Найкращі бомбардири чемпіонату СРСР з футболу

Ця стаття — статистичний огляд досягнень найкращих бомбардирів чемпіонату Радянського Союзу за весь час його існування (1936—1991). Найрезультативнішим гравцем цього турніру є київський «динамівець» Олег Блохін — 211 голів. Він п'ять сезонів очолював списки найкращих бомбардирів, що також є рекордним показником. Найбільше голів за сезон забив гравець «Дніпра» Олег Протасов (35). Найкращий результат в одному матчі — 5 голів, його показали шість футболістів.

За сезон

В останньому турі першого турніра московський «динамівець» Михайло Семичастний відзначився трьома забитими м'ячами у ворота «армійської команди». Він став автором першого «хет-трика» в історії чемпіонатів СРСР і обійшов у бомбардирських перегонах на один пункт своїх одноклабників Василя Павлова і Василя Смірнова. Павлов і Смірнов також забивали у тому матчі, а «Динамо», яке достроково здобуло перше місце, пройшло змагання без жодних втрат (шість перемог у шести іграх)[1][2].

У Радянському Союзі 30-х років вважали індивідуальні досягнення проявом «буржуазного спорту» і здебільшого обмежувалися фіксацією остаточних результатів матчів. Єдиним центральним профільним виданням тоді була газета «Червоний спорт». Але окрім футбола, там висвітлювали всі види спорту і на все було замало місця. Також перебіг футбольного чемпіонату висвітлювався у «Комсомольській правді» і регіональній пресі. Ці чинники сприяли винекненню «білих плям» у футбольній статистиці. Зокрема, неоднозначною є ситуація з кращим бомбардиром першості 1938 року. Достеменно відомо, що троє гравців забили по 19 голів: Макар Гончаренко («Динамо» Київ), Григорій Федотов (ЦБЧА) і Олександр Пономарьов («Трактор» Сталінград). Існують версії, що Гончаренко і Федотов відзначилися 20 забитими м'ячами. Для киянина є неоднозначною кількість голів у домашньому матчі 18 травня проти ленінградського «Спартака». За дві хвилини до завершення першого тайму Павло Корнілов проходить по правому краю і б'є у верхню перекладину, м'яч повертається у поле. За однією версією захисник «Спартака» забиває у власні ворота, за іншою — відзначається[3]. Статистик радянського футболу Аксель Вартанян зазначає, що цей епізод був згаданий у п'яти київських газетах: три з них вважають автогом, а дві — голом Гончаренка. Якщо вважати правильною другу версію, то Макар Гончаренко є автором першого покера в історії чемпіонатів СРСР[4]. Через два дні московські «армійці» зіграли внчию з одеським «Динамо» (2:2). Голи у господарів забивали Михайло Орєхов і Григорій Федотов або на рахунку Федотова дубль[5][6]. За підсумками сезону з трьох форвардів до списку 55 кращих футболістів потрапив лише Федотов[7].

Наступного сезону Григорій Федотов встановив рекорд для чемпіонатів 30-х років — 21 забитий м'яч. В першості 1941 року команди встигли провести до 22 червня по 8-12 матчів. Найкращий результат у «спартаківця» Олексія Соколова (8 голів). Після вторгнення німецьких військ всі спортивні змагання перестали проводитися.

У першому повоєнному чемпіонаті Всеволод Бобров забивав у середньому більше 1 гола за матч 24 в 21). Важка травма наступного сезону не дала повністю реалізівати свій потенціал цьому форварду. Наприкінці 40-х років почала зростати кількість команд в елітному дивізіоні. Більша кількість матчів сприяла збільшенню результативності: три роки поспіль встановлювали нові рекорди. З4 голи, забиті Микитою Симоняном у 1950 році, стали найкращим досягненням протягом 35 років. 1952 року збірна СРСР дебютувала на Олімпійських іграх. Для кращої підготовки до цього турніру провели швидкоплинний чемпіонат в одне коло. Лідером серед бомбардирів став капітан київського «Динамо» Андрій Зазроєв.

З 1958 року газета «Труд» вручає приз найкращому бомбардиру першості Радянського Союзу. Першим лауреатом став «спартаківець» Анатолій Ільїн. Через два роки була значно збільшена кількість команд першої групи (з 12 до 22). Сам турнір проводили у два етапи. До завершення першості редакція газети не визначила чітких критеріїв для лауреата. Спочатку нагородили призом найрезультативнішого гравця фінальної групи за 1-6 місця Геннадія Гусарова, який забив на цьому етапі 6 голів. Через місяць вручили дублікат призу тбілісцю Зауру Калоєву, який показав найкращий результат протягом всього турніру — 20 голів (у Гусарова — 12).

Подібна історія повторилася в 1962 році. По 16 голів забили і отримали приз Едуард Маркаров і Юрій Севідов. Їх команди на другому етапі входили до «сильнішої групи». Такий же результат у «слабшій групі» показав Борис Казаков з Куйбишева, а у мінчанина Михайла Мустигіна — 17 забитих м'ячів. У сезоні 1963 року ростовський «армієць» Олег Копаєв найближче наблизився до рекорда Симоняна — 27 голів.

