PROFILPELAJAR.COM

Крупський Віктор Йосипович
Крупський Віктор Йосипович
рос. Крупский Виктор Иосифович
	Крупський Віктор
Прізвисько	сокіл → орел → ас неба
Народження	21 грудня 1921; Кременчук,; Полтавська область; УРСР
Смерть	10 вересня 2000 (78 років); Орел
Поховання	Троїцький цвинтар (Орел)d
Країна	СРСР → Росія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків,; Вища школа Міністерства заготівель СРСР
Роки служби	1939–1946
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник авіації
Командування	заступник командира ескадрильї 760-го винищувального авіаційного полку 26-ї армії Карельського фронту
Війни / битви	Німецько-радянська війна
По відставці	народний депутат Верховної Ради РРФСР,; голова Орловського облвиконкому
Нагороди	медалями
	(№ 897)
	Крупський Віктор Йосипович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупський.

Крупський Віктор Йосипович (рос. Крупский Виктор Иосифович, нар. 21 грудня 1921 р., м. Кременчук, УРСР — пом. 10 вересня 2000, м. Орел, РРФСР) — радянський військовий льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943 р.). На бойовому рахунку триста тридцять бойових вильотів, десять особисто знищених ворожих літаків і дев'ять — у групі.

Життєпис

Народився 21 грудня 1921 року в місті Кременчук Полтавської області Україна в сім'ї робітника. Українець.
Закінчив 1 курс механічного технікуму і аероклуб. Працював на заводі.
В Червону Армію призваний у 1939 році Кременчуцьким міськвійськоматом.
У 1940 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків.
Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року.

Під час війни

У боях Німецько-радянської війни з липня 1941 року. 760-й винищувальний авіаційний полк, в якому служив Віктор Крупський, ніс бойову вахту по захисту Кіровської залізниці та її об'єктів.

У боях квітня-травня 1942 авіаційна ланка під командуванням лейтенанта Крупського успішно штурмувала скупчення ворожих військ на кестеньгському напрямку: було знищено 2 танки, 5 автомашин з боєприпасами, розстріляно з повітря більше сотні гітлерівців. Лейтенант Крупський В. Й. незабаром висунувся в число найкращих льотчиків полку. Він був пілотом літака винищувача моделі І-153 — «Чайка».

Заступник командира ескадрильї 760-го винищувального авіаційного полку (26-а армія, Карельський фронт) старший лейтенант Віктор Крупський до липня 1942 здійснив двісті сорок бойових вильотів, брав участь у двадцяти восьми повітряних боях, особисто збив три літаки супротивника і вісім у групі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Крупському Віктору Йосиповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 897)^[1].

У березні 1943 року льотчик отримав важке поранення, довго лікувався. Після повернення в полк, став помічником командира полку з повітряно-стрілецької служби.

До кінця війни на бойовому рахунку В. Й. Крупського значилося триста тридцять бойових вильотів, десять особисто знищених ворожих літаків і дев'ять — у групі.

Повоєнні роки

Після війни, в 1946 році, майор В. Й. Крупський звільнений у запас через хворобу.
У 1952 році він закінчив Вищу школу Міністерства заготівель СРСР. Обирався народним депутатом Верховної Ради РРФСР. Працював заступником уповноваженого Міністерства заготівель в Полтавській області Української Радянської Соціалістичної Республіки (Україна).
З 1978 року по 17 вересня 1985 р. займав пост голови Орловського обласного виконкому. Жив у місті Орел.
Полковник у відставці В. І. Крупський помер 10 вересня 2000 року. Похований на Троїцькому цвинтарі в Орлі.

Нагороди, пам'ять

За життя нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Дружби народів, Червоної Зірки, медалями.
Почесний громадянин міста Орел (1996).
Також у місті Кременчуці на Алеї Героїв, на граніті висічене фото та ім'я Віктора Крупського.

Див. також

Алея Героїв (Кременчук) № 17 (Крупський Віктор Йосипович)

Джерела

Примітки

↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1943 года [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 23 февраля (№ 9 (215)). — С. 1

с. 784, Том 1, «Герои Советского Союза» (Краткий биографический словарь) / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: изд. «Воениздат», 1987 г.; (рос.)
«Героям Родины — слава!», Петрозаводск: Карелия, 1985 г.; (рос.)
«За мужество и отвагу», г. Харьков, 1984 г. (рос.)