Чемпіонат Європи з футболу серед молодіжних команд

Молодіжний чемпіонат Європи
з футболу
UEFA European Under-21 Championship
Засновано	1972 (U-23)
Реорганізовано	1978 (U-21)
Регіон	Європа
Конфедерація	УЄФА
Кількість команд	до 2015 − 8; 2017, 2019 − 12; з 2021 − 16 (з 55)
Поточний чемпіон	Англія; (третя перемога)
Найбільше перемог	Італія; Іспанія; (по 5 перемог)
Сайт	Офіційний сайт
	2023

Чемпіонат Європи з футболу серед молодіжних команд — (Молодіжний чемпіонат Європи з футболу; англ. European Under-21 Football Championship) — міжнародне футбольне змагання серед молодіжних національних футбольних збірних Європи. Чемпіонат Європи проводиться керівним органом європейського футболу УЄФА, і брати участь в ньому можуть молодіжні (не старші 21 року) чоловічі футбольні національні збірні всіх країн-членів УЄФА. Фінальна стадія турніру проводиться раз на 2 роки.

Історія

Перший чемпіонат Європи серед молодіжних команд був проведений у 1972 році, першими володарями трофея стали футболісти збірної Чехословаччини. До 1978 року віковий ценз футболістів, які мали право брати участь в чемпіонаті, становив 23 роки, після 1978 року в регламенті турніру з'явилося уточнення, яке говорить про те, що на момент проведення першого матчу відбіркового циклу чемпіонату, футболістові збірної не повинно бути понад 21 року. До проведення ж фінальних матчів турніру деяким футболістам виповнюється 22, а іноді і 23 роки.

За час проведення регламент змагальної частини турніру багаторазово змінювався. Спочатку організатори змагань віддали перевагу поєднанню кругової і «олімпійської» систем розіграшу, в групах виявлялися вісім найсильніших команд, які потім виявляли найсильнішого у двоматчевих поєдинках. При цьому фінал так само складався з ігор вдома і в гостях. Ця система розіграшу проіснувала до 1994 року, коли УЄФА ухвалила рішення про проведення фінального турніру в рамках однієї країни — господині турніру. У 1998 році з метою підвищення статусу та видовищності турніру УЄФА скоригувала форму розіграшу, збільшивши кількість учасників завершальних матчів з чотирьох до восьми. З 2000 року у фінальній стадії турніру стали проводитися матчі в рамках 2-х груп по 4 команди в кожній з подальшим виходом двох найкращих у фінал. З 1992 року молодіжні першості Європи одночасно стали відбірковими турнірами до чергового Олімпійському футбольного турніру, в тих випадках, коли цикл закінчується в рік проведення чергових Олімпійських ігор. У 2006 році УЄФА ухвалила рішення розвести по термінах змагання молодіжних збірних з «дорослою» першістю континенту, один раз змінивши інтервал між фінальними стадіями турніру з 2 до 1 року.

За час проведення турніру найбільших успіхів у ньому домоглася італійці та іспанці які по 5 разів ставали найкращими в Європі, тричі успіх святкували футболісти СРСР, по два рази трофей діставався Англії, Чехії (Чехословаччини) і Голландії.

Десятки футболістів, які брали участь у молодіжному чемпіонаті, згодом стали гравцями своїх національних збірних, і виросли в видатних футболістів. Найвідоміші з них: італійці Д. Баджо, Деметріо Альбертіні, Франческо Тольдо, Фабіо Каннаваро, Крістіан Пануччі, Алессандро Неста, Франческо Тотті, Крістіан Абб'яті, Дженнаро Гаттузо, Андреа Пірло, Альберто Джилардіно, французи Лоран Блан, Ерік Кантона, Жан-Ален Бумсонг, Сідней Гову, іспанці Гуті, Хуан Карлос Валерон, чех Мирослав Гайдушек, югослав Драган Стойкович, радянські футболісти Давид Кіпіані, Валерій Газзаєв, Андрій Канчельскіс, Ігор Шалімов, Коливанов та інші.

