Жан Кокто

Жан Кокто
Jean Maurice Eugène Clément Cocteau
Кокто 1923 року
Ім'я при народженніфр. Jean Maurice Eugène Clément Cocteau
Народився5 липня 1889(1889-07-05)
Мезон-Лафіт, Іль-де-Франс, Франція
Помер11 жовтня 1963(1963-10-11) (74 роки)
Мії-ла-Форе, Іль-де-Франс, Франція
·інфаркт міокарда
ПохованняChapelle Saint-Blaise-des-Simplesd[1]
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьрежисер, письменник, актор, художник, кінорежисер
Alma materКондорсе
Мова творівфранцузька
Роки активності1908 — 1963
Жанрдрама і трагедія
Magnum opusOrpheed[2], Кров Поета[2] і Красуня і чудовисько[2]
ЧленствоФранцузька академія, Німецька академія мови і поезії, Королівська академія французької мови і літератури Бельгії (11 жовтня 1963)[3] і Société des poètes françaisd
МатиEugénie Cocteaud
Автограф
Нагороди
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Сайт: www.jeancocteau.net
CMNS: Жан Кокто у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жан Кокто́ (фр. Jean Cocteau; 5 липня 1889 — 11 жовтня 1963) — французький режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер, діяч мистецтва, відома фігура інтернаціонального авангарду першої половини XX ст.

Біографія

Народився 5 липня 1889 року в Мезон-Лаффітт, Франція. Син адвоката і художника-аматора, який наклав на себе руки, коли синові було 9 років. Дід Кокто, який й виховував Жана, влаштовував у себе вдома аматорські концерти, був меломаном і колекціонером, в тому числі музичних інструментів. У сімейній колекції були картини Енгра, Делакруа, грецькі статуї. Своїм вихованням і освітою, як вважав Жан Кокто, він був зобов'язаний своєму дідові.

Навчався в одному з кращих ліцеїв Парижа — ліцеї Кондорсе.

У 1910—1920 роки сформувався як поет, віддавши данину дадаїзму в збірнику «Вірші» і сюрреалізму в збірнику поезії «Опера». Став особливо відомий як художник-графік, був прихильником кубізму. Художнє сприйняття і мислення Жана Кокто формувалося під впливом естетики, поглядів і співпраці з Еріком Саті, а також російського балету Сергія Дягілєва, музики Ігоря Стравінського, художніх робіт Пабло Пікассо і поезії Гійома Аполлінера.

З середини 1910-х років увійшов в мистецькі кола Парижа, познайомився з Марселем Прустом, Андре Жідом, Сергієм Дягілєвим, Пабло Пікассо, Еріком Саті й іншими, вплинув на сюрреалістів (потім конфліктував з А. Бретоном), пізніше зблизився з Жаном Маре й Едіт Піаф.

У роки Другої світової війни засуджував колаборантський Режим Віші. У 1949 був нагороджений орденом Почесного легіону.

Особисте життя

У 1932—1934 рр. жив з російською актрисою, княжною Наталією Павлівною Палей. Пара розлучилася після того, як Палей втратила дитину від Кокто.

Жан Кокто ніколи не приховував своєї гомосексуальності. Він був автором, злегка гомоеротичного і напівавтобіографічного, Le livre blanc (перекладається як «Білий листок» або «Біла книга»), виданого анонімно в 1928 році. Він ніколи не відкидав свого авторства, а пізніше видання роману містить його вступ і малюнки.

Кокто 25 років прожив з актором Жаном Маре після знайомства з ним у 1937 році в Парижі. Їхні стосунки не афішувалися, але і ні для кого не були секретом. Свого коханого Кокто зняв у багатьох фільмах.

Був католиком[5].

Смерть

Помер від серцевого нападу в його шато в Міллі-ла-Форет, Ессон, Франція, 11 жовтня 1963 року у віці 74 років. Його подруга, французька співачка Едіт Піаф, померла за день до цього, але про це оголосили лише вранці, у день смерті Кокто. Повідомляли, що серце Жана не витримало, почувши про смерть Піаф. Насправді, за словами автора Роджера Пейрефітта, Кокто був спустошений після конфлікту з його давньою подругою Франсін Вейсвайлер.

