8-тижневий зародок, видалений внаслідок операції з видалення матки жінки, хворої на карциному шийки матки
Штучний аборт[1], в побуті просто аборт — це пряме медичне втручання в тіло вагітної жінки чи дівчини для переривання вагітності шляхом вилучення ембріона чи плоду різними методами. Термін штучний відрізняє цю усвідомлену процедуру від викидня, який також називають мимовільним абортом. Аборт в Україні за бажанням жінки законодавчо дозволений до 12 тижнів, за медичними показаннями — до 22 тижнів.[2]
Серед показань до аборту, що враховуються в різних країнах залежно від терміну вагітності — несумісні з вагітністю захворювання, загроза життю, фізичному та психічному благополуччю жінки, вагітність внаслідокзґвалтування та інцесту, важкі аномалії плоду, соціальні причини (нездатність піклуватись про майбутню дитину через хворобу чи нестачу ресурсів, як-от безробіття, багатодітність, смерть партнера), неповнолітній чи пременопаузальний вік вагітної. У країнах з ліберальнішою репродуктивною політикою бажання вагітної зробити аборт без пояснень причини є достатнім для виконання їй аборту.
Проведений кваліфікованим персоналом в належних умовах є безпечною медичною процедурою[3]. Аборти, які виконуються людьми без належних навичок, з порушенням процедури, з недотриманням санітарних стандартів (у країнах, що розвиваються, та в країнах, де аборти значно обмежені або заборонені законом), є небезпечними (підпільними, нелегальними, кримінальними), і є значною небезпекою для жіночого здоров'я та причиною абортного туризму. За реклмендацією ВООЗ: «Небезпечний аборт є вагомою причиною материнської смертності, яку можна та слід попередити шляхом просування сексуальної освіти, планування сім'ї, послуг з безпечного переривання вагітності, наскільки це дозволено законодавством, та післяабортних послуг в усіх випадках».[3]
Першою державою в новітній історії, котра легалізувала аборти, стала більшовицька Росія.[джерело?][5] Опісля в СРСР повернулися до світової практики кримінальної відповідальності за аборти.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 серпня1954 року кримінальну відповідальність за здійснення аборту знову скасовано. Указом від 23 листопада1955 року «Про скасування заборони абортів» встановлена кримінальна відповідальність лише для осіб (в тому числі лікарів), які роблять аборт поза лікарнями або іншими лікувальними закладами. Покарання посилювалося в разі, коли аборт виконувався в антисанітарних умовах чи особою без належної медичної освіти. На той момент в багатьох країнах Заходу аборти лишалися нелегальними. Так, у США аборти були повністю декриміналізованими лише у 1973 році, у Франції — у 1974 році. В Ірландії аборти у одиничних випадках були дозволені лише влітку 2013 року.[6]
загроза життю жінки через її стан або неправильне протікання вагітності (наприклад, позаматкова вагітність);
порушення внутрішньоутробного розвитку;
необхідність проведення медичних процедур жінці (наприклад, трансплантація органів, хімієтерапія).
Якщо потреба в аборті викликане небажаною вагітністю, остаточне рішення залишається за вагітною та тим, від кого вона завагітніла.[джерело?]
Проведення аборту
Підготовка до процедури
В Україні для пацієнток, яким проводиться аборт, передбачене передабортне та післяабортне консультування щодо особливостей конкретного методу переривання вагітності[7]. З метою профілактики запальних ускладнень після аборту він здійснюється не пізніше 3 днів після обстеження. Обстеження пацієнтки проводиться відповідно до нормативів в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів та відповідного клінічного протоколу. Зазвичай перед абортом проводяться:
У разі встановлення гострого запального або інфекційного захворювання аборт виконується після проведеного лікування до терміну вагітності повних 12 тижнів.
Залежно від терміну вагітності, її переривають різними методами, аби знизити ризик розвитку ускладнень.[8] Кожен метод має протипокази та найбільш ефективний на відповідних термінах вагітності. Зі зростанням терміну вагітності ступінь травмування жінки та, відповідно, ризики ускладнень зростають.
Одноразовий прийом в присутності лікаря 600 мг стероїдного препарату міфепристону, який провокує загибель ембріону. Через 36-48 годин пацієнтка в присутності лікаря приймає аналог простагландинів: перорально 2 таблетки (400 мкг) або вагінально 800 мкг мізопростолу і знаходиться в стаціонарі весь час до настання аборту, що відбувається, як правило, впродовж 3-6 годин. На 7-10 день лікар-акушер-гінеколог амбулаторно оглядає пацієнтку.
Зв'язуючись з прогестероновими рецепторами, міфепристон блокує дію прогестерону, який стимулює ріст ендометрію. Під дією простагландинів і мізопростолу препаратів матка скорочується, запускаючи механізм вигнання плодового яйця з її порожнини.
Цей спосіб найменш травматичний та найбільш безпечний. Слизова оболонка матки залишається неушкодженою, за 28-30 днів відновлюється менструальний цикл.
В порожнині матки створюється рівномірний негативний тиск (вакуум), який сприяє мимовільному відділенню плодового яйця, незалежно від його локалізації.
Проводиться тільки в умовах медичного стаціонару під загальним наркозом. У випадку загрози життю жінки або вагітності внаслідок зґвалтування може проводитись і на пізніших строках, до 22 тижнів. Після операції необхідний курс антибіотиків для профілактики інфікування.
Оскільки наприкінці 2 — на початку 3 триместру плід може народитися живим, але з важкими патологіями розвитку, цей метод лікарі використовують рідше за попередній.