Типовою для 60-х років була ситуація, коли деякі з претендентів на звання «Кращого бомбардира» значно збільшували свій доробок в останніх матчах змагання. У чотирьох заключних турах сезону-1965 Олег Копаєв забив 5 голів і на один пункт обійшов Едуарда Малофєєва. Останній на цьому відрізку відзначився трьома влучними пострілами.[8][9]

За приз «Труда» в 1966 році боролися Анатолій Бишовець і Ілля Датунашвілі.[10][11] В останньому турі їх команди грали проти клубів зі своїх республік: з одеським СКА і кутаїським «Торпедо». Бишовець у другому таймі замінив Йожефа Сабо і не поліпшив свій доробок. У Кутаїсі матч завершився внічию 3:3, а Датунашвілі зробив хет-трик і став переможцем у змаганні бомбардирів.[12]

Протягом першості 1968 року лідирували «торпедівець» Едуард Стрельцов і Берадор Абдураїмов з «Пахтакора». На фініші до них приєднався тбілісець Гоча Гавашелі, завдяки п'яти голам у передостанньому турі. Перед заключними матчами тріо мало ро 20 забитих м'ячів. 16 листопада у Тбілісі «Динамо» зіграло внічию з «Торпедо» (2:2). Гавашелі зробив дубль, одним голом відзначився Стрельцов, а «Торпедо» здобуло бронзові медалі. Наступного дня «Пахтакор» зіграв внічию з московським «Спартаком» (2:2). Абдураїмов зробив дубль і розділив з грузином перше місце. [13] [14] [15]

Станом на 29 жовтня 1969 року «спартаківець» Микола Осянін мав 14 голів, Володимир Проскурін з ростовського СКА і Джемал Херхадзе з кутаїського «Торпедо» — по 13. Наступного дня Осянін забиває єдиний м'яч у матчі з київським «Динамо», а його конкуренти грають один проти одного. Гра «Торпедо» — СКА завершується внічию 3:3, а авторами всіх голів стали Херхедзе і Проскурін. Завдяки хет-трикам вони на один пункт випереджають москвича. На матчі був присутній відповідальний секретар тижневика «Футбол-Хоккей»., який написав:

Весь матч били по воротах лише ці двоє [Проскурін і Херхадзе]. Більше ніхто. Залишалося тільки гадати, скільки м'ячів вони заб'ють при символічній протидії захисту суперників.

Я думаю, що по чотири виглядало б занадто сенсаційно, а по два могло б не вистачити. Зійшлися на трьох...

— «Футбол-Хоккей» № 45 від 9 листопада 1969 року.

Але «Спартак» мав у запасі два перенесені поєдинки проти ЦСКА. Осянін забив ще один гол і все тріо фінішувало з однаковим показником. Після тривалих роздумів, редколегія газети «Труд» нагородила призом лише Осяніна з аргументацією, що він виступав за збірну СРСР, його клуб став чемпіоном країни, а сам Осянін провів понад 250 ігор у першості. [16] [17] [18]

Через два роки Едуард Маркаров з «Арарата» забиває в двох останніх турах три голи і завершує турнір з 14 м'ячами. Мінське «Динамо» має щн повести дві перенесені гри, проти ростовського СКА і московського «Торпедо». Вони закінчилося з однаковим рахунком 3:3, а лідер нападу білорусів відзначився п'ятьма голами і довів свій доробок до 16 пунктів. Спортивний журналіст і колишній воротар Олексій Леонтьєв назвав матчі мінчан проти СКА і «Торпедо» «грою у піддавки». [19]

У 70-ті роки лідером серед бомбардирів був Олег Блохін, який п'ять разів ставав найрезультативнішим гравцем. Він забивав відносно не багато, але й особливо не відчував конкуренції. 1979 року на перше місце вийшов Віталій Старіхін з «Шахтаря», який за турнір забив 26 голів. Його відзначали насамперед, за вміння забивати головою. За підсумками сезону його визнали найкращим футболістом СРСР. В наступні роки гарну результативність показали тбілісець Рамаз Шенгелія і Андрій Якубик з «Пахтакора».

На фініші 1984 року футболіст «Дніпра» Олег Протасов поступився в суперечці бомбардирів «армійцю» Сергію Андрєєву, а наступного сезону перевершив рекорд Симоняна — 35 голів. Після перших шістнадцяти ігор він забив 7 голів, а в наступних сімнадцяти — 28. У тому числі в дев'яти останніх матчах — 18. За підсумками сезону 1985/1986 Олег Протасов показав другий результат серед європейський бомбардирів і отримав «Срібний бутс». В наступні роки він двічі очолював список бомбардирів чемпіонату СРСР, але при цьому показував меншу результативність.

Георгій Ярцев (2011)
Олександр Бородюк (2011)

Олег Блохін вигравав цей титул п'ять разів. В 1958 році московська газета «Труд» заснувала приз для найкращого бомбардира чемпіонату СРСР.