Відповідно до його побажань, Кокто похований під підлогою Chapelle Saint-Blaise des Simples in Milly-la-Forêt.[6] На епітафії його надгробку на підлозі каплиці написано: «Я залишаюся з тобою» («Je reste avec vous»).

Досягнення та нагороди

У 1955 був обраний членом Французької академії, Королівської Академії Бельгії. Командор Ордена Почесного Легіону, член Академії Малларме, багатьох національних Академій світу, почесний президент Каннського кінофестивалю, Академії джазу та ін.

У Мії-ла-Форе діє будинок-музей Жана Кокто.

Творчість

Різнобічно обдарована особистість, Кокто проявив себе у різних мистецьких напрямах. І якщо для інших це було небезпечно, бо не давало змоги якісно виявити себе в якомусь жанрі, Кокто щасливо уникав легковажності й прохідних, малоцікавих робіт.

Свої літературні праці друкував в американському часописі «Літтл Ревю» з 1916 року. Написав декілька лібрето для опер, ораторій, балетів.

Скандальний балет «Парад»

Особливе місце у творчій біографії Жана Кокто посів скандальний балет «Парад», який поставив на сцені Дягілєв Сергій Павлович у межах «Російських сезонів». Він став першою сюрреалістичною виставою в Парижі й наробив багато галасу, викликав обурення і спротив. Сценографія доповнювалась творами Джорджо де Кіріко, Пікассо. І, здається, ці декорації були найкращою складовою вистави, де були порушені канони класичної вистави й балету як такого.

Маловідомий Кокто

Погруддя Кокто в похилому віці • Каплиця, побудована Кокто

Він відчував недостатність свого акторства чи участі у виставах. Серед позатеатральних робіт, наприклад, архітектура (побудував каплицю).

Як художник Кокто узявся за створення театральної афіші. Споглядання за репетиціями балерин надихали багатьох художників, серед яких Дега. Не залишився осторонь і Кокто. Натхнення вразило його на репетиції балерини Тамари Карсавіної. Легка і тоненька, у багатій театральній пачці й на пуантах, на театральній афіші Кокто уславлена балерина виглядає елегантною і тендітною пані й водночас екзотичною квіткою. Афіша Кокто до балету Карла Вебера «Видіння троянди» з Карсавіною стала на один щабель з найкращими афішами Тулуз-Лотрека і мистецтва афіші взагалі. Ця афіша — надбання і гордість багатьох музеїв світу (1911 р., гуаш).

Поезія

Жан Кокто, 1923
  • La lampe d'Aladin (1908)
  • Le prince frivole (1909)
  • Odes (1914)
  • Cap de Bonne-Espérance (1918)
  • Escales (1920)
  • Vocabulaire (1922)
  • Plain-Chant (1922)
  • Prière mutilée (1922)
  • La Rose de François (1923)
  • L'Ange Heurtebise(1925)
  • Cri écrit (1925)
  • Opéra (1926)
  • Eloge de l'Imprimerie (1929)
  • Mythologie (1934)
  • Enigme (1939)
  • Allégories (1940)
  • Léone (1944)
  • La Crucifixion (1946)
  • Le Chiffre sept (1952)
  • La Nappe du Catalan (1952)
  • Dentelle d’éternité (1953)
  • Appogiatures (1953)
  • Clair-Obscur (1954)
  • Paraprosodies (1958)
  • Gondole des Morts (1958)
  • Cérémonial Espagnol du Phénix (1960)
  • Le Requiem (1961)
  • Taches (1962)
  • Faire-Part (1968, посмертно)

Романи

портрет, автор Дімітріс Папідімос
  • Le Potomak (1919)
  • Le Grand Ecart (1923)
  • Thomas l'imposteur (1923)
  • Le Livre blanc (1928)
  • Les Enfants terribles (1929)
  • La Fin du Potomak (1940)

