Клод Брассер народився 15 червня 1936 року в Неї-сюр-Сен у кінематографічній сім'ї акторів П'єра Брассера та Одетт Жуає. Після відвідин акторських курсів Раймона Жирардо та Рене Симона та нетривалого навчання у Консерваторії драматичного мистецтва, Брассер 1955-го року дебютував на театральній сцені у постановках «Юди» Марселя Паньоля та «Смачного, панове» Ельвіра Попеску. Згодом дебютував у кіно, знявшись у фільмах Жоржа Лампена «Зустріч у Парижі» та Марселя Карне «Країна, звідки я родом» (обидва 1956).
У 1956—1959 роках Клод Брассер служив за контрактом у десантних військах. Після закінчення служби повернувся у кінематограф, знявшись разом з Жаном Габеном у стрічці «Лугова вулиця» Дені де Ла Пательєра (1959) та зі своїм батьком у фантастичному фільмі Жоржа Франжю «Очі без обличчя» (1960). Але справжнього успіху Брассер досяг на телебаченні, зігравши у телефільмі «Таємниця жовтої кімнати» (1965) репортера Джозефа Рулетабію та головну роль у серіалі «Нові пригоди Відока» (1971). Разом з тим Брассер працює з молодими талановитими кінематографістами Жаном-Люком Годар («Банда аутсайдерів», 1964), Коста-Гаврасом («Одна людина зайва», 1967) та Франсуа Трюффо («Така красуня, як я», 1972).
На початку 1970-х років Клод Брассер більше уваги приділяє роботі у телесеріалах, а знявшись у кінофільмах Іва Робера «І слони бувають невірні» (1976) та «Супершахрай» (1976) Клода Піното, отримує свій перший «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Через три роки актор знову отримав «Сезара» — цього разу вже за головну роль у «Війні поліцій» (1979) Робіна Девіса.
Світова слава до Клода Брассера прийшла після ролі Франсуа Береттона, батька головної героїні Софі Марсо, у комерційних фільмах Клода Піното«Бум» (1980) та «Бум 2» (1982).
У 1990-х роках Брассер менше грає головні ролі у кіно, зосередившись на роботу в театрі. У 1992 році актор знався у стрічці Едуара Молінаро «Вечеря», отримавши ще одну номінацію на «Сезара».
У 2007 році Клода Брассера було обрано Президентом 32-ї церемонії вручення кінематографічної премії «Сезар»[4].
За час своєї кар'єри Клод Брассер знявся у понад 140 фільмах та є улюбленим і популярним серед французів, про що свідчить той факт, що ім'ям актора у 2006 році названо один з сортів ароматної троянди[5].
Особисте життя
Жакі Ікс та Клод Брассер на фестивалі автомобілів, 2013
Клод Еспінасс — син знаменитого актора П'єра Брассера та акторки Одетт Жуайє, — запозичив сценічний псевдонім батька, ставши Клодом Брассером. Його хрещений батько — всесвітньовідомий американський письменник Ернест Хемінгуей.
27 березня 1961 Клод Брассер одружився з моделлю та журналісткою Пеггі Рош; пізніше, після їхнього розлучення його партнеркою стала Франсуаза Саган (померла у 1991 році)[6], а у 1970 році актор одружився з Мішель Камбон, від якої у Брассера є син Александр[fr], що також став актором[7].
Окрім творчості Клод Брассер доволі успішно займався автоспортом і в 1983-у році переміг на ралі-марафоні «Париж-Дакар» у класі автомобілів, як штурман у Жакі Ікса. У 1964 році входив до олімпійську збірної Франції з бобслею але через серйозний нещасний випадок на тренуваннях команда була вимушена знятися із змагань.
