Народилась 1 травня 1917 року в Бордо, виросла в Парижі. Батько, військовий лікар, помер, коли Даніель було 7 років[4]. Дар'є вчилася гри на віолончелі та піаніно в Паризькій консерваторії. У 14 років зіграла першу роль у музичному фільмі «Бал» режисера Вільгельма Тіле (1931).
У 1935 році Даніель Дар'є одркжилася з французьким письменником, сценаристом і режисером Анрі Декуеном, з яким познайомилася за рік до цього на зйомках фільму «Золото на вулиці». Згодом Дар'є неодноразово знімалася в комедіях і мелодрамах Декуена.
У 1936 році режисер Анатоль Літвак запросив акторку для участі у фільмі «Майєрлінг», де Дар'є зіграла Марію Вечеру у партнерстві з Шарлем Буає, що грав австрійського кронпринца Рудольфа. Фільм мав міжнародний успіх, після чого на Дар'є звернули увагу голлівудські режисери. У 1938 році вона підписала 7-річний контракт з «Universal» і виконала свою першу велику роль у голлівудському фільмі «Гнів Парижа» з Дугласом Фербенксом. Після цього фільму Дар'є знову повернулася до Парижа.
У 1947 році знялася в екранізації п'єси Віктора Гюго «Рюї Блаз» режисера П'єра Бійона за сценарієм Жана Кокто, де втілила королеву Іспанії разом з такими зірками французького театру і кіно, як Жан Маре і Марсель Ерран.
На початку 1950-х років Даніель Дар'є повернулася в Голлівуд, де з'явилася у стрічці «Багаті, молоді та красиві» (1951) і з успіхом зіграла в гостросюжетній драмі «5 пальців» (1951).
У 1952 році Анрі Декуен поставив фільм «Правда про крихітку Донж» за романом Жоржа Сіменона, в якому Даніель Дар'є уперше зіграла в парі із зіркою французького кіно Жаном Габеном.
Режисер Макс Офюльс запросив Дар'є для участі у кількох своїх фільмах, ролі в яких стали одними з найкращих у кінокар'єрі акторки: у фільмі «Карусель» (1950) Дар'є зіграла жінку з буржуазного середовища, яка не задоволена ані чоловіком, ні коханцем; у фільмі «Насолода» (1952) вона зіграла повію (у цьому фільмі знову грала з Жаном Габеном), і, нарешті, одну з найкращих ролей — світську левицю, що заплуталася в тенетах пристрастей, у фільмі «Мадам де...» (1953) з Шарлем Буає і Вітторіо де Сікою.
У 1960-70 роках Даніель Дар'є багато співала і виступала з концертами, а також знімалася в телефільмах і телесеріалах. У 1970 році Дар'є змінила Кетрін Гепберн у бродвейському мюзиклі «Коко», заснованому на біографії Коко Шанель,[5] але п'єса, поставлена спеціально заради Гепберн, досить швидко зникла зі сцени.
За свою 80-річну кінокар'єру Даніель Дар'є знялася у понад 140 кінофільмах[3]. Її кінокар'єра є однією з найдовших в історії кінематографу. Даніель Дар'є була однією з останніх живих легендарних акторок у світі кіно. Акторка до останнього часу вела активний спосіб життя, продовжувала творчу діяльність і знімалась у кіно: наприклад, у 2012 році вона знялася у кінофільмі «Ще один круассан».
Особисте життя
Після розлучення у 1941 році з Анрі Декуеном, з яким зберігала хороші стосунки до його смерті в 1969 році, Дар'є в 1942 році одружилася з домініканським дипломатом Порфіріо Рубіроза, з яким розлучилася у 1947 році. У 1948 році пошлюбила сценариста Джорджа Мітсінкідеса, з яким прожила у шлюбі до його смерті в 1991 році.
