PROFILPELAJAR.COM

село Гірники
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський
Тер. громада	Семидубська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56040310030022225
Основні дані
Населення	258
Площа	0,587 км²
Густота населення	439,52 осіб/км²
Поштовий індекс	35652
Телефонний код	+380 3656
Географічні дані
Географічні координати	50°22′54″ пн. ш. 25°49′48″ сх. д. / 50.38167° пн. ш. 25.83000° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	327 м
Місцева влада
Адреса ради	35650, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Семидуби, вул. Центральна, 53
Карта
	Гірники
	Гірники
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Гірники.

Гі́рники — село в Україні, у Семидубській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 258 осіб.

Історія

У 1906 році село Дубенської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 7 верст, від волості 8. Дворів 36, мешканців 240^[1].

Визначні місця

4 квітня 2012 р. в селі відкрито знак на честь вимірювання геодезичної дуги Василя Струве. Знак у Гірниках — п'ятий геодезичний об'єкт зі спадщини Струве в Україні, занесеної 2005 р. до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.^[2]

Персоналії села

Дудко Леонід Іванович — міський голова Дубна з 2006 по 2010 рік.

Учасники Другої світової війни [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]

Сідлярчук Йосип Тимофійович народився 29 березня 1920 року в селі Злинець, Дубенського району. За національністю українець, освіта — 9 класів. В довоєнний період працював хліборобом, а в післявоєнний — у Дубенській пожежній частині. Помер Йосип Тимофійович в 1996 році. Похований на цвинтарі с. Злинець.
Ліскович Олександр Іванович воював на Північно — Західному фронті з 20 червня 1941 року по 20 грудня 1942 року. На фронті перебував до 24 квітня 1945 року, у складі 4074-го стрілецького полку. Військове звання — рядовий.

Нагороджений медаллю «За визволення Праги». Помер у 1993 році, похований на кладовищі села Збитин.

Давидчук Гнат Олексійович народився 9 червня 1927 року в Житомирській області. За національністю українець, освіта середня спеціальна. Проживав в селі Здовбиця, Дубенського району. У роки війни воював в складі військової частини № 40074, в 13 бригаді морської піхоти. Нагороджений медалями «За перемогу над Японією», «За визволення Кореї», «За перемогу у Великій Вітчизняній війні», орденом «Знак Пошани». В післявоєнний час працював секретарем парторганізації, головою колгоспу імені Ватутіна, директором Дубенського «Сортовочнасіння».

Помер Гнат Олексійович у 1990 році. Похований на цвинтарі у селі Злинець.

Царук Степан Арсентійович народився 1914 року в селі Злинець, Дубенського району, у сім'ї колгоспників. Українець, освіта 4 класи. До війни працював в колгоспі. В ряди армії був призваний 22 квітня 1944 року. За роки війни був нагороджений Орденом Червоної Зірки, медалями «За перемогу над Німеччиною», «За відвагу».

На війні був сапером. Повернувся з війни у званні єфрейтора. В повоєнний період працював столяром. Помер Степан Арсентійович 16 квітня 1997 року.

Горнійчук Мефодій Петрович народився 30 листопада 1918 року. Був призваний в армію у квітні 1941 року. У червні військова частина знята з фронту і направлена в тил на військовий завод, що знаходився на Уралі в Свердловській області. Виготовляли секретні частини до військової техніки. Працювали по 18 годин на добу в дуже важких умовах. Нагороджений медалями «За сумлінну працю у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.», «Ветеран війни», «Захиснику Вітчизни».

Мефодій Петрович відзначений багатьма грамотами, за добросовісну працю, подяками і преміями.

Сіневич Мефодій Григорович народився 1919 року в селі Здовбиця, Дубенського району в сім'ї хліборобів. За національністю українець, освіта — 4 класи. В довоєнний час працював у колгоспі. Коли розпочалася війна Сіневич Мефодій був на Вінниччині. Воював зенітником. 9 серпня 1941 року його важко поранено, лікувався в шпиталі. Згодом проходив перепідготовку під Ленінградом, після чого воював сапером. Мефодій Григорович до останнього дня був на війні. Повернувся додому в званні єфрейтора. За роки війни нагороджений Орденом Червоної Зірки — за знищення ворожого ешелону, Орденом Слави ІІІ ступеня — за зразкову переправу радянських танків, медалями «За бойові заслуги», «За відвагу». Помер влітку 2007 року.