PROFILPELAJAR.COM

Мальо́рський діале́кт у муніципаліте́тах Та́рбена та Ла-Валь-де-Ґаліне́ра (кат. mallorquí de Tàrbena i La Vall de Gallinera) – діалект каталанської мови (валенсійської мови) в Автономній області Валенсія, поширений у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя, який входить до групи західних діалектів каталанської мови, зберігаючи в той же час риси східних діалектів, зокрема балеарського. Поширення цього діалекту наразі обмежується кількома острівцями у зоні південноваленсійського діалекту.

Мальорський діалект у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера часто класифікується як субдіалект валенсійського діалекту каталанської мови.

Походження діалекту

Заселення території сучасних кумарок Маріна-Алта та Маріна-Башя вихідцями з Балеарських островів відбувалося у XVII ст., після виселення маврів з Королівства Валенсія, та після епідемій 1630 та 1647 р.р. Оскільки населення Королівства Валенсії з 1609 р. до 1714 р. зменшилося з 486 тис. до 314 тис. осіб^[1], особливо після депортації маврів у 1609 р., графом де Ґандія ухвалюється рішення переселити з Мальорки 150 родин. Переселенці принесли з собою не лише свої традиції, зокрема гастрономічні, але й певні особливості мови.

Échese de ver todavía el origen de todos ellos en el acento y dialecto de sus moradores. Son muy aplicados al trabajo, todo lo aprovechan y viven contentos en aquel recinto delicioso.

Antoni Josep Cavanilles / Antonio José Cavanilles

Ще досить легко розрізнити походження цих людей за їхнім акцентом та діалектом місцевих мешканців. Вони дуже працьовиті, мають з цього вигоду і живуть з радістю серед цієї надзвичайної природи.

Антоні Жузеп Кабанільяс / Антоніо Хосе Каванільєс, найвідоміший іспанський ботанік родом з Валенсії

Особливості діалекту

Мальорський діалект у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя, зокрема у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера, характеризується такими особливостями:

частотніше вживання слів з ареалу східних діалектів каталанської мови: aquí замість ací, treure замість traure, mongetes замість rosetes, vermell замість roja;
зберігаються деякі слова, що вживаються у балеарському діалекті: xoriguer замість нормативного mena d'ocell, degotís замість нормативного gotera, gotinejar замість літературного plovisquejar;
наявністю регіоналізмів: xiritxofa замість llardó, greixó de porc fregit – «топлене сало»;
випадінням арабської частки al-: bercoc замість albercoc (арабська частка al- сприймається як означений артикль чол. роду el, це характерно особливо для східнокаталанських діалектів);
випадінням початкової голосної: granar замість agranar;
вживанням артиклю «салат»: es, sa, s'^[2];
вживанням артиклю перед іменем: en Jaume (в інших валенсійських діалектах артикль перед власним іменем не вживається на відміну від літературної мови)^[3].

Звуження ареалу поширення діалекту

Мальорський діалект у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера, особливо його головна риса – вживання артиклю «салат» – був поширений раніше на більшій території, ніж зараз. Непрямим чином початкову територію поширення діалекту можна відслідкувати за мапою дублетів — тотожніх або схожих назв у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя та на Балеарських островах.

Схожі назви географічних об’єктів належать до двох різних періодів спільної історії цієї частини Валенсії та Балеарських о-вів^[4]:

Часів Тайфи Денії (панування мусульман на Іберійському півострові): Les Alcolaies (Валенсія) та Alcoraia (Мальорка) – від араб. al-quraya — «маленька ферма» або від араб. Kurâya (самоназва одного з берберських племен), Benissalim (Валенсія) та Binissalom (м. Палма).
Часів переселення каталаномовців з Балеарських островів до цієї частини Валенсії: Ascassar можливо від es Casar, Asbardalet можливо від es Bardalet (зберігається залишки артиклю «салат», який поширений на Балеарських о-вах та Коста-Браві в Автономній області Каталонія).

Див. також

Західна група

Східна група

Північнокаталанський (русільйонський) діалект
- Капсійський субдіалект (субдіалект Капсі)
Центральнокаталанський або центральний діалект (на його основі створено літературну каталанську мову у відповідності до норми «IEC», що регулюється «Інститутом каталонських студій»)
Балеарський (острівний) діалект
Алґерський діалект

Примітки

↑ Мануел Санчіс-Ґуарне, Валенсійці та місцева мова у XVI, XVII та XVIII ст., стор. 55. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 29 січня 2009.
↑ Збереження артиклю салат [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.].
↑ Діалекти Автономної області Валенсія [Архівовано 5 червня 2009 у Wayback Machine.].
↑ «Топонімія, географія та картографія», Бісенс М. Русальо-і-Барже, стор. 273. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 29 січня 2009.
↑ Іноді класифікується як субдіалект північно-західного діалекту
↑ Іноді класифікується як субдіалект валенсійського (південнокаталанського) діалекту.

Посилання

A. Mas i Forners i J.-L. Monjo i Mascaró (2002): Per poblar lo regne de Valèntia... L’emigració mallorquina al País Valencià en el segle XVII, Govern de les Illes Balears. (кат.)
Bernat Capó i el parlar de la Marina Alta [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (кат.)
Alcover, A. M. (1918): “Dietari de l’Eixida p’el Reine de València i Catalunya Occidental”, BDLIC X, 177-178. (кат.)
Beltran, Vicent (1995): El parlar de Callosa d’en Sarrià i de les valls de Tàrbena i de Guadalest, Generalitat Valenciana - Ajuntament de Callosa d’en Sarrià. (кат.)
Capó, Bernat (1994a): Costumari valencià I. Coses de poble, Edicions del Bullent, València. (кат.)
Capó, Bernat (1994b): Costumari valencià 2. Coses de poble, Edicions del Bullent, València. (кат.)
Capó, Bernat (1999): Espigolant pel rostoll morisc, Edicions del Bullent,València. (кат.)
Capó, Bernat (2002): Terra de cireres, Edicions del Bullent, València. (кат.)
Casanova, Emili (1994): “Notes sobre el parlar de la Marina Alta”, Aguaits, 4, p. 75-83. (кат.)
Colomina, Jordi (1985): “El parlar de la Marina Alta”, La Rella, 4, Elx, p. 37-54. (кат.)
Colomina, Jordi (1986): “Mallorquinismes a Tàrbena i a la Marina Alta”, Actes del VIIè Col·loqui Internacional de Llengua i Literatura Catalanes, 1985, p. 659-678. (кат.)
Colomina, Jordi (1991): El valencià de la Marina Baixa, Generalitat Valenciana, València. (кат.)