Есе

П'єси

  • Parade (1917)
  • Les Mariés de la tour Eiffel (1921)
  • Antigone (1922)
  • Roméo et Juliette (1924)
  • Orphée (1926)
  • La Voix humaine (1930)
  • La Machine infernale (1934)
  • L'Ecole des veuves (1936)
  • Oedipe-roi (1937)
  • Les Chevaliers de la Table ronde (1937)
  • Les Parents terribles (1938)
  • Les Monstres sacrés (1940)
  • La Machine à écrire (1941)
  • Renaud et Armide (1943)
  • L'Epouse injustement soupçonnée (1943)
  • L'Aigle à Deux Têtes (1946)
  • L'impromptu du Palais-Royal (1962)

Кінофільми

Лібрето

Твори українською мовою

Людський голос [Текст] / Жан Кокто ; пер. Оксани Соловей. — Мюнхен: Сучасність, 1974. — 47 с. (Український переклад «Людського голосу» друкований у журналі «Сучасність» ч. 1 (145) за січень 1973 р.)[7].

Окремі твори Кокто переклали П. Петренко, М. Терещенко, Л. Гнатенко та ін[8].

Жан Кокто на українській сцені

  • Жовтень 1987 року ― «les Monstres sacrés» («Священні чудовиська»), Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки (режисер ― Роман Віктюк, сценографиня ― Світлана Старцева, виконавиця ролі Естер ― Ада Роговцева). Вистава отримала театральну премію імені Таїрова[9][10].
  • 4 березня 2019 року — прем'єра моновистави «Людський голос» за мотивами п'єси Жана Кокто (постановка театральної групи «Правда/перспектива», автор проєкту та режисер Євген Лапін, виконавиця Віталіна Ізотова). Вистава отримала міжнародне визнання: (травень 2019 року — І Міжнародний театральний фестиваль Solo Plays Fest (м. Київ) — диплом за оригінальне режисерське рішення; вересень 2019 року — VII Міжнародний театральний фестиваль «JoyFest» (м. Київ) — диплом за найкращий театральний експеримент[11].
  • 17 жовтня 2019 року — Міжнародний українсько-голландський проект La Voix Humaine Facetime / Людський голос у рамках Року французької мови в Україні до 120-річчя від дня народження Франсіса Пуленка та 130-річчя Жана Кокто. Музика Франсіса Пуленка, текст Жана Кокто. Концепція, режисура і дизайн — Кріс Колміс (Нідерланди). Голос — Катерина Левенталь (Нідерланди). Партія фортепіано — лауреат міжнародних конкурсів Марія Прилипко (Україна).
  • 13 лютого 2020 року ― «Мій Орфей. Жан Кокто», «Alpha» (постановка танцювальної компанії «nEra Dance Company», хореограф-постановник ― Владислав Детюченко, композитор ― Іван Гаркуша, художниця по костюмах ― Катерина Маньковська, у виставі беруть участь: Богдан Кириленко. Володимир Марчук, Владислав Детюченко, Поліна Луканська, Наталія Ждан, Дарія Геращенко, музика ― білоруський гурт Radiofillz)[12][13].

Примітки

  1. ↑ http://www.leparisien.fr/essonne-91/milly-la-foret-la-region-devient-proprietaire-de-la-maison-cocteau-19-03-2019-8035470.php
  2. ↑ а б в Jean Cocteau and the Orphic Trilogy – MondesFrancophones.com — Mondesfrancophones.com.
  3. ↑ http://www.arllfb.be/composition/successions.html
  4. ↑ а б Carnegie Hall linked open data — 2017.
  5. ↑ J. Maritain. Réponse à Jean Cocteau. — J. Maritain. Oeuvres (1912—1939). Paris, Desclée De Brouwer, 1975, p. 363—392.
  6. ↑ Resting places: the burial sites of over 7,000 famous persons. Choice Reviews Online. Т. 39, № 06. 1 лютого 2002. с. 39–3120-39-3120. doi:10.5860/choice.39-3120. ISSN 0009-4978. Процитовано 1 січня 2019.
  7. ↑ Кокто.
  8. ↑ Кокто Жан — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  9. ↑ Священные чудовища. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 25 березня 2021.
  10. ↑ Театр с большой буквы. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  11. ↑ Сергій Винниченко. 2019 рік українського театру. Столичний часопис (сцена Центру Курбаса). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 25 березня 2021.
  12. ↑ На "Сцені 6" покажуть "Мій Орфей. Жан Кокто".
  13. ↑ «Мій Орфей. Жан Кокто». «Alpha».