Переможці та призери

Чемпіонати U-23

Рік	Місце проведення	Фінал			Півфіналісти	Кількість команд
Рік	Місце проведення	Переможець	Рахунок	2 місце	Півфіналісти	Кількість команд
1972		Чехословаччина	3 - 1 2 - 2	СРСР	Греція та Болгарія	8 (23)
1974		Угорщина	4 - 0 2 - 3	НДР	СРСР та Польща	8 (21)
1976		СРСР	2 - 1 1 - 1	Угорщина	Нідерланди та Югославія	8 (23)

Чемпіонати U-21

Рік	Місце проведення	Фінал			Півфіналісти (або матч за третє місце)			Кількість команд	Найкращий гравець
Рік	Місце проведення	Переможець	Рахунок	2 місце	3 місце	Рахунок	4 місце	Кількість команд	Найкращий гравець
1978		Югославія	4 - 4 1 - 0	НДР	Англія та Болгарія			8 (24)	Вахід Халілходжич
1980		СРСР	1 - 0 0 - 0	НДР	Югославія та Англія			8 (25)	Анатолій Дем'яненко
1982		Англія	3 - 1 2 - 3	ФРН	Шотландія та СРСР			8 (26)	Руді Феллер
1984		Англія	2 - 0 0 - 1	Іспанія	Італія та Югославія			8 (30)	Марк Гейтлі
1986		Іспанія	2 - 1 1 - 2 пен. 3 - 0	Італія	Угорщина та Англія			8 (29)	Мануель Санчіс
1988		Франція	3 - 0 0 - 0	Греція	Англія та Нідерланди			8 (30)	Лоран Блан
1990		СРСР	3 - 1 4 - 2	Югославія	Швеція та Італія			8 (30)	Давор Шукер
1992		Італія	2 - 1 д.ч.	Швеція	Данія та Шотландія			8 (32)	Ренато Бузо
1994	Франція	Італія	1 - 0 д.ч.	Португалія	Іспанія	2 - 1	Франція	8 (32)	Луїш Фігу
1996	Іспанія	Італія	1 - 1 пен. 4 - 2	Іспанія	Франція	1 - 0	Шотландія	8 (44)	Фабіо Каннаваро
1998	Румунія	Іспанія	1 - 0	Греція	Норвегія	2 - 0	Нідерланди	8 (46)	Франсеск Арнау
2000	Словаччина	Італія	2 - 1	Чехія	Іспанія	1 - 0	Словаччина	8 (47)	Андреа Пірло
2002	Швейцарія	Чехія	0 - 0 пен. 3 - 1	Франція	Італія та Швейцарія			8 (47)	Петр Чех
2004	Німеччина	Італія	3 - 0	Сербія і Чорногорія	Португалія	3 - 2 д.ч.	Швеція	8 (48)	Альберто Джилардіно
2006	Португалія	Нідерланди	3 - 0	Україна	Франція та Сербія			8 (51)	Клас-Ян Гунтелар
2007	Нідерланди	Нідерланди	4 - 1	Сербія	Англія та Бельгія			8 (51)	Ройстон Дренте
2009	Швеція	Німеччина	4 - 0	Англія	Швеція та Італія			8 (52)	Маркус Берг
2011	Данія	Іспанія	2 - 0	Швейцарія	Білорусь	1 - 0	Чехія	8 (53)	Адріан Лопес
2013	Ізраїль	Іспанія	4 - 2	Італія	Нідерланди та Норвегія			8 (53)	Іско
2015	Чехія	Швеція	0 - 0 пен. 4 - 3	Португалія	Данія та Німеччина			8 (53)	Ян Климент
2017	Польща	Німеччина	1 - 0	Іспанія	Англія та Італія			12 (53)	Сауль Ньїгес
2019	Італія Сан-Марино	Іспанія	2 - 1	Німеччина	Румунія та Франція			12 (55)	Фабіан Руїс
2021	Угорщина Словенія	Німеччина	1 - 0	Португалія	Нідерланди та Іспанія			16 (55)	Фабіу Вієйра
2023	Румунія Грузія	Англія	1 - 0	Іспанія	Ізраїль та Україна			16 (55)	Ентоні Гордон

Переможці та срібні медалісти

Збірна	Чемпіон	2 місце
Іспанія	5 (1986, 1998, 2011, 2013, 2019)	4 (1984, 1996, 2017, 2023)
Італія	5 (1992, 1994, 1996, 2000, 2004)	2 (1986, 2013)
Німеччина^[a]	3 (2009, 2017, 2021)	4 (1978, 1980, 1982, 2019)
Англія	3 (1982, 1984, 2023)	1 (2009)
СРСР	3 (1976, 1980, 1990)	–
Нідерланди	2 (2006, 2007)	–
Сербія^[b]	1 (1978)	3 (1990, 2004, 2007)
Франція	1 (1988)	1 (2002)
Чехія	1 (2002)	1 (2000)
Швеція	1 (2015)	1 (1992)
Греція	–	2 (1988, 1998)
Португалія	–	3 (1994, 2015, 2021)
Україна	–	1 (2006)
Швейцарія	–	1 (2011)