PROFILPELAJAR.COM

	Жак Дютрон
	фр. Jacques Dutronc
	;
Дата народження:	28 квітня 1943 (81 рік)
Місце народження:	Париж, Франція
Громадянство:	Франція
Професія	співак, композитор, актор
Інструмент(и)	гітара
Співпраця	Жак Ланцман
IMDb:	ID 0244850
	www.jacques-dutronc.fr
Жак Дютрон у Вікісховищі

Жак Дютро́н (фр. Jacques Dutronc; нар. 28 квітня 1943, Париж) — французький співак, композитор, гітарист та актор кіно. Згідно з AllMusic, Дютрон є «одним з найпопулярніших виконавців у франкомовному світі», хоча «залишається маловідомим у англомовних країнах»^[1].

Життєпис

Народився у Парижі 28 квітня 1943 року в сім'ї інженера, виріс в 9-му окрузі Парижу. Здобув освіту в початковій школі Рокрой-Сен-Леон (нині ліцей Lycée Rocroy-Saint-Léon^[en])^[2], навчався у ліцеї Кондорсе в Парижі, Еколь де ла Рю Бланш^[fr] (зараз театральна студія), а потім у Вищій Professionnelle de Dessin Industriel, де вивчав графічний дизайн 1959 року^[3]. Бувши підлітком, він часто проводив вечори в кінотеатрах на Великих Бульварах і посилено займався грою на гітарі^[4].

Кар'єра

Музика

На початку 1960-х років Дютрон зібрав свою власну групу під назвою «El Toro et les Cyclones». Паралельно він працював асистентом креативного директора в студії звукозапису «Vogue». 1966 року його група здобула певну популярність завдяки хіту «Et moi, et moi, et moi»^[4].

1965 року Жак Дютрон зустрічає письменника і журналіста Жака Ланцмана^[en]. Завдяки цій дружбі почалася довга (близько десяти років) і плідна співпраця автора і композитора. 1968 року Дютрон уперше виходить на естраду як співак і досі залишається одним з найпопулярніших і найяскравіших виконавців пісні у Франції.

Кінематограф

Кінодебют Жака Дютрона відбувся 1973 року: він зіграв одну з головних ролей у фільмі свого старого друга Жана-Марі Пер'є «Антуан і Себастьян». Стрічка мала великий успіх, і популярний співак незабаром перетворився на не менш популярного актора^[4]. За десять років він знявся більше ніж у 20 фільмах. Бувши великим прихильником Хамфрі Богарта^[4], він швидко перейшов від комічних ролей («Добрі і злі», «Віолета і Франсуа») до драматичних. Однією з найяскравіших робіт актора в ранній період стала роль сумного клоуна у драмі Анджея Жулавського «Головне — кохати».

У 1980-ті Дютрон продовжував працювати на знімальному майданчику та у студії звукозапису. Він зіграв Поля Годара, альтер-его режисера Жана-Люка Годара, у драмі «Рятуйся, хто може» (1980), потім знявся у Барбета Шредера («Шулери») і — вже удруге — у Жулавського («Мої ночі прекрасніші за ваші дні»).

Значною роботою Жака Дютрона стало виконання головної ролі в біографічній стрічці режисера Моріса Піали «Ван Гог» (1992), присвяченому останнім дням життю великого художника. За цю роль Дютрона нагородили премією «Сезар» у номінації «Найкращий актор». Згодом він номінувався на престижну нагороду ще тричі (за ролі у фільмах «Мадо», «Се ля ві» та Вандомська площа), а 2005 року отримав почесний «Сезар» за сукупність творчих досягнень^[5].

У 1990-ті та 2000-ні роки Дютрон продовжував зніматися у найкращих незалежних режисерів Франції, як-от Ніколь Гарсія («Вандомська площа») і Клод Шаброль («Спасибі за шоколад»), паралельно беручи участь у жанрових стрічках. 2001 року він з'явився в комедії «Се ля ві», у 2002 та 2004 — у комедіях «Цілуй, кого хочеш» і «Розпусники». 2007 року Дютрон знявся відразу у двох популярних фільмах: драматичній комедії «Моє місце під сонцем» і кримінальному трилері «Друге дихання», де його партнерами стали Даніель Отей, Моніка Белуччі, Мішель Блан та Ерік Кантона.

2010 року Жак Дютрон після трирічної перерви повернувся на екрани. Він виконав головну роль у мелодрамі «Жозеф та дівчина», де його партнеркою стала молода акторка Афсія Ерзі.

