PROFILPELAJAR.COM

	Михайло Соколовський
	Михайло Соколовський
Особисті дані
Повне ім'я	Михайло Григорович Соколовський
Народження	15 листопада 1951 (73 роки)
	Слов'янськ, Донецька область, ; Україна
Зріст	172 см
Вага	72 кг
Прізвисько	Бригадир, Сокол
Громадянство	Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Михайло Соколовський у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколовський.

Миха́йло Григо́рович Соколо́вський (нар. 15 листопада 1951, м. Слов'янськ, Сталінська область) — радянський і український футболіст та тренер. Вихованець групи підготовки команди «Хімік» Слов'янськ. Майстер спорту СРСР — 1974 рік. Багаторічний капітан цього клубу. Увійшов до символічної збірної «Шахтаря» за всі роки.^[1]

Життєпис

Починав ігрову кар'єру у друголігових командах: «Авангард» Краматорськ, згодом СКА Київ, де він відбував військову службу, і СК «Чернігів». У перші роки для юного гравця кумиром був Валерій Лобановський, який відмінно «підрізав» м'яч та надавав йому несподівану траєкторію. Ще з дитячих років Соколовський захопився таким виконанням подач і завдяки багатолітнім тренуванням вже виконував такі паси майже досконало.

Дуже успішним у плані футбольного росту став сезон 1973 у першоліговому «Металурзі» (Запоріжжя), після якого Михайло Соколовський став одним з ключових футболістів клубу і почав отримувати запрошення від багатьох команд: «Зеніту» (Ленінград), «Дніпра», київського «Динамо» і московських клубів. Півзахисник вибрав донецький «Шахтар» — однією з причин було просто те, що футболіст родом із Донеччини. У «Шахтарі» й пройшла переважна більшість його кар'єри.

«Шахтар» (1974—1987)

Прихід Соколовського в команду збігся зі зміною наставника — новим керманичем став Володимир Максимович Сальков. Саме з його іменем будуть пов'язані успіхи «Шахтаря» у середині 1970-х років (пост головного тренера він покинув у 1978 році). У 1975 році донеччани стали «срібними» призерами чемпіонату СРСР, що дало змогу команді вперше в історії виступити в єврокубках (у Кубку УЄФА), а центральний півзахисник «Шахтаря» увійшов до списку 33 найкращих футболістів країни.

Кінець 70-х років став дуже успішним для донеччан — «бронза» чемпіонату і фінал Кубка СРСР у 1978 році, віце-чемпіонство у 1979 році. Це «срібло» стало найвищим досягненням «гірників» за всі чемпіонати Радянського Союзу. Донецька команда, яка ще на початку 60-х рр. здобула славу кубкового бійця, виграла Кубок СРСР у 1980 та 1983 роках і входила до фіналу у 1985 і 1986 роках. У «Шахтарі» Соколовський, можливо, не став зіркою радянського футболу, оскільки команда не була лідером чемпіонату, зате після 1987 року півзахисника відзначили нагородою «Вірність клубу» — за найбільше зіграних матчів серед усіх футболістів команди (400 ігор у вищій лізі за «Шахтар»). Тричі входив до списку 33 найкращих футболістів СРСР (1975 — 3 місце, 1982 та 1983 рр. під № 2)

Як на футболіста середини поля, Михайло Соколовський багато забивав, ставши найкращим бомбардиром клубу в історії виступів у першостях СРСР — 87 м'ячів. Зумів поєднати вміння допомагати нападникам та самостійно бити по воротях. Від 1981 до 1987 року — капітан «Шахтаря» (Донецьк). Зумів увійти до символічного Клубу ім. Г. Федотова для гравців, які забили понад 100 голів у вищій лізі, Кубку СРСР та єврокубках.

Закінчував виступи у друголіговому «Кристалі» (Херсон) як тренер-гравець.

Тренерська робота

У 1988 році перебував у складі херсонського «Кристалу» — був гравцем-тренером. Згодом працював у командах «Антрацит» (Кіровське), «Сталь» (Стальова Воля, Польща), «Силур» (Харцизьк), «Шахтар» і «Металург» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя).

Одружений. Має сина Дениса і дочку Марину.^[2]

Статистика виступів

Клубна

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Суперкубок		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Авангард	1970	40	1	-	-	-	-	-	-	40	1
СКА (Київ)	1971	9	1	-	-	-	-	-	-	9	1
СК Чернігів	1972	35	11	-	-	-	-	-	-	35	11
Металург З	1973	38	5	-	-	-	-	-	-	38	5
Шахтар	1974	27	5	7	0	-	-	-	-	34	5
	1975	29	11	1	0	-	-	-	-	30	11
	1976 (в)	14	1	4	0	-	-	-	-	18	1
	1976 (о)	15	1	-	-	6	1	-	-	21	2
	1977	29	5	2	0	-	-	-	-	31	5
	1978	29	5	9	2	2	0	-	-	40	7
	1979	32	4	5	0	2	2	-	-	39	6
	1980	33	6	8	2	2	0	-	-	43	8
	1981	32	6	4	1	-	-	1	0	37	7
	1982	26	12	5	0	-	-	-	-	31	12
	1983	34	15	5	2	4	1	-	-	43	18
	1984	34	7	4	0	2	1	2	1	42	9
	1985	30	6	5	3	0	0	-	-	35	9
	1986	27	3	4	1	-	-	1	1	32	5
	1987	9	0	-	-	-	-	-	-	9	0
Кристал	1988	45	3	-	-	-	-	-	-	45	3
Всього за Шахтар		400	87	63	11	18	5	4	2	485	105
Всього за кар'єру		567	108	63	11	18	5	4	2	652	126

Титули та досягнення

Володар Кубка СРСР (2): 1980, 1983 років.
Володар Кубка сезону СРСР: 1984 рік.
Срібний призер чемпіонату СРСР (2): 1975, 1979 років.
Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1978 рік.
Фіналіст Кубка СРСР (3): 1978, 1985, 1986 років.
У списку 33 найкращих футболістів СРСР (3): № 2 — 1983, № 3 — 1975, 1982 років.
Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 105 голів.
Володар призу «Вірність клубу» — 400 матчів в чемпіонатах СРСР.
Рекордсмен «Шахтаря» (Донецьк) за кількістю зіграних матчів у чемпіонатах СРСР — 400.
Найкращий бомбардир «Шахтаря» (Донецьк) в чемпіонатах СРСР — 87 голів.