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жан Кокто
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан Кокто

Read other articles:

Jean Willes

Jean WillesWilles, 1960LahirJean Donahue(1923-04-15)15 April 1923Los Angeles, California, A.S.Meninggal3 Januari 1989(1989-01-03) (umur 65)Van Nuys, California, A.S.Tahun aktif1934–1972Suami/istriGerard Cowhig (1951–1989; hingga wafat)Anak1[1] Jean Willes (nee Jean Donahue; 15 Maret 1923 – 3 Januari 1989)[2] adalah seorang aktris film dan televisi Amerika. Dia muncul di sekitar 65 film dalam 38 tahun karirnya. Referensi ^ Jean Willes. www.western...

 

List of constituencies of the Telangana Legislative Assembly

This article is part of a series onPolitics of Telangana State government Constitution of India Law Human rights Fundamental rights Executive Governor of Telangana Tamilisai Soundararajan Chief Minister of Telangana Anumula Revanth Reddy (INC) Deputy Chief Minister of Telangana Bhatti Vikramarka Mallu Legislature Telangana Legislative Assembly Speaker: Gaddam Prasad Kumar (INC) Leader of the House: Anumula Revanth Reddy (INC) Leader of the Opposition: Kalvakuntla Chandrashekar Rao (BRS) Tela...

 

Eric García

Nama ini menggunakan cara penamaan Spanyol: nama keluarga pertama atau paternalnya adalah García dan nama keluarga kedua atau maternalnya adalah Martret. Eric García Informasi pribadiNama lengkap Eric García Martret[1]Tanggal lahir 9 Januari 2001 (umur 23)[2]Tempat lahir Barcelona, SpanyolTinggi 1,82 m (5 ft 11+1⁄2 in)[3]Posisi bermain Bek tengah[4]Informasi klubKlub saat ini (Girona pinjamandari Barcelona)Nomor 25Karier junior...

بوابة:رواندا

أهلا وسهلا بك في بوابة رواندا       اليوم هو السبت 6 أبريل 2024 02:27  |  إفراغ الكاش شقيقة بوابة جيبوتي بوابة إريتريا بوابة الجزائر بوابة بنين بوابة غينيا بوابة جنوب إفريقيا بوابة بوروندي بوابة الغابون بوابة إثيوبيا بوابة توغو بوابة ساحل العاج بوابة بوركينا ...

 

Vanillin

Vanillin Skeletal formula of a vanillin minor tautomer Spacefill model of a vanillin minor tautomer Names Preferred IUPAC name 4-Hydroxy-3-methoxybenzaldehyde Other names Vanillin[1]Methyl vanillin[1]Vanillic aldehyde[2] Identifiers CAS Number 121-33-5 Y 3D model (JSmol) Interactive image 3DMet B00167 Beilstein Reference 472792 ChEBI CHEBI:18346 Y ChEMBL ChEMBL13883 Y ChemSpider 13860434 Y ECHA InfoCard 100.004.060 EC Number 204-465-2 Gmelin Refere...