Сезон Футболіст Голи Матчі Клуб
1936(в) Михайло Семичастний 6 6 «Динамо» (Москва)
1936(о) Георгій Глазков 7 7 «Спартак» (Москва)
1937 Василь Смирнов 8 14 «Динамо» (Москва)
Борис Пайчадзе 16 «Динамо» (Тбілісі)
Леонід Румянцев 16 «Спартак» (Москва)
1938 Макар Гончаренко 20 «Динамо» (Київ)
1939 Григорій Федотов 21 26 ЦБЧА (Москва)
1940 Сергій Соловйов 21 24 «Динамо» (Москва)
Григорій Федотов 21 ЦБЧА (Москва)
1945 Всеволод Бобров 24 21 ЦБЧА (Москва)
1946 Олександр Пономарьов 18 «Торпедо» (Москва)
1947 Всеволод Бобров 14 19 ЦБЧА (Москва)
Валентин Ніколаєв 24
Сергій Соловйов «Динамо» (Москва)
1948 Сергій Соловйов 25 28 «Динамо» (Москва)
1949 Микита Симонян 26 32 «Спартак» (Москва)
1950 Микита Симонян 34 36 «Спартак» (Москва)
1951 Автанділ Гогоберідзе 16 21 «Динамо» (Тбілісі)
1952 Андрій Зазроєв 11 12 «Динамо» (Київ)
1953 Микита Симонян 14[20] 18 «Спартак» (Москва)
Автанділ Гогоберідзе 22 «Динамо» (Тбілісі)
1954 Анатолій Ільїн 11 24 «Спартак» (Москва)
Володимир Ільїн 24 «Динамо» (Москва)
Антонін Сочнєв 24 «Трудові резерви» (Ленінград)
1955 Едуард Стрєльцов 15 22 «Торпедо» (Москва)
1956 Василь Бузунов 17 22 ОБО (Свердловськ)
1957 Василь Бузунов 16 20 ЦСК МО (Москва)
1958 Анатолій Ільїн 19 22 «Спартак» (Москва)
1959 Заур Калоєв 16 22 «Динамо» (Тбілісі)
1960 Заур Калоєв 20 23 «Динамо» (Тбілісі)
1961 Геннадій Гусаров 22 29 «Торпедо» (Москва)
1962 Михайло Мустигін 17 26 «Динамо» (Мінськ)
1963 Олег Копаєв 27 СКА (Ростов-на-Дону)
1964 Володимир Федотов 16 ЦСКА (Москва)
1965 Олег Копаєв 18 СКА (Ростов-на-Дону)
1966 Ілля Датунашвілі 20 «Динамо» (Тбілісі)
1967 Михайло Мустигін 19 29 «Динамо» (Мінськ)
1968 Георгій Гавашелі 22 «Динамо» (Тбілісі)
Берадор Абдураїмов «Пахтакор» (Ташкент)
1969 Володимир Проскурін 16 СКА (Ростов-на-Дону)
Микола Осянін «Спартак» (Москва)
Джемал Херхадзе «Торпедо» (Кутаїсі)
1970 Гіві Нодія 17 «Динамо» (Тбілісі)
1971 Едуард Малофєєв 16 «Динамо» (Мінськ)
1972 Олег Блохін 14 27 «Динамо» (Київ)
1973 Олег Блохін 18 29 «Динамо» (Київ)
1974 Олег Блохін 20 29 «Динамо» (Київ)
1975 Олег Блохін 18 28 «Динамо» (Київ)
1976(в) Аркадій Андріасян 8 «Арарат» (Єреван)
1976(о) Олександр Маркін 13 «Зеніт» (Ленінград)
1977 Олег Блохін 17 29 «Динамо» (Київ)
1978 Георгій Ярцев 19 «Спартак» (Москва)
1979 Віталій Старухін 26 «Шахтар» (Донецьк)
1980 Сергій Андрєєв 20 СКА (Ростов-на-Дону)
1981 Рамаз Шенгелія 23 31 «Динамо» (Тбілісі)
1982 Андрій Якубик 23 31 «Пахтакор» (Ташкент)
1983 Юрій Гаврилов 18 34 «Спартак» (Москва)
1984 Сергій Андрєєв 19 34 СКА (Ростов-на-Дону)
1985 Олег Протасов 35 33 «Дніпро» (Дніпропетровськ)
1986 Олександр Бородюк 21 28 «Динамо» (Москва)
1987 Олег Протасов 18 30 «Дніпро» (Дніпропетровськ)
1988 Олександр Бородюк 16 29 «Динамо» (Москва)
Євген Шахов 28 «Дніпро» (Дніпропетровськ)
1989 Сергій Родіонов 16 28 «Спартак» (Москва)
1990 Олег Протасов 12 16 «Динамо» (Київ)
Валерій Шмаров 23 «Спартак» (Москва)
1991 Ігор Коливанов 18 27 «Динамо» (Москва)

Найбільша результативність в одному сезоні:

№ Футболіст Голи Матчі Сезон Клуб Примітки
1 Олег Протасов 35 33 1985 «Дніпро» (Дніпропетровськ)
2 Микита Симонян 34 36 1950 «Спартак» (Москва)
3 Олег Копаєв 27 36 1963 СКА (Ростов-на-Дону)
4 Микита Симонян 26 32 1949 «Спартак» (Москва)
5 Віталій Старухін 26 32 1979 «Шахтар» (Донецьк)
6 Сергій Соловйов 25 26 1949 «Динамо» (Москва)
7 Автанділ Гогоберідзе 25 35 1950 «Динамо» (Тбілісі) [21]
8 Всеволод Бобров 24 21 1945 ЦБЧА (Москва)

