Митниця (Дубенський район)

село Митниця
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040150150094294
Основні дані
Засноване 1545
Населення 276
Площа 0,731 км²
Густота населення 377,56 осіб/км²
Поштовий індекс 35514
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°17′53″ пн. ш. 25°7′55″ сх. д. / 50.29806° пн. ш. 25.13194° сх. д. / 50.29806; 25.13194
Середня висота
над рівнем моря 		217 м
Місцева влада
Адреса ради 35541, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Крупець, вул. Довга, буд. 68
Карта
Митниця. Карта розташування: Україна
Митниця
Митниця
Митниця. Карта розташування: Рівненська область
Митниця
Митниця
Мапа
Мапа

CMNS: Митниця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Митниця (значення).

Ми́тниця — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 276 осіб.

Походження назви

Впродовж 1795—1914 років село знаходилося на російсько-австрійському кордоні, тут існував митний пост. Звідси і назва села.

Історія

ХІХ століття

У 1850 році в селі Митниця було всього 20 дворів. Земля належала Вітиславським та Раціборовським (3000 десятин). Після скасування кріпосного права в 1861 році Вітиславські почали продавати землю. В основному її купували Зельман, Гринь, Миць (500 десятин), Зимін. Селяни купували мало — через бідність. Одержавши малі наділи на сім'ю, селяни, що жили біля річки Стир у фільварках Вітиславського і Шувалова, переселяються на територію теперішнього села Митниця, ближче до своїх наділів[1].

Першими поселенцями були Бусь Андрій, Огороднік Ілля, Мишко Андрій, Ткачук Сидор, Огороднік Сафон, Матвійчук Кіндрат, Тернавський Василь. До них приєднались Сень, Додик, Колотинський, Ткачук, брати Матвєєви.[2]

У 1906 році село Теслугівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 55 верст, від волості 12. Дворів 54, мешканців 366[3].

Перед російсько-японською війною 1904р. група рекрутів з села була забрана в царську армію. Це Ґудзь Сафон, Калинович, Матвійчук Давид та інші. Із спогадів Матвійчука Давида: "Перед відправкою нашого полку на японський фронт офіцери вишикували його . Виступаючи, вони закликали солдат захищати царя-батюшку і отечество. Слова, сказані одним із офіцерів в кінці свого виступу, на все життя залягли мені в душу і в мене виникла ненависть до них. Він сказав: "Господа офіцери, тільки вас мені шкода. А цього гною (кивнувши в сторону солдат) вистачить".[2]

Післявоєнний період

У Митниці розташовувалась садиба колгоспу ім. ХХІ з'їзду КПРС, за яким було закріплено 3093 га землі, у тому числі 2282 га орної. У 1971 році споруджено комплекс виробництва свинини на кілька тисяч голів худоби.

За радянських часів у селі працювали восьмирічна школа, у якій 12 вчителів навчали 100 учнів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Сучасність

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Крупецької сільської громади Радивилівського району.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Радивилівського району, село увійшло до складу Дубенського району[5].

Релігія

У селі є Церква Покрови Пресвятої Богородиці XVIII ст.

Примітки

  1. ↑ З історії волинського села Митниця біля митниці. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
  2. ↑ а б Історія села Митниця - МИТНИЦЬКА ГІМНАЗІЯ. mytnytsia.edukit.rv.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  3. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2020.
  4. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання