)الشعراء  السعودية الإقامة مكة المكرمة  السعودية العقيدة أهل السنة والجماعة، السلفية الحياة العملية المؤهل حاصل على دكتوراه في أص�...

 

Coupe de l'America 2017

La Coupe de l'America 2017, trente-cinquième édition de la Coupe de l'America, a lieu pour sa phase finale entre les 17 et 28 juin 2017 aux Bermudes. Elle oppose le Defender Oracle Team USA au Challenger néo-zélandais Team New Zealand. Le premier équipage à sept points remporte la Coupe. Team New Zealand remporte la compétition sur le score de sept victoires à une. L'aiguière d'argent rejoint le Royal New Zealand Yacht Squadron, club nautique représenté par Team New Zealand. Celui-...

رودلف فلايشمان

هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (يوليو 2019) رودلف فلايشمان (بالألمانية: Rudolf Fleischmann)‏    معلومات شخصية الميلاد 1 مايو 1903 [1]  إرلنغن  الوفاة 3 فبراير 2002 (98 سنة) [1]  إرلنغن  مواطنة ألمان...

 

2009 in Canada

List of Canadian events in 2009 This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: 2009 in Canada – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (September 2023) (Learn how and when to remove this message) ← 2008 2007 2006 2009 in Canada → 2010 2011 2012 Decades: 1980s 1990s 2000s 2010s 2020s See als...