За один матч

16 червня 1938 року гравець ленінградського «Спартака» Євген Шелагін забив у ворота московського «Буревісника» 5 голів. Водій-механік Шелагін згорів у танку поблизу міста Міллерово Ростовської області 31 грудня 1942 року, а після війни про його досягнення забули. Статус-кво був відновлений 1966 року, після листа Ольги Василівни Шелагіної до футбольного статистика Костянтина Єсеніна. Поштовхом до звернення стали п'ять голів Іллі Датунашвілі. Свою п'ятірку тбіліський динамівець забив «Арарату» у другому таймі за 28 хвилин[24]. Всього по п'ять голів в одній грі чемпіонату СРСР забивали шість гравців. 1990 року Валерій Масалітін мав шанс перевершити рекорд з одинадцятиметрового, але його виконав штатний пенельтист ЦСКА Дмитро Кузнецов. Наступного сезону Валерій Газзаєв замінив Ігоря Коливанова відразу після п'ятого забитого м'яча. За попередні 11 хвилин Коливанов відзначився хет-триком, а до фінального свистка залишалося 5 хвилин[25].

№ Футболіст Дата Команда Рахунок Суперник Примітки
1 Євген Шелагін 16.06.1938 «Спартак» (Ленінград) 6:0 «Буревісник» (Москва) [26]
2 Ілля Датунашвілі 22.09.1966 «Динамо» (Тбілісі) 5:0 «Арарат» [27]
3 Георгій Гавашелі 12.11.1968 «Динамо» (Тбілісі) 7:2 «Крила Рад» (Куйбишев) [28]
4 Микола Васильєв[en] 06.11.1979 «Торпедо» (Москва) 6:2 «Пахтакор» [29]
5 Валерій Масалітін[en] 06.09.1990 ЦСКА (Москва) 7:0 «Ротор» [30]
6 Ігор Коливанов 05.10.1991 «Динамо» (Москва) 6:2 «Дніпро» [31]
  • Ймовірно, що 27 червня 1940 року п'ять голів забив Сергій Капелькін в аннульованому матчі ЦБЧА (Москва) — «Локомотив» (Тбілісі), у якому господарі здобули перемогу з рахунком 6:2[32][33].

Центрфорвард ЦБЧА Григорій Федотов протягом ігрової кар'єри зробив десять хет-триків і два покери. Нападник «Металурга» Сергій Капелькін забивав хет-трики у трьох поспіль матчах першості 1938 року: 20 серпня — київському «Динамо» (3:2), 28 серпня — московському «Буревіснику» (8:1) і 8 вересня — одеському «Динамо» (6:2). Список найкращих гравців, які протягом кар'єри забивали за матч три і більше голів виглядає наступним чином:[34][35]

№ Футболіст Матчі Голи Перший
матч 		Останній
матч 		Клуби Примітки
1 Григорій Федотов 12 38 26.10.1938 11.06.1949 ЦБЧА (Москва)
2 Олександр Пономарьов 10 30 30.07.1938 26.08.1951 «Трактор», «Торпедо» (Москва), «Шахтар»
3 Микита Симонян 9 28 29.07.1949 28.06.1957 «Спартак» (Москва)
4 Олег Протасов 8 25 05.07.1983 12.07.1990 «Дніпро», «Динамо» (Київ)
5 Борис Пайчадзе 8 24 24.09.1937 18.06.1950 «Динамо» (Тбілісі)
6 Сергій Соловйов 7 22 29.05.1940 24.07.1950 «Динамо» (Москва)
7 Всеволод Бобров 6 19 22.08.1945 07.08.1949 ЦБЧА (Москва)
8 Олег Блохін 6 19 09.07.1974 31.08.1985 «Динамо» (Київ)
9 Андрій Зазроєв 6 18 02.06.1948 30.08.1955 «Динамо» (Тбілісі), «Динамо» (Київ)
10 Олексій Мамикін 6 18 30.08.1957 14.07.1961 «Динамо» (Москва), ЦСКА (Москва)

Сумарні показники

Олег Блохін (2011)
Микита Симонян (2011)
Валентин Іванов (2007)

Список 100 найрезультативніших гравців в історії чемпіонату СРСР.

