Береза Період існування: іпр — наш час
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Букоцвіті (Fagales)
Родина:	Березові (Betulaceae)
Підродина:	Betuloideae
Рід:	Береза (Betula) L.
Види
≈ 60 видів[1] (див. текст)
Вікісховище: Betula

Береза (Bétula) — рід листопадних дерев та кущів родини березові (Betulaceae) ^[2]. В Україні поширені види переважно з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Проте у світовій флорі більшість видів беріз мають темне забарвлення кори. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів — близько 60 по всій Північній півкулі від тропіків до тундри.

Дерева до 30 (45) м заввишки і кущі (Betula humilis, Betula nana). Граничний вік більшості видів беріз не перевищує 100—120 років, у берези жовтої — 150 років, окремі дерева досягають 300 років. Більшість беріз морозостійкі, за винятком гімалайсько-китайських, деяких японських і американської чорної берези, більш вимогливих до тепла.

Українське слово береза походить від прасл. *berza, яке виникло з пра-і.є. *bherg’os (звідки також лит. berzas, латис. bērzs, ос. barz, д.-інд. bhurjah), від кореня *bhereg «світитися, біліти». Від цього ж кореня походять: давн-англ. beorc, англ. birch, нім. Birke, нід. berk, норв. bjørk, швед. björk. Споріднене зі словами берест (лат. Ulmus), берест (кора берези)^[3].

У слов'янських мовах: біл. бяро́за, рос. берёза, болг. бре́за, сербохорв. бре̏за, словен. brė́za, чеськ. bříza, пол. brzoza, в.-луж. brěza, н.-луж. brjaza^[4]. Повнішу інформацію про назви роду іншими мовами дивіться на сторінці Betula проєкту Віківиди.

Гетеротипні синоніми^[5]:

• Betulaster Spach
• Apterocaryon Opiz
• Chamaebetula Opiz

Рослини цього роду відрізняються високим плеоморфізмом; різні автори по-різному розглядають ранг деяких таксонів, що належать до роду. Зазвичай кількість видів оцінюється приблизно в сто^[6] або дещо більше ста^[7].

В Україні відомі кілька видів беріз. Найпоширенішим видом є береза повисла. Часто трапляється береза пухнаста, яка росте на болотистих місцях. Інші види менш поширені: береза дніпровська, береза низька, береза Клокова.

Береза повисла є варіабельним таксоном, у ній виділяють багато форм і різновидностей, серед інших в Україні ростуть береза карельська (на Поліссі, а також культивується) і береза дрібнолускова. У берези повислої є форма з темною корою - Betula pendula f. obscura, темнокора форма є і в берези пухнастої - Betula pubescens f. sibakademica, раніше ці форми розглядали як самостійний вид береза темна^[8]. Також, для території України наводилися береза Литвинова і береза ойцовська.

Згідно з даними сайту Королівських ботанічних садів в К'ю рід налічує 113 видів і гібридів,^[6] найбільш відомі з них:

• Betula lenta. Вид з Північної Америки з блискучою червонувато-коричневою або майже чорною корою.
• Береза карликова (Betula nana). Кущ висотою зазвичай не більше 1 м з дрібними округлим листям; росте в Європі на болотах та заболочених місцях.
• Береза низька (Betula humilis). Кущ висотою до 2 м з еліптичними листям; росте в Європі на берегах водойм, на болотах. Цей вид занесено до Червоної книги України.
• Береза повисла, або береза бородавчаста, або береза поникла (Betula pendula). Вид, поширений в Європі та Сибіру; зустрічається також у північній Африці. Кора від білосніжно-білої до сірувато-білої. Висота зазвичай 10-15 м, іноді до 30 м. Молоді пагони голі, бородавчасті (на відміну від Берези пухнастої, у якої молоді пагони опушені і без бородавок).
• Береза корисна (Betula utilis). Вид з Гімалаїв висотою до 18 м зі світлою гладкою корою.
• Береза пухнаста (Betula pubescens). У Європі нерідко росте поряд з березою повислою. Вище описано як розрізняти ці види. Є номенклатурним типом.
• Береза чорна (Betula nigra). Вид зі східної частини Північної Америки. У молодих дерев кора біла і гладка, у старіших — темна, зморшкувата. Імовірно, предковий вид.^[9]
• Береза Ермана або Береза кам'яна (Betula ermanii). Зустрічається на Камчатці, Сахаліні, по берегах Охотського моря. Названа кам'яною за надзвичайно тверду, щільну і важку деревину, яка тоне у воді.

• 

  

  Береза Клокова (Betula klokovii Zaverucha). Поширена в Кременецьких горах. Росте на вапнякових скелях, вапняково-піщаних ґрунтах. Локальні популяції нечисленні, зменшуються^[10].

Всі види:

Лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

У науковій медицині використовують бруньки — Gemmae Betulae, листки — Folium Betulae, березовий дьоготь — Ріх Betulae i активоване вугілля — Cabro activatus.

Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні — при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо — при застуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки берези містять ефірні олії, сапонін, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки — антоціани, кумарини, флаваноли, сапоніни, ефірні олії, смолу, каротин, вітамін С.

Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори — бересту, застосовують як ранозагоювальний засіб і для лікування хвороб шкіри, опіків, корости, лишаїв. З нього добувають також березову ефірну олію, яку використовують як глистогінний засіб. Таблетки активованого вугілля вживають при отруєннях, бактеріальних токсикозах і метеоризмі.

У народній медицині бруньки і листки використовують як сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний засіб, при болючих менструаціях, запаленні нирок і сечового міхура, шлункових хворобах, хворобах серця, як кровоочисний засіб.

Зовнішньо листки застосовують для ванн при радикуліті, свіжими листками обкладають болючі місця при ревматизмі, настоєм бруньок або листків заливають рани, при цинзі натирають бруньками ясна, прикладають листки до пухлин і ударених місць; настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову при випаданні волосся. Берест прикладають до фурункулів. Берест (кору берези) використовують для накладання пов'язок при переломах кісток.

У ветеринарії березовим дьогтем лікують різні паразитарні хвороби шкіри, гнійні рани, опіки.

Рано навесні шляхом підсочки з берези одержують солодкий сік, який містить цукри, окис кальцію, вітаміни, яблучну кислоту, дубильні речовини. З нього готують чудовий прохолодний напій, який вважається корисним при золотусі, цинзі, каменях у нирках і сечовому міхурі, подагрі, хворобах суглобів, екземах, лишаях, фурункулах. Сік є також стимулюючим, сечогінним і глистогінним засобом.

У Сибіру, на Уралі і Далекому Сході їдять молоді клейкі листочки берези — їх додають в салати.^[11]

Усі види беріз — високопродуктивні весняні пилконоси. За хімічним складом пилок берези найцінніший для корму бджіл, бо містить високий відсоток жиру. На березі бджоли збирають у червні падь. З молодих листочків бджоли збирають клей. Березовий сік застосовують для підгодівлі бджіл навесні.

Берестовий дьоготь може служити замінником паливних і мастильних матеріалів. Дрова з берези високоякісні, горять без тріску й диму. Листки берези придатні для приготування фарбувального екстракту, яким фарбують шерстяні й бавовняні тканини в жовтий, коричнево-чорний, жовто-зелений і золотистий кольори. Листки багаті на каротин і вітамін С (до 180 мг %) і разом з тонкими гілками є кормом для тварин.

Ефірна олія, яку добувають з бруньок берези, застосовується в парфумерії. Як декоративна рослина береза бородавчаста застосовується в зеленому будівництві, для створення насаджень у парках, на вулицях, для алей і березових гаїв. Має декоративні форми. У лісостепових і степових районах береза є однією з важливих порід при створенні лісомеліоративних насаджень, разом з сосною її використовують для залісення піщаних ґрунтів.

Березові бруньки збирають взимку і рано навесні (січень — березень). Для цього на вирубках головного користування чи при рубках догляду зрізують гілки, зв'язують їх у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях протягом трьох-чотирьох тижнів. Не рекомендується сушити в сушарках, бо при цьому втрачаються смоли й ефірні олії. Після сушіння гілки обмолочують, на решетах відділяють бруньки від домішок. Сировину пакують у мішки вагою по 25 і 50 кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні протягом двох років.

Листки збирають у травні, сушать у затінку і пакують у ящики, вистелені папером. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Для промислової заготівлі придатні всі види берези. Потребує бережливого використання і охорони.

Береза вважається одним із символів Росії^[12] і Фінляндії^[13].

Її ім'я носить місяць в українській (березень) та чеських мовах (чеськ. Březen).

Посадити березу поряд з будинком – значить забезпечити собі мир та гармонію у відносинах із близькими. Береза також допомагає позбутися негативної енергії та притягує гроші та успіх.^[14]

— Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть! — Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров’ю обливається, але мушу те зробити – прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: “Вот ісконно русскій пєйзаж!”…

^[17]

