PROFILPELAJAR.COM

	Вуликова рамка
	Вуликова рамка у Вікісховищі

Вуликова рамка — інструмент в бджільництві, одна з головних складових рамкового вулика. Виготовляються із дерева. Призначена для утримування стільника із кормом (мед та перга) або розплодом у вулику. Їх можна легко переставляти в корпусі або виймати, це значно полегшує роботу пасічника з догляду за бджолами.

Історія

Один із перших, хто розробив вуликові рамки, був український бджоляр Петро Прокопович ще 1814-го року^[1] Він розробив вулик, який складався із 3-х (іноді і 4-х) секцій. Верхня та нижня секції були облаштовані рамками (в оригіналі — втулками, бо їх можна було витягувати в бік), середню самостійно освоювала бджолина сім'я. Рамки лежали на підтримувальних смужках деревини або розділювальній решітці, перпендикулярно до щілин^[2]. Через це бджоли їх запрополісовують, і тоді рамки важко дістати із корпусу.

Ян Дзержон дослідив і описав правильну відстань між серединою стільників із розплодом, як дорівнює 38 мм (1½ дюйма) від центру одного середостіння до центру сусіднього. Затим що товщина стільника із запечатаним розплодом складає 25 мм, то відстань між сусідніми стільниками 13 мм, а 6,5 мм — висота над стільником, яка потрібна для робочих бджіл. В 1848-му році Дзержон представив вирізи у верхній частині бічних стінок вулика, щоб вішати рамки за опорні плечики, що мало замінювати підтримувальні планки. Відстань між стінками і рамкою становила 8 мм і називалася «бджолиним простором». Менші відстані бджоли заклеюють прополісом, більші забудовують стільниками.

Стандартні розміри

Після винайдення рамкового вулика, він став швидко набувати популярності в різних частинах світу. В зв'язку із різними погодними умовами та умовами зимівлі, наявністю медоносів, їх різноманіттям та продуктивністю, в різних місцевостях затверджувалися рамки відмінних розмірів та вулики різноманітних розмірів та конструкцій.

Найменування	A в мм	B в мм	A × B в см²	C в мм	D в мм	C × D в см²
Дадана	435	300	1305	420	260	1092
Рута	435	230	1000	420	190	798
Магазинна	435	145	631
Українська	300	435	1305

Зовнішні розміри рамок є стандартними величинами (A і B), тоді як внутрішні розміри (C і D) подані як рекомендовані, і їх можна змінювати, залежно від товщини планок, які використовує виробник або пасічник. Ширина рамки A подана без розмірів «плечиків». В Україні поширена рамка Дадана, яка була прийнята як стандарт ще за часів Радянського Союзу. Також магазинна^[3], Рута (або багатокорпусна), та українська (або обернена)^[4].

Рамка Гофмана

Особливістю конструкції рамки Гофмана є те, що бічна планка у верхній частині на ⅓ має ширину не 25 мм, а 37 мм. Така конструкція дозволяє ставити рамки щільно одна до однієї, дотримуючись при цьому необхідної ширини вулички (дистанція між сусідніми стільниками). Також зникає потреба використовувати фіксатори, щоб закріплювати рамки в середині корпуся під час кочівлі пасіки. Також, іноді ширину верхнього бруска роблять не 25, а 22 мм. Це полегшує зняття забрусу механічним методом^[5].

Рамки замкнені

Особливістю таких рамок є широка верхня планка, 37 мм. Такі рамки, вставлені в корпус, створюють одну суцільну стелю. За такого утримування бджіл, тепло добре зберігається у вулику, і бджоли добре розвиваються в холодних регіонах. Недоліком таких рамок є те, що їх можна використовувати тільки у вуликах-лежаках. Непридатні для встановлювання надставок, або використовування у дво- або багатокорпусних вуликах^[4].

Секційна рамка

Докладніше: Стільниковий мед

Секційні рамки використовують для збору стільникового меду. Розміри вибирають такі, щоб певна кількість секційних рамок входила в стандартні гніздові, магазинні, або укорочені рамки. Виробляють їх із липових, вільхових, осикових або інших дощечок легких листяних порід завтовшки 2 мм, і шириною 35-40 мм. Можна виробляти секційні рамки більшої ширини для того, щоб бджоли будували чарунки збільшеної глибини, і матки в них не відкладали яйця, а бджоли — пилок. Щоб полегшити бджолам перехід між стільниками, і протилежних бічних планках роблять спеціальні вирізи, на зразок розділювачів Гофмана^[6].

Секційні рамки бажано навощувати спеціальною вощиною. Її особливість в тому, що вона зменшеної товщини. Іноді їх роблять із комірками збільшеного розміру, також їх можуть додатково вибілювати: на заводах спеціальними хімічними засобами, або самі пасічники можуть виставляти на сонце на короткий час, щоб не деформувалися листи.

Див. також

Штучна вощина

Примітки

↑ Петро Прокопович. http://beekeeping.com.ua/. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано травень 2011.
↑ Корж, Валерій. ВУЛИК ПРОКОПОВИЧА: результати пошуку. http://mirpchel.com.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 31 січня 2011.
↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 251.
↑ ^а ^б Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 372.
↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 370.
↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 402.