№ Футболіст Голи Матчі Роки виступів Клуби[36] Примітки
1 Олег Блохін 211 432 1969–1987 «Динамо» (Київ) [37][38][39]
2 Олександр Пономарьов 152 249 1938–1952 «Трактор» (Сталінград), «Торпедо» (Москва), «Шахтар» (Сталіно) [40][41][42]
3 Микита Симонян 144 267 1946–1959 «Крила Рад» (Москва), «Спартак» (Москва) [43]
4 Сергій Соловйов 144 226 1939–1952 «Динамо» (Ленінград), «Динамо» (Москва) [44][45][46]
5 Григорій Федотов 132 169 1937–1949 «Металург» (Москва), ЦБЧА (Москва) [47][48]
6 Едуард Маркаров 129 370 1961–1975 «Нафтовик» (Баку), «Арарат» (Єреван) [49]
7 Автанділ Гогоберідзе 128 341 1945–1961 «Динамо» (Тбілісі) [50]
8 Валентин Іванов 125 287 1952–1966 «Торпедо» (Москва) [51]
9 Олег Протасов 125 216 1982–1990 «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Динамо» (Київ) [52][53]
10 Рамаз Шенгелія 120 283 1977–1988 «Динамо» (Тбілісі) [54]
11 Олег Копаєв 119 257 1959–1968 СКА (Ростов-на-Дону) [55]
12 Сергій Родіонов 119 279 1979–1990 «Спартак» (Москва) [56]
13 Заур Калоєв 117 226 1953–1964 «Динамо» (Тбілісі), «Локомотив» (Москва) [57]
14 Галімзян Хусаїнов 115 411 1957–1973 «Крила Рад» (Куйбишев), «Спартак» (Москва) [58]
15 Борис Пайчадзе 106 191 1936–1951 «Динамо» (Тбілісі) [59][60][61]
16 Костянтин Бєсков 106 231 1937–1954 «Металург» (Москва), «Динамо» (Москва) [62]
17 Віктор Ворошилов 106 304 1948–1962 «Крила Рад» (Куйбишев), «Локомотив» (Москва) [63]
18 Андрій Якубик 105 301 1968–1974 «Динамо» (Москва), «Пахтакор» (Ташкент) [64]
19 Геннадій Красницький 102 245 1960–1970 «Пахтакор» (Ташкент) [65]
20 Борис Казаков 101 252 1960–1971 «Крила Рад» (Куйбишев), ЦСКА (Москва) [66]
21 Сергій Сальников 101 333 1945–1960 «Зеніт» (Ленінград), «Спартак» (Москва), «Динамо» (Москва) [67]
22 Едуард Малофєєв 100 254 1961–1974 «Спартак» (Москва), «Динамо» (Мінськ) [68]
23 Едуард Стрєльцов 100 222 1954–1970 «Торпедо» (Москва) [69]
24 Всеволод Бобров 97 115 1945–1953 ЦБЧА (Москва), ВПС (Москва), «Спартак» (Москва) [70]
25 Берадор Абдураїмов 96 340 1960–1974 «Пахтакор» (Ташкент), ЦСКА (Москва) [71][72]
26 Гіві Нодія 93 314 1965–1978 «Торпедо» (Кутаїсі), «Динамо» (Тбілісі), «Локомотив» (Москва) [73]
27 Хорен Оганесян 93 305 1975–1991 «Арарат» (Єреван) [74][75]
28 Георгій Кондратьєв 93 284 1980–1991 «Динамо» (Мінськ), «Чорноморець» (Одеса), «Локомотив» (Москва) [76]
29 Володимир Федотов 92 382 1960–1975 ЦСКА (Москва) [77]
30 Микола Дементьєв 91 267 1937–1954 «Динамо» (Ленінград), «Динамо» (Москва), «Спартак» (Москва) [78][79]
31 Геннадій Гусаров 91 248 1957–1968 «Торпедо» (Москва), «Динамо» (Москва), «Дніпро» (Дніпропетровськ) [80]
32 Юрій Гаврилов 91 318 1974–1986 «Динамо» (Москва), «Спартак» (Москва) [81]
33 Олексій Гринін 89 254 1938–1953 «Динамо» (Москва), ЦБРА (Москва) [82][83][84]
34 Валерій Газзаєв 89 283 1976–1986 «Локомотив» (Москва), «Динамо» (Москва), «Динамо» (Тбілісі) [85]
35 Федір Черенков 89 366 1977–1991 «Спартак» (Москва) [86]
36 Михайло Мустигін 88 248 1959–1968 «Динамо» (Мінськ) [87][88]
37 Віктор Каневський 88 219 1955–1966 «Динамо» (Київ), «Чорноморець» (Одеса) [89]
38 Михайло Соколовський 87 400 1974–1987 «Шахтар» (Донецьк) [90]
39 Володимир Дьомін 86 194 1939–1954 «Спартак» (Москва), ЦБРА (Москва), МВО (Москва) [91]
40 Василь Карцев 86 126 1939–1951 «Локомотив» (Москва), «Динамо» (Москва) [92]
41 Анатолій Ільїн 84 227 1949–1962 «Спартак» (Москва) [93]
42 Слава Метревелі 84 375 1956–1971 «Торпедо» (Москва), «Динамо» (Тбілісі) [94][95]
43 Віталій Старухін 84 217 1973–1981 «Шахтар» (Донецьк) [96]
44 Валентин Ніколаєв 83 200 1940–1953 ЦБРА (Москва), МВО (Москва) [97]
45 Сергій Андрєєв 82 261 1974–1984 «Зоря» (Ворошиловоград), СКА (Ростов-на-Дону) [98]
46 Віктор Соколов 81 146 1954–1963 «Локомотив» (Москва) [99]
47 Анатолій Банішевський 81 212 1964–1978 «Нефтчі» (Баку) [100]
48 Юрій Чесноков 80 281 1972–1983 «Локомотив» (Москва), ЦСКА (Москва) [101]
49 Сергій Коршунов 78 219 1946–1957 «Крила Рад» (Москва), «Динамо» (Москва), ЦБЧА (Москва),
