Софія Віллані Шіколоне (італ.Sofia Villani Scicolone[soˈfiːavilˈlaːniʃʃikoˈloːne]; 20 вересня1934(19340920), Рим), пізніше Софі Лоре́н (італ.Sophia Loren[soˈfiːaˈlɔːren] — італійська акторка, модель, співачка, автобіографка. Найвідомішу роль у кар'єрі зіграла у стрічці режисера Вітторіо де Сіка«Чочара» (1960). За неї була визнана найкращою акторкою на Каннському кінофестивалі, отримала «Оскар» та безліч інших міжнародних кінонагород.
Жила в злиднях у бідній частині Неаполя. Згадує ті роки: «Коли під час зйомок у фільмі в одній зі сцен потрібно було засмутитися, то мені достатньо було згадати про дитинство. Багато років ми їли лише юшку та 100 грамів хліба на день. У мене ніколи не було плаща і могла вважати за щастя, коли якоїсь зими діставала черевики. У 9 років сирени, що попереджали про авіабомбардування, викликали у мене страшенний головний біль. Тоді ми часто ходили ночувати у залізничний тунель, щоб врятуватися від бомбардувань. Голодували. Навіть у перші роки своєї кар'єри в кіно я звикла засинати зі шматочком хліба в руках, бо хотіла мати впевненість, що коли прокинуся, то матиму той хліб при собі».
Мати, попри важке дитинство, зуміла розбудити та розвинути в ній рішучість і великі амбіції. Вона хотіла, щоб Софія досягла того, що не вдалося їй. Вперше Софія стартувала у конкурсі краси в 14 років і здобула титул «Принцеси морів». Після цього мати забрала її до Рима. Саме там вони обидві знялися 1951 року статистками у фільмі «Quo Vadis».
Коли Софії було 15 років, 40-річний продюсер Карло Понті став її менеджером. В італійській пресі з'явилися обурені коментарі «спокусник неповнолітніх». Понті розлучився з дружиною у Мексиці, бо італійські закони тоді не дозволяли розлучень. Вони побралися 1957 року, коли їй було 23, але в Італії Понті звинуватили у двоєженстві. 1962 року шлюб між Понті та Лорен таки анульовано в Італії. Ще через чотири роки обоє здали італійські паспорти, прийняли громадянство Франції й нарешті одружилися легально. Пізніше була закохана у Кері Гранта, але вибрала родину.
Переживші кілька викиднів, Лорен отримала запевнення лікарів, що вона не зможе доносити вагітність. Народивши в 35 років, пролежала в ліжку 6 місяців. Дуже важко проходила і друга вагітність. У сім'ї Софії Лорен та Карла Понті двоє синів: Карло Понті молодший, диригент, та Едоардо, кінорежисер.
Подружжя Понті залишили Італію ще 1980 року. Софія Лорен живе зараз між США, де ростуть її сини і де має ранчо «1000 дубів» під Лос-Анджелесом, та Женевою, де має будинок, наповнений антикваріатом, перськими килимами і порцеляною.
Кар'єра
Софія Лорен брала участь у різноманітних конкурсах краси. На конкурсі «Міс Італія» здобула титул «Міс елегантності». На одному з конкурсів членом журі був кінопродюсер Карло Понті. 14-річна Софія підписала з Понті контракт, він змінив її прізвище на Лорен і зайнявся її кар'єрою.
1954 року Софі Лорен вже була зіркою, боролася за пальму лідерства з самою Джиною Лоллобриджидою. Таке суперництво не сприяло дружбі між двома зірками італійського кіно.
Ще в 1950-х Софія Лорен почала з'являтися в американських фільмах, що знімалися в Європі. Понті вирішив, що настав час завоювати Америку. 1958 року акторка поїхала до Голлівуду. Її появі передувала велетенська рекламна кампанія — Лорен мала стати за океаном новою богинею сексу. Але американці не оцінили її і швидко звульгаризували. За роль у «Чорній орхідеї» вона, проте, отримала акторську нагороду на кінофестивалі у Венеції.
1962 року повернулася до Італії і виконала свої найкращі ролі. У фільмі «Мати і донька» режисера Вітторіо де Сіка створила трагічний портрет матері в розшарпаній війною Італії. Ця роль принесла їй нагороду Каннського кінофестивалю та американський «Оскар». Потім грала в італійських, англійських, американських стрічках. В італійських фільмах вона творила великі ролі, а в американському кіно більш комерційні. Серед улюблених режисерів, з якими вона співпрацювала, відзначає де Сіку, Джорджа К'юкора, Чарлі Чапліна, Етторе Сколу, Ліну Вертмюллер, Алессандро Блазетті.
Софі Лорен у 1986 році
Зірка світового кіно дуже неохоче дає інтерв'ю. Найбільше вона розмовляла з журналістами на початку 1990-х, коли отримала другого «Оскара» за життєвий внесок у кіно. Виходить з тіні лише щоб рекламувати нові фільми.
Улітку 2014 після появи Софії Лорен на показі мод Джорджо Армані у Парижі преса відреагувала «80? Не віримо!». Акторка відвідала захід у сукні з дорогоцінним камінням.[6]
У 2016 році Софія Лорен стала обличчям нового аромату Dolce & Gabbana під назвою Dolce Rosa Excelsa.[7]
Благодійність
Софія Лорен допомагає бідним дітям з бідного рибальського італійського селища. 1992 року, як амбасадорка доброї волі «ЮНІСЕФ», поїхала до Сомалі, щоб привернути увагу світової громадськості до сомалійських сиріт, до таборів біженців. Журналістам вона докоряла за те, що вони фотографують її, а не дітей.
Софія Лорен не боїться старості: «Ніколи, навіть коли була молодою, не вважала, що врода є єдиною річчю, яку я маю. Тому не боюся зморшок, мене не турбує старіння. Скоріше мене турбує світ, його майбутнє, хвороби, СНІД, занадто багато свободи, страх за дітей…».
Фільмографія
Софія Лорен у трейлері «Five Miles to Midnight» (1962)
_italienische_Filmschauspielerin.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