Жак Дютрон написав музику до кількох фільмів, таких, як «Антуан і Себастьян», «Брудний мрійник», «Ван Гог»^[4].

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1967	тф	Вібрато	Vibrato	грає себе самого / співак
1974	ф	Антуан і Себастьян	Antoine et Sébastien	Себастьєн
1974	ф	ОК, патрон	O.K. patron	Леон Бонне
1974	ф	Головне — кохати	L'important c'est d'aimer	Жак Шевальє
1976	ф	Добрі та злі	Le bon et les méchants	Жак
1976	ф	Мадо	Mado	П'єр
1977	ф	Віолета і Франсуа	Violette & François	Франсуа
1977	ф	Мішень	Le point de mire	Жульєн
1978	ф	Брудний мрійник	Sale rêveur	Жером
1978	ф	Дикий стан	L'état sauvage	Авіт
1979	тф	П'єрро, мій друг	Pierrot mon ami	П'єрро
1979	ф	Повернення до коханої	Retour à la bien-aimée	Жульєн
1979	ф	За нас двох	À nous deux	Симон Лакассаньє
1979	ф	Закусити вудила	Le mors aux dents	Лоїк
1979	ф	Чорний баранчик	Le mouton noir	Венсан Мессоньє
1980	ф	Обман	L'entourloupe	Олів'є
1980	ф	Рятуй, хто може (своє життя)	Sauve qui peut (la vie)	Поль Годар
1981	ф	Мальвіль	Malevil	Колін
1981	ф	Червона тінь	L'ombre rouge	Лео
1982	ф	Чи є французи в залі?	Y a-t-il un Français dans la salle?	Ерік Планте
1982	ф	Рай для усіх	Paradis pour tous	П'єр Валуа
1983	ф	Сара	Sarah	Арнольд Самсон
1983	ф	Молодість	Une jeunesse	Бросьє
1983	ф	Шулери	Tricheurs	Ельрік
1989	ф	Мої ночі прекрасніші за ваші дні	Mes nuits sont plus belles que vos jours	Люка
1989	ф	Кімната на стороні	Chambre à part	Франсіс
1990	кф	Кисть для губ	Le pinceau à lèvres	Поль
1991	ф	Ван Гог	Van Gogh	Вінсент ван Гог
1992	ф	Переплутавши усі карти	Toutes peines confondues	Антоніо Ґарделла
1995	ф	Повелитель слонів	Le maître des éléphants	Ґаробьє
1996	ф	Жертви	Les victimes	Bernard Jaillac
1998	ф	Вандомська площа	Place Vendôme	Баттістеллі
2000	ф	Спасибі за шоколад	Merci pour le chocolat	Андре Полонський
2001	ф	Се ля ві	C'est la vie	Димітрій
2002	ф	Цілуй, кого хочеш	Embrassez qui vous voudrez	Бертан Ланьє
2004	ф	Розпусники	Pédale dure	Шарль
2007	ф	Моє місце під сонцем	Ma place au soleil	Жерар
2007	ф	Убивчий ультрафіолет	UV	батько
2007	ф	Друге дихання	Le deuxième souffle	Станіслас Орлов
2010	ф	Жозеф та дівчина	Joseph et la fille	Жозеф
2014	ф	Французи з континенту	Les Francis	Орсо

Дискографія

Студійні альбоми

1966 : Et moi, et moi, et moi^[fr] (Vogue)
1968 : Il est cinq heures^[fr] (Vogue)
1969 : L’Opportuniste^[fr] (Vogue)
1970 : L’Aventurier^[fr] (Vogue)
1971 : Jacques Dutronc^[fr] (Vogue)
1972 : Jacques Dutronc^[fr] (Vogue)
1975 : Jacques Dutronc^[fr] (Vogue)
1980 : Guerre et pets^[fr] (Gaumont Musique)
1982 : Guerre et pets^[fr] (Gaumont Musique)
1987 : C.Q.F.D...utronc^[fr] (CBS)
1995 : C.Q.F.D...utronc^[fr] (Columbia)
2003 : Madame l'existence^[fr] (Columbia)

Визнання

Нагороди і номінації Жака Дютрона^[6]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія «Сезар»
1977	Найкращий актор другого плану	Мадо	Номінація
1992	Найкращий актор	Ван Гог	Перемога
1999	Найкращий актор другого плану	Вандомська площа	Номінація
2002	Найкращий актор	Се ля ві	Номінація
2005	Почесний «Сезар»		Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Маракеші
2001	Найкращий актор	Се ля ві	Перемога