ВПС (Москва), «Спартак» (Москва), «Динамо» (Київ) 		[102]
50 Лев Бурчалкін 78 402 1957–1972 «Зеніт» (Ленінград) [103]
51 Володимир Казачонок 78 254 1971–1983 «Зеніт» (Ленінград), «Динамо» (Москва) [104]
52 Давид Кіпіані 78 245 1971–1982 «Динамо» (Тбілісі) [105]
53 Володимир Полікарпов[ru] 76 342 1961–1974 ЦСКА (Москва) [104]
54 Іван Конов[ru] 73 146 1945–1952 «Спартак» (Москва), «Динамо» (Москва) [104]
55 Василь Лотков[ru] 72 256 1936–1951 «Червона зоря» (Ленінград), «Динамо» (Ленінград) [104][106]
56 Юрій Фалін 72 246 1955–1968 «Торпедо» (Москва), «Спартак» (Москва), «Кайрат» (Алма-Ата) [104]
57 Володимир Козлов 72 215 1966–1976 «Локомотив» (Москва), «Динамо» (Москва) [104]
58 Володимир Клементьєв[ru] 72 293 1976–1988 «Зеніт» (Ленінград) [107]
59 Валерій Лобановський 71 253 1959–1968 «Динамо» (Київ), «Чорноморець» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк) [108]
60 Микола Осянін 71 402 1962–1976 «Крила Рад» (Куйбишев), «Спартак» (Москва), «Кайрат» (Алма-Ата) [109]
61 Борис Копєйкін[ru] 71 223 1969–1977 ЦСКА (Москва) [104]
62 Геннадій Матвєєв 70 226 1959–1968 СКА (Ростов-на-Дону) [104]
63 Віктор Серебряніков 70 299 1959–1971 «Динамо» (Київ) [110]
64 Олег Базилевич 69 228 1957–1968 «Динамо» (Київ), «Чорноморець» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк) [111]
65 Андрій Біба 69 234 1957–1968 «Динамо» (Київ) [112]
66 Валерій Петраков 69 229 1977–1985 «Локомотив» (Москва), «Торпедо» (Москва) [113]
67 Євстахій Пехлеваніді 69 226 1980–1988 «Кайрат» (Алма-Ата) [114]
68 Юрій Желудков 69 202 1980–1989 «Зеніт» (Ленінград) [115]
69 Василь Трофімов 68 216 1939–1953 «Динамо» (Москва) [116]
70 Ігор Численко 68 229 1959–1969 «Динамо» (Москва) [117]
71 Гайоз Джеджелава 67 145 1937–1948 «Динамо» (Тбілісі) [118]
72 Володимир Баркая 67 226 1957–1967 «Динамо» (Тбілісі) [118]
73 Валентин Бубукін 67 254 1953–1965 «Локомотив» (Москва), ЦСКА (Москва) [119]
74 Микола Казарян[ru] 67 295 1966–1976 «Арарат» (Єреван) [104]
75 Павло Віньковатов 66 218 1941–1955 «Динамо» (Київ) [104]
76. Шота Яманідзе 66 300 1954–1967 «Динамо» (Тбілісі) [120]
77. Ігор Пономарьов 66 260 1978–1988 «Нефтчі» (Баку), ЦСКА (Москва) [121]
78. Віктор Грачов 66 293 1979–1990 «Шахтар» (Донецьк), «Спартак» (Москва) [122]
79. Ігор Бєланов 65 237 1981–1989 «Чорноморець» (Одеса), «Динамо» (Київ) [123]
80. Борис Чучелов[ru] 64 152 1939–1951 «Електрик» (Ленінград), «Зеніт» (Ленінград), «Спартак» (Москва),
«Динамо» (Ленінград) 		[124]
81. Андрій Зазроєв 64 155 1948–1957 «Динамо» (Тбілісі), «Динамо» (Київ) [125]
82. Андрій Рєдкоус[ru] 64 270 1975–1986 «Зеніт» (Ленінград), «Торпедо» (Москва) [126]
83. Михайло Коман 63 169 1949–1959 «Динамо» (Київ) [127]
84. Олексій Парамонов 63 271 1947–1959 ВПС (Москва), «Спартак» (Москва) [128]
85. Володимир Ільїн 63 156 1946–1957 «Динамо» (Москва) [128]
86. Машалла Ахмедов[ru] 63 254 1978–1988 «Нефтчі» (Баку) [129]
87. Леонід Буряк 63 377 1973–1988 «Динамо» (Київ), «Торпедо» (Москва), «Металіст» (Харків) [130][131]
88. Володимир Савдунін 62 186 1945–1956 «Динамо» (Москва) [132]
89. Олександр Гулевський 62 209 1948–1957 «Крила Рад» (Куйбишев), «Торпедо» (Москва), «Зеніт» (Ленінград) [133]
90. Віталій Хмельницький 62 289 1962–1972 «Шахтар» (Донецьк), «Динамо» (Київ) [134]
91. Віктор Колотов 62 218 1971–1981 «Динамо» (Київ) [135]
92. Сергій Квочкін 61 213 1960–1969 «Кайрат» (Алма-Ата) [136]
93. Олександр Тарханов 61 248 1976–1984 ЦСКА (Москва) [137]
94. Аркадій Андріасян 61 242 1969–1978 «Арарат» (Єреван) [138]
95. Георгій Жарков 60 196 1939–1951 «Торпедо» (Москва) [139]
96. Юрій Тарасов 60 214 1983–1991 «Металіст» (Харків) [140]
97. Казбек Туаєв 59 289 1961–1971 «Нефтчі», «Спартак» (Орджонікідзе) [141]
98. Вадим Євтушенко 59 244 1980–1988 «Динамо» (Київ) [142]
99. Петро Петров[ru] 58 157 1936–1949 ЦБЧА (Москва), «Торпедо» (Москва) [143]
100. Михайло Гершкович 58 308 1966–1979 «Локомотив» (Москва), «Торпедо» (Москва), «Динамо» (Москва) [144]