Міжнародна організація Жінки на хвилях безкоштовно надає консультації (у тому числі й українською) з використання медикаментів для аборту, а в разі потреби може надіслати відповідні ліки[9].
Жінкам призначають індивідуально підібраний засіб контрацепції, про що робиться запис в медичній документації.
Надалі проводиться диспансерне спостереження за пацієнткою, обов'язково виконується ультразвукове дослідження для підтвердження відсутності плідного яйця в порожнині матки. У разі неповного видалення плідного яйця або тривалого «кровомазання» проводиться діагностичне вискоблювання порожнини матки з направленням отриманого матеріалу на гістологічне дослідження[7].
Після аборту спостерігаються кров'янисті вагінальні виділення. Їхня кількість і тривалість індивідуальні і залежать від терміну вагітності, скорочувальної здатності матки і згортання крові.
Безпечність для здоров'я жінки
Ризики для жінки різняться залежно від терміну вагітності та методу процедури.
Аборт буває небезпечним (коли проводиться некваліфікованими людьми та в неналежних умовах) та безпечним (проводиться медичними працівниками із дотримання рекомендацій щодо організації процедури). Якщо аборт виконується кваліфікованим персоналом з використанням належних медичних методик та препаратів у гігієнічних умовах, він є безпечною медичною процедурою.[3]
Стратегія ВООЗ із репродуктивного здоров'я з метою прискорення прогресу у досягненні міжнародних цілей та завдань розвитку, прийнята Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я у 2004 році, зазначає: «Небезпечний аборт є вагомою причиною материнської смертності, яку можна та слід попередити шляхом просування сексуальної освіти, планування сім'ї, послуг з безпечного переривання вагітності, наскільки це дозволено законодавством, та післяабортних послуг в усіх випадках».[3]
За висновками Американської психологічної асоціації, переривання небажаної вагітності в повнолітніх жінок не викликає подальших психологічних проблем.[10] Національний спільний центр психічного здоров'я Великої Британії у 2011 р. опублікував висновок, згідно з яким аборт у першому триместрі не збільшує ризиків виникнення психологічних проблем[11] Згідно зі статистичними даними, зібраними у США за 2012 рік, ризик смерті від природних пологів у 14 разів вищий, ніж ризик смерті від безпечного аборту.[12]
При виконанні будь-якої хірургічної процедури можуть виникати ускладнення. Їх ризик зростає, якщо аборт проводиться некваліфікованим медичним персоналом, небезпечними медичними інструментами або в санітарних умовах, що не відповідають необхідним стандартам. До таких належать аборти, проведені самостійно, аборти в країнах, що розвиваються (де належну медичну послугу отримати важко або неможливо), та в країнах з антиабортним законодавством (що змушує вдаватися до підпільних абортів). Імовірність виникнення ускладнень після аборту вища в жінок:
До пізніх ускладнень небезпечних абортів належать запальні захворювання статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція яєчників, безплідність, ускладнення протікання вагітностей, загострення хронічнічних захворювань геніталій (сальпінгоофорит, ендометрит), «занесення» інфекцій в матку під час аборту. Використання розширників може спричиняти розвиток недостатності шийки матки та ускладнення під час наступних вагітностей та пологів. Віддалені наслідки можуть виявитися через кілька років: синдром Ашермана; істміко-цервікальна недостатність; ендометріоз, порушення прохідності маткових труб; імунізація за системою резус-фактора; ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки і тіла матки.[13]
В Україні
Згідно з чинним законодавством України, хірургічний аборт проводиться в акредитованихзакладах охорони здоров'я при вагітності до 12 тижнів. На терміні від 12 до 22 тижнів штучний аборт проводиться тільки у випадку виявлених показань[7]. Проведення штучного аборту у пацієнтки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників. Аборт у пацієнтки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою[14][2].
Статистика
Попри тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні становив[коли?] 21,1 на 1000 жінок фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів. Спостерігається тенденція до підвищення кількості абортів у вагітних вперше (2004-го у порівнянні з 1991-м цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 — 5,6 %, у 2004 — 12,1 %). У 2005-му число абортів становило майже 800 тисяч, у 2016 зроблено близько 150 тисяч.
80 % жінок переривають вагітність за власним бажанням у зв'язку з незахищеністю — відсутністю житла, роботи, через фінансову скруту, сімейні негаразди, нестабільну ситуацію в державі, невпевненість у завтрашньому дні.[15]
У світі тривають дискусії і суперечки щодо морального та правового статусу аборту. Дві основні групи називають себе «за вибір» (право жінок вільно розпоряджатись власним тілом і репродуктивними планами) і «за життя» (з притиском на права плоду на життя). Кожна група, з різними результатами, прагне впливати на громадську думку і добитися правової підтримки своєї позиції. У деяких випадках полеміка призвела до використання насильства.[16][17]
Наприклад, Цивільний кодекс України містить пролайф-термінологію щодо плоду: «У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини» (ст. 25 ч. 2).
Аборт з медичних та соціально-економічних показань. В Англії, Індії, Ісландії, Люксембургу, Фінляндії, Японії аборти дозволені тільки з медичних та соціально-економічним показань, а також у випадках зґвалтування. У Великій Британії для медичного аборту потрібні висновки двох лікарів про його необхідність відповідно до закону про аборт 1967 року. У квітні 1992 року після 15 невдалих спроб змінити закон 1967 року Британський парламент ухвалив рішення про зниження тимчасового обмеження на аборти до 24 тижнів.
.svg){kind=small}
.svg)