 

Umurah Salaam (TV series)

TV series or program Umurah SalaamGenreRomantic dramaWritten byFathimath NahulaScreenplay byFathimath NahulaDirected byFathimath NahulaMohamed FaisalStarring Mohamed Faisal Aminath Rishfa Mariyam Azza Ahmed Azmeel Mariyam Haleem Fathimath Mufliha No. of seasons1No. of episodes13ProductionProducerCrystal EntertainmentCinematographyHassan HaleemRunning time23–27 minutesOriginal releaseRelease2015 (2015) –2016 (2016) Umurah Salaam is a Maldivian romantic drama television seri...

Impero coloniale francese

Impero coloniale francese (dettagli) (dettagli) Motto: Liberté, Égalité, Fraternité Impero coloniale francese - Localizzazione Dati amministrativiNome ufficialeEmpire colonial français Lingue ufficialiFrancese Lingue parlatefrancese, cree, irochese, creoli basati sul francese, hindi, arabo, vietnamita, khmer, wolof, tahitiano InnoLa Marsigliese CapitaleParigi Dipendente da Regno di Francia Regno di Francia Prima Repubblica Primo Impero Regno di Francia Monarchia di Luglio Seconda Repubbl...

 

أتيكا (إقليم)

هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في النص الحالي. (ديسمبر 2018)   لمعانٍ أخرى، طالع أتيكا (توضيح). أتيكا    علم الاسم الرسمي (باليونان...

 

TV Chosun

TV ChosunLogo Chosun Broadcasting CompanyNama asliHangul(주)TV조선 HanjaTV朝鮮 Alih Aksara yang Disempurnakan(Ju) Joseon BangsongMcCune–Reischauer(Chu) Chosŏn Pangsong JenisSwastaDidirikan28 Januari 2011; 13 tahun lalu (2011-01-28) di Seoul, Korea SelatanKantorpusatSejongno, Distrik Jun, Seoul, Korea SelatanTokohkunciKim Min-bae (CEO)Bang Jung-oh (CEO)Bang Sang-hoon (Ketua)Pendapatan153.172.893.532 won (2018)Laba operasi-1.036.465.441 won (2018)Laba bersih3.276.761.531 ...

NetBeans

Si ce bandeau n'est plus pertinent, retirez-le. Cliquez ici pour en savoir plus. Cet article ne s'appuie pas, ou pas assez, sur des sources secondaires ou tertiaires (octobre 2018). Pour améliorer la vérifiabilité de l'article ainsi que son intérêt encyclopédique, il est nécessaire, quand des sources primaires sont citées, de les associer à des analyses faites par des sources secondaires. NetBeans Informations Développé par Apache Software Foundation (cédé par Oracle) Première ...

 

Associazione Del Calcio In Vicenza 1905-1906

Voce principale: L.R. Vicenza. Associazione del Calcio in VicenzaStagione 1905-1906Sport calcio SquadraVicenza Calcio Allenatore Antonio Libero Scarpa Presidente Antonio Libero Scarpa Terza Categoria1º Torneo FGNIFinalista 1904-1905 1906-1907 Si invita a seguire il modello di voce Questa voce raccoglie le informazioni riguardanti l'Associazione Del Calcio In Vicenza nelle competizioni ufficiali della stagione 1905-1906. Indice 1 Stagione 2 Organigramma societario 3 Rosa 4 Calciomercato 5 Ri...

 

Forces armées de la fédération de Russie

Pour les articles homonymes, voir Armée russe. Forces armées de la fédération de RussieВооружённые силы Российской Федерации Revers du drapeau des forces armées russes, avec l'inscription « Patrie, Devoir, Honneur ». Fondation 2 novembre 1721 (Armée impériale russe) ; 15 janvier 1918 (Armée rouge) ; 25 février 1946 (Forces armées soviétiques) Branches forces terrestres forces aérospatiales flotte maritime militaireainsi que ...

Harry S. Truman

President of the United States from 1945 to 1953 Harry Truman redirects here. For other uses, see Harry Truman (disambiguation). Harry S. TrumanOfficial portrait, c. 194733rd President of the United StatesIn officeApril 12, 1945 – January 20, 1953Vice President None (1945–1949)[a] Alben W. Barkley (1949–1953) Preceded byFranklin D. RooseveltSucceeded byDwight D. Eisenhower34th Vice President of the United StatesIn officeJanuary 20, 1945 – April ...