Примітки

  1. ↑ «Динамо» (Москва) — ЦБЧА (Москва). 17 липня 1936 (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  2. ↑ Чемпіонат СРСР з футболу 1936 (весна) (англійська) . RSSSF. 17 січня 2012. Архів оригіналу за 26 січень 2021. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  3. ↑ «Динамо» (Киев) — «Спартак» (Ленинград). 18 мая 1938 (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 28 листопад 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  4. ↑ Клуб героев наших чемпионатов. Все подвиги в наших чемпионатах / КЛИСФ (архівна копія) (рос.) Процитовано 23 лютого 2021.
  5. ↑ ЦДКА (Москва) — «Динамо» (Одесса). 18 мая 1938 (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 22 вересень 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  6. ↑ Чемпіонат СРСР з футболу 1938 (англійська) . RSSSF. 17 січня 2012. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 23 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  7. ↑ Вартанян Аксель. Летопись Акселя Вартаняна (раздел «Чемпионат без бомбардира?», стр. 23)[1] [Архівовано 22 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ [2]
  9. ↑ [3]
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ [4]
  14. ↑ [5]
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ [6]
  19. ↑ [7]
  20. ↑ Згідно сайту RSSSF [8] [Архівовано 11 травня 2020 у Wayback Machine.]. На сайті «Футболисты мира» обидва футболісти мають по 15 голів [9] [Архівовано 9 січня 2020 у Wayback Machine.]
  21. ↑ а б Чемпіонат СРСР з футболу 1950 (англійська) . RSSSF. 17 січня 2012. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Чемпіонат СРСР з футболу 1948 (англійська) . RSSSF. 17 січня 2012. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  23. ↑ Чемпіонат СРСР з футболу 1949 (англійська) . RSSSF. 11 липня 2013. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Аксель Вартанян. Вечный рекорд, вечная память. Забытая история ленинградского футболиста, погибшего на фронте (російська) . Спорт-Экспресс. 9 травня 2019. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  25. ↑ Пента-трюкачи (російська) . Чемпионат.com. 16 червня 2008. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  26. ↑ «Спартак» (Ленинград) — «Буревестник» (Москва). 16 июня 1938 (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  27. ↑ 22 сентября 1966. «Динамо» (Тбилиси) — «Арарат» (Ереван) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  28. ↑ 12 ноября 1968. «Динамо» (Тбилиси) — «Крылья Советов» (Куйбышев) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  29. ↑ 6 ноября 1979. «Торпедо» (Москва) — «Пахтакор» (Ташкент) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  30. ↑ 6 сентября 1990. ЦСКА (Москва) — «Ротор» (Волгоград) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  31. ↑ 5 октября 1991. «Динамо» (Москва) — «Днепр» (Днепропетровск) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  32. ↑ 27 июня 1940. ЦДКА (Москва) — «Локомотив» (Тбилиси) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  33. ↑ Чемпіонат СРСР з футболу 1940 (англійська) . RSSSF. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  34. ↑ Клуб героев наших чемпионатов. Персональный клуб футболистов, забивавших в наших чемпионатах 3 и более голов в одном матче / КЛИСФ (архівна копія) (рос.)
  35. ↑ Клуб героев наших чемпионатов. Все подвиги в наших чемпионатах / КЛИСФ (архівна копія) (рос.)
  36. ↑ Зазначені команди, за які забивали голи.
  37. ↑ Блохін Олег Володимирович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019 ISBN 944-02-3354-X. 2004. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 271 (довідка)
  38. ↑ Блохін Олег (російська) . Літопис українського футболу. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  39. ↑ Блохін Олег (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  40. ↑ На різних інтернет-сайтах кількість голів у вищій лізі коливається від 145 до 148 пунктів. У незавершенній першості 1941 року Олександр Пономарьов провів 9 матчів, 2 голи. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  41. ↑ Пономарьов Олександр (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  42. ↑ 100 бомбардиров чемпионата СССР (російська) . Олександр Пономарьов. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 2021.
  43. ↑ Симонян Микита (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  44. ↑ У незавершенній першості 1941 року Сергій Соловйов провів 10 матчів, 7 голів. Сумарні показники коливаються від 138 (217) до 146 голів (221 матчів): Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  45. ↑ Соловйов Сергій Олександрович (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  46. ↑ Соловйов Сергій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  47. ↑ Врахована першість 1941 року — 3 матчі, 2 голи: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  48. ↑ Федотов Григорій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  49. ↑ Маркаров Едуард (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  50. ↑ Гогоберідзе Автанділ (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  51. ↑ Іванов Валентин (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  52. ↑ Протасов Олег (російська) . Літопис українського футболу. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  53. ↑ Протасов Олег (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  54. ↑ Шенгелія Рамаз (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  55. ↑ Копаєв Олег (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  56. ↑ Родіонов Сергій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  57. ↑ Калоєв Заур Григорович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  58. ↑ Хусаїнов Галімзян (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  59. ↑ На відміну від інших Борису Пайчадзе традиційно рахують показники 1941 року, де вів забив 6 м'ячів у 10 іграх. На сайті «FootballFacts» також враховані 3 голи у з анулюваних матчах 1940 року. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  60. ↑ Пайчадзе Борис Соломонович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  61. ↑ Пайчадзе Борис (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  62. ↑ Бєсков Костянтин (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  63. ↑ Ворошилов Віктор (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  64. ↑ Якубик Андрій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  65. ↑ Красницький Геннадій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  66. ↑ Казаков Борис: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  67. ↑ Сальников Сергій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  68. ↑ Малофєєв Едуард (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  69. ↑ Стрєльцов Едуард (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  70. ↑ Бобров Всеволод (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  71. ↑ Також грав за «Спартак» (Москва).
