Гербо́вник, також гербівник[1], гербо́вни́ця, кни́га гербі́в[2] (пол.herbarz) — книга, яка містить в собі опис і зображення гербів (шляхетський родів, нобелів, бюргерів та окремих осіб, держав, міст, місцевостей, організацій тощо).
Гербовники існували вже в XIII ст. як турнірній список і принагідний збір гербів. З розвитком інституту герольда починається складання Гербовнику при палацах монархів.
Першим західноєвропейським гербовником, в якому описується український державний герб (Тризуб) є "Clipearium Teutonicorum" Конрада фон Муре, в якому він пише про герб "Руського короля, народ якого проживає далеко від Рейну".
Кілька гербів литовських і руськихкнязів містить хронікаКонстанцького собору Ульріха Рихенталя. Старовинним польським гербовником XV ст. є «Insignorum clenodiorum Regis et Regni Poloniae descriptor» (Jan Dlugosz).
За Незалежності у 2003 Товариство охорони старожитностей Київщини випустило книгу «Браницькі герба Корчак», в якій розповідається про історію магнатського роду Браницьких — з перших історичних відомостей про цей рід (XVI ст.) до подій часів Другої світової війни.
Жоден гербовник не є повним зібранням гербів шляхти своєї країни. У Франції була спроба складання повного Гербовника, також було спроба складання всіх гербів в «Armorial General». Тепер тільки сучасна ІспанськаГерольдія займається реєстрацією гербівдворян всіх країн світу.