• Вугілля (графічний матеріал)
• Усі сторінки, що містять «Береза» у назві

• Інтродукція і культура берез (Betula L.) в Україні / Леонід Іванович Пархоменко; НАН України; Нац. ботан. сад ім. М. М. Гришка.- Київ: Фітосоціоцентр, 2011.- 410 с.: іл. — ISBN 978-966-306-158-6
• Синадский Ю. В. Береза. Ее вредители и болезни / Отв. ред. П. И. Лапин; АН СССР; Гл. ботанич. сад. — М., 1973.
• Корчагина И. А. Семейство берёзовые (Betulaceae) // Жизнь растений. В 6-ти т / под ред. А. Л. Тахтаджяна. — М., 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения. — 300 000 прим.
• Данченко А. М. Популяционная изменчивость берёзы / Отв. ред. В. Л. Черепнин; АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т леса и древесины им. В. Н. Сукачёва. — 1990. — ISBN 5-02-028957-4.
• Данченко А. М., Трофименко Н. М. Экология семенного размножения берёзы / Отв. ред. Воробьёв В. Н.; Рос. АН, Сиб. отд-ние, Ин-т экологии и природ. комплексов. — Новосибирск, 1993. — ISBN 5-288-00236-2.
• Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ / ред. Д. Григорьев и др. — М., 2006 (русское издание). — ISBN 3-8331-1621-8.
• Пономарёв Н. А. Берёзы СССР. — М., 1932.
• Черняева Г. Н., Долгодворова С. Я., Бондаренко С. М. Экстрактивные вещества берёзы / Отв. ред. Чудинов Б. С.; АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т леса и древесины им. В. Н. Сукачёва. — Красноярск, 1986.
• Иллюстрированный определитель растений Ленинградской области / Под ред. А. Л. Буданцева и Г. П. Яковлева. — 2006. — 700 прим. — ISBN 5-87317-260-9.
• Лесная энциклопедия. В 2-х т / Гл. ред. Г. И. Воробьев. Ред. кол.: Н. А. Анучин, В. Г. Атрохин, В. Н. Виноградов и др. — М., 1985. — Т. 1.
• Животные и растения. Иллюстрированный энциклопедический словарь. — М., 2007. — доп. тираж 5000 прим. — ISBN 5-699-17445-1.
• Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность / Отв. ред. А. Л. Буданцев. — СПб.; М., 2008. — Т. 1. Семейства Magnoliaceae — Juglandaceae, Ulmaceae, Moraceae, Cannabaceae, Urticaceae. — 700 прим. — ISBN 978-5-87317-472-0.

Береза у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику?
	Цитати у Вікіцитатах?
	Betula у Віківидах?
	Файли у Вікісховищі?

• БЕРЕЗА [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
• [1] (Перевірено 18 вересня 2008)
• Береза, дерево // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Береза у Краткой энциклопедии символов
• Береза лікує рак
• Ольшанський І. Г., Тарєєв А. С. (2022). Бере́за (Betula). Велика українська енциклопедія. Процитовано 24.01.2023.
• Береза. Словник української мови. Український мовно-інформаційний фонд НАН України. 2015–2023. Процитовано 24.01.2023.

Тематичні сайти Quora · Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · BabelNet · Britannica (11-th) · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · The Canadian Encyclopedia Довідкові видання KBpedia · WordNet · WordNet Нормативний контроль BNF: 12288358h · Freebase: /m/0hpx4 · GND: 4136469-7 · J9U: 987007282687305171 · LCCN: sh85014281 · NKC: ph203157

п о р Бджільництво Продукти бджільництва Бджолина отрута • Бджолиний підмор • Бджолиний віск • Гомогенат • Забрус • Маточне молочко • Мед (Падевий мед • Стільниковий мед) • Перга • Пилок (Бджолине обніжжя) • Прополіс Біологія бджіл Бджолина сім'я (Матка • Робоча бджола • Розплід • Трутень) • Роїння Інвентар Бджолині стільники • Видалювач бджіл • Вилка пасічницька • Воскотопка (Воскопрес • Сонячна воскотопка) • Вулик (Борть • Дзвоноподібний вулик • Нуклеусний вулик • Рамковий вулик • Сапетка • Український вулик) • Вуликова рамка (Штучна вощина) • Годівниця • Димар • Заставна дошка • Лицева сітка • Медогонка • Пасічний ніж • Роздільна решітка • Стамеска пасічницька Відомі пасічники Василь Ващенко • Микола Вітвицький • Франц Грушка • Лоренцо Лангстрот • Петро Прокопович • Амос Рут • Всеволод Шимановський Технології бджільництва Бортництво • Зимівля бджіл (Омшаник) • Нуклеус • Пасіка Апітерапія Апітоксинотерапія • Лікування медом • Прополісотерапія • Апілактерапія | Постаті апітерапії: Філіп Терч • Бодог Бек • М. М. Артемов Медоноси Акація біла • Верес • Липа • Отруйні медоноси (Аконіт • Блекота чорна • Рододендрон жовтий • Чемериця біла) • Пилконоси (Береза • Верба біла • Дуб звичайний • Ліщина звичайна) • Соняшник • Софора японська • Фацелія • Явір Захворювання бджіл Американський гнилець • Аспергільоз • Браульоз • Вароатоз • Європейський гнилець • Меланоз • Мелеоз • Нозематоз бджіл • Синдром руйнування колоній • Токсикоз (Нектарний токсикоз • Падевий токсикоз • Пилковий токсикоз • Хімічний токсикоз) • Септицемія бджіл • Тропилелапсоз • Хвороба деформації крила • Хронічний параліч