Вперше село «оть… Мантина» згадується в «Описі актової книги Київського центрального архіву» за 1570 рік. В 1577 р. згадується, як село що належало Муравиці Михайлівні Ходкевич.
Як важливий стратегічний пункт воно було позначене 1855 р. на військово-топографічній карті Волинської губернії. Згадує про Мантин і Н. Теодорович у 1890 р. в «Історико — статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії». Окрім назви Мантин, у давні часи поселення (хутір) йменувалося зрідка і як Мантинг.
У 1806—1832 р. поселення було власністю ксьондзів костелу кармелітів у Малодорогостаях, а в 1833 р. — власністю казни.
Як стверджують « Волинські єпархіальні відомості», 5 червня 1888 р. Мантин було приєднано до церковного приходу у Малих Дорогостаях.
На початку вважалося селом-чеською колонією Дубенського повіту Млинівської волості, нараховувало 11 домогосподарств і 59 жителів.
На сьогодні село стало хутором, дворів — 3, населення — 5 чоловік.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Млинівської селищної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Млинівського району, село увійшло до складу Дубенського району[4].
Список використаних джерел: 1. Мантин // Пура Я. Походження назв населених пунктів Ровенщини. — Львів: Світ, 1990. — С. 71; 2. Мантин // Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 90; 3. Мантин // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Канада: ВІННІПЕГ. — Т.2 : Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. -1986.- C. 71.