  72. ↑ Абдураїмов Берадор (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  73. ↑ Нодія Гіві (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  74. ↑ Також грав за «Пахтакор» (Ташкент).
  75. ↑ Оганесян Хорен (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  76. ↑ Кондратьєв Георгій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  77. ↑ Федотов Володимир (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  78. ↑ У незавершенній першості 1941 року Микола Дементьєв провів 6 матчів, 3 голи: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  79. ↑ Згідно сайту московського «Динамо» у вищій лізі провів 266 матчів, забив 86 голів (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  80. ↑ Геннадию Гусарову — 80! // 248 матчів, 93 голи (російська) . Футбольный клуб «Торпедо» (Москва). Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка); Недійсний |deadurl=dead (довідка)
  81. ↑ Гаврилов Юрій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  82. ↑ Сумарна статистика у вищій лізі — 245 матчів, 80 голів. У незавершенній першості 1941 року провів 9 матчів, 1 гол: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  83. ↑ Також грав за команду м. Калініна і МВО (Москва)
  84. ↑ Гринін Олексій Григорович (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  85. ↑ Валерій Газзаєв (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  86. ↑ Черенков Федір (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  87. ↑ Також грав за ЦСКА (Москва) — 14 матчів.
  88. ↑ Мустигін Михайло: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  89. ↑ Каневський Віктор (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  90. ↑ Соколовський Михайло (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  91. ↑ Дьомін Володимир (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  92. ↑ Карцев Василь Михайлович (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  93. ↑ Ільїн Анатолій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  94. ↑ Метревелі Слава (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  95. ↑ Метревелі Слава Калістратович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  96. ↑ Старухін Віталій (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  97. ↑ Валентин Ніколаєв (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  98. ↑ Сергій Андрєєв (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  99. ↑ Соколов Віктор: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  100. ↑ Анатолій Банішевський (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  101. ↑ Юрій Чесноков: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  102. ↑ Сергій Коршунов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  103. ↑ Лев Бурчалкін: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  104. ↑ а б в г д е ж и к л Футбол 87. Справочник-календарь. Под общ. ред. Бориса Федосова. — Москва, «Московская правда», 1987. — С. 69
  105. ↑ Кіпіані Давид Давидович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  106. ↑ Василь Лотков: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  107. ↑ Володимир Клементьєв: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  108. ↑ Лобановський Валерій Васильович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019 ISBN 944-02-3354-X. 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 271 (довідка)
  109. ↑ Микола Осянін (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  110. ↑ Віктор Серебряніков (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  111. ↑ Базилевич Олег Петрович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019 ISBN 944-02-3354-X. 2019. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2021. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 271 (довідка)
  112. ↑ Біба Андрій Андрійович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019 ISBN 944-02-3354-X. 2003. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 271 (довідка)
  113. ↑ Валерій Петраков (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  114. ↑ Євстафій Пехлеваніді: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  115. ↑ Юрій Желудков: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  116. ↑ Василь Трофімов (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  117. ↑ Ігор Численко (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  118. ↑ а б Джеджелава Гайоз Іванович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  119. ↑ Валентин Бубукін (російська) . Футболисты мира. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  120. ↑ Яманідзе Шота Давидович (російська) . «Динамо» Тбилиси. История команды. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  121. ↑ Ігор Пономарьов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  122. ↑ Також виступав за «Торпедо» (Москва).
  123. ↑ Ігор Бєланов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  124. ↑ Борис Чучелов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  125. ↑ Андрій Зазроєв: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  126. ↑ Андрій Рєдкоус: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  127. ↑ Андрій Рєдкоус: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  128. ↑ а б Олексій Парамонов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  129. ↑ Машалла Ахмедов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  130. ↑ Леонід Буряк: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  131. ↑ Леонід Буряк (російська) . ФК «Металлист» Харьков в цифрах!. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  132. ↑ Володимир Савдунін: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  133. ↑ Олександр Гулевський: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  134. ↑ Віталій Хмельницький: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  135. ↑ Віктор Колотов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  136. ↑ Сергій Квочкін: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  137. ↑ Олександр Тарханов: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  138. ↑ Аркадій Андріасян: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  139. ↑ Георгій Жарков: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  140. ↑ Юрій Тарасов (російська) . ФК «Металлист» Харьков в цифрах!. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  141. ↑ Казбек Туаєв: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  142. ↑ Також Виступав за «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  143. ↑ Петро Петров: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  144. ↑ Петро Петров: Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

Джерела