Термін пилкодаї, або пилкодайні рослини частіше використовується у бджільництві і стосується квітучих рослин, які є джерелом пилку для бджіл та інших комах. Бджоли збирають пилок, як джерело білка для вирощування власного розплоду. Для рослин, запилювачі (комахи, а також бджоли) є дуже важливим етапом в механізмі статевого розмноження, як переносники пилку (чоловічих гематофітів). Незначна кількість видів квітучих рослин здатні до  самозапилення; деякі можуть запилюватися власним пилком, але все-одно потребують запилювачів для переміщення пилку; всі інші потребують перехресного запилення, життєздатного пилку від генетично відмінних рослин того ж виду, і перенесення пилку відбувається різноманітними способами. Одним з можливих запилювачів, які сприяють перехресному запиленню є медоносні бджоли. В подана нижче статті йдеться в основному про пилкодаї, як джерело пилку в бджільництві.

Джерело пилку в кожній місцевості залежить від типу наявної рослинності і тривалості її цвітіння. Які типи рослин ростуть на певній території, залежить від структури ґрунту, його рН, дренаж, добові температурні максимуми і мінімуми, кількость опадів, найнижчої температура взимку, і суми активних температур. Перераховані нижче рослини належать до списку рослин, які добре ростуть у зоні морозостійкості^[en] (USDA-зоні) 5.

У таблиці подано кольори пилку, в якому вигляді він прибуває до вулика. Бджоли змішують сухий пилок з нектаром та/або медом в компактну грудочку бджолиного обніжжя. Сухий пилок — це джерело їжі для бджіл, яка містить 16 — 30 % білка, 1 — 10 % жиру, 1 — 7 % крохмалю, багато вітамінів, але мало цукрів. Для того, щоб виростити робочу бджолу від личинки до дорослої особини, необхідно приблизно від 120 до 145 мг пилку, як джерела білка. Середня бджолина сім'я збирає приблизно від 20 до 57 кг пилку за рік.^[1][2]

• 
  Бджоли в квітні з обніжжям пилку проліска Сибірського
• 
  Бджола з обніжжям пилку на кульбабі
• 
  Сон лучний, медонос
• 
  Яблуня та збирачі пилку і меду

^{[5][6][7][8][9]}