Ім'я «Costa Brava», хоч і виглядає настільки органічним, цілком належить ХХ століттю. Його придумав у вересні 1908 каталонський журналіст Ферран агуле-і-Відал (Ferran Agulló i Vidal) — як заголовок краєзнавчої статті в газеті La Veu de Catalunya … Коста-Брава перебувала у відносній, звичайно, «дикості» аж до 1950-х років, коли її курортний потенціал оцінив Каудильйо … Розквіт цієї зони туризму і відпочинку припав на 1970-і роки, Коста-Брава пережила тоді «нашестя» туристів з Великої Британії та ФРН …
Рельєф узбережжя складають неприступні кручі і скелі, порослі піренейськими соснами, пініями й ялицями. Стрімчаки перемежовуються мальовничими бухтами і затоками, з пляжами з білого піску і гальки. Південніше починаються чисто-піщані пляжі, якими славиться, зокрема, Льорет-де-Мар.
В горах, що піднімаються над узбережжям, збереглися стародавні дольмени і руїни старовинних замків. Добре відома гора Вердера (кат.Verdera), на схилі якої розташований колишній бенедиктинськиймонастир Св. Петра з Родеса(кат.), а на вершині — руїни Вердерського замку(кат.), відомого як «Сан-Сальвадор-де-Вердера» (кат.castell de Verdera, Sant Salvador de Verdera).
У 1998 р міста Коста-Браиа підписали туристично-екологічну хартію «Carta de Tossa».
На початку XXI століття тут розгорілася конкурентна війна двох суміжних курортних асоціацій: «Коста-Брава» і «Трикутник Далі» (міста Портлігат, Пубул і Фігерас)[2].
