Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».[7]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[8] Опадів 616 мм на рік.[8] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[8] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[8] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[8] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[8] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[8]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,19 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 9,92 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,86 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 306 мбер, з якої: зовнішнього — 41 мбер, загальна від радіонуклідів — 265 мбер (з них Cs — 254 мбер).[19]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Миляцької сільської громади[4][20]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Біла налічувалося 25 дворів та 245 жителів (113 чоловіків і 132 жінок), з них 242 православних і 3 євреїв[21]. Станом на 1906 рік у селі був 61 двір та мешкало 479 осіб.[6]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 630 осіб, з яких 315 чоловіків та 315 жінок.[22] На кінець 1993 року в селі мешкало 588 жителів, з них 144 — дітей.[19]
Село входить до виборчого округу № 155.[31] У селі розташована виборча дільниця № 560275.[31] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 407 осіб.[24]
Культура
Діє Лугівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 4532 книги та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[32]
Освіта
У селі діє Лугівська загальноосвітня школа І ступеня.[33] У 2011 році в ній навчалося 39 учнів (із 80 розрахованих) та викладало 8 учителів.[33]
Релігія
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Покрови Богородиці села ВелюньРовенського повіту,[34] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велюнь Висоцької волості.[35]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[17]
↑ абРеабілітовані історією. Рівненська область / Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. О. Ю. Данильчук, співгол. О. В. Муляренко, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); кер. кол. упоряд. А. А. Жив’юк. — Рівне : Дятлик М, 2018. — Т. 8. — С. 500. — ISBN 978-617-515-291-1.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.