 

United Nations Security Council Resolution 683

United Nations resolution adopted in 1990 UN Security CouncilResolution 683United States insular areas and freely associated statesDate22 December 1990Meeting no.2,972CodeS/RES/683 (Document)SubjectPacific Islands (Trust Territory)Voting summary14 voted for1 voted againstNone abstainedResultAdoptedSecurity Council compositionPermanent members China France United Kingdom United States Soviet UnionNon-permanent members Canada Colombia Cuba Ethi...

 

Huarpean languages

Language family of central Argentina HuarpeanWarpeanEthnicityHuarpe peopleGeographicdistributionCuyo Province, ArgentinaLinguistic classificationMacro-Warpean ?Macro-Jibaro ?HuarpeanSubdivisions Millcayac Allentiac Puntano Glottologhuar1251 Huarpe (Warpe) was a small language family of central Argentina (historic Cuyo Province) that consisted of two closely related languages. They are traditionally considered dialects, and include Allentiac (Alyentiyak, Huarpe) and Millcayac (Milyka...

Bernhard Ernst von Bülow

Questa voce sull'argomento politici tedeschi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Bernhard Ernst von Bülow Bernhard Ernst von Bülow (Cismar, 1815 – Francoforte sul Meno, 1879) è stato un diplomatico tedesco. Dapprima al servizio della Danimarca, passò (1862) al duca Federico Guglielmo di Meclemburgo-Strelitz.Tenne il governo di Meclemburgo fino al 1867, quando ne divenne plenipotenziar...

 

Eurofighter Typhoon variants

Main article: Eurofighter Typhoon Eurofighter Typhoon A Royal Air Force twin-seater Eurofighter Typhoon Role Multirole fighterType of aircraft National origin United Kingdom European Union Manufacturer Eurofighter Jagdflugzeug GmbH First flight 27 March 1994 Introduction 4 August 2003 Status In service Primary users Royal Air ForceGerman Air ForceItalian Air Force Spanish Air Force See Operators below for others Produced 1994–present Number built 558 (as of January 2019) Developed from...

 

M2 mine

Antipersonnel mine An M2A4 mine with a M6A1 pressure and pull fuseTypeAntipersonnel minePlace of originUnited StatesProduction historyProducedJanuary 1943-September 1944No. builtApproximately 4,161,000Specifications (Mine, Antipersonnel, M2A3)Mass5.01 lb (2.27 kg)Width4.04 in (103 mm)Height8.25 in (210 mm)FillingTNTFilling weight0.34 lb (0.15 kg)ReferencesCatalogue of Standard Ordnance Items, Second Edition 1944 Volume III The M2 is ...

Grand Prix St. Petersburg

Grand Prix St. PetersburgVerizon IndyCar SeriesLokasiSt. Petersburg, Florida, U.S.27°45′59″N 82°37′45″W / 27.76639°N 82.62917°W / 27.76639; -82.62917Perusahaan sponsorFirestoneLomba pertama1985Lomba pertamaIndyCar2005Jarak tempuh198 mi (319 km)Jumlah putaran110Nama sebelumnyaSt. Petersburg Grand Prix (1985–1990)Kash n' Karry Florida Grand Prix of St. Petersburg (1996–1997) Honda Grand Prix of St. Petersburg (2005–2013)Firestone Grand Prix of...

 

Maria Furtwängler

German physician and actress Maria FurtwänglerFurtwängler in 2020Born (1966-09-13) 13 September 1966 (age 57)Munich, West GermanyOccupation(s)physician, actressSpouse Hubert Burda ​(m. 1991)​Children2 Maria Furtwängler-Burda (short version: German: [maˈʁiːa ˈfʊʁtvɛŋlɐ] ⓘ; born 13 September 1966) is a German physician and television actress. Early life Maria Furtwängler-Burda is a daughter of architect Bernhard Furtwängler and actress K...