Лугове (Сарненський район)

село Лугове
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Тер. громада Миляцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56080110050081156
Облікова картка с Лугове 
Основні дані
Населення 571 (01.01.2011)[1]
Площа 1,15[джерело?] км²
Густота населення 506,09[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34135[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°39′50″ пн. ш. 26°43′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		145[джерело?] м
Водойми річка Канал Бениський
Місцева влада
Адреса ради 34133, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Миляч, вул. Шкільна, 283
Карта
Лугове. Карта розташування: Україна
Лугове
Лугове
Лугове. Карта розташування: Рівненська область
Лугове
Лугове
Мапа
Мапа

CMNS: Лугове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Лугове.

Лугове́ (раніше — Біла[2][3]) — село в Україні, у Миляцькій сільській громаді Сарненського району Рівненської області.[4] Населення становить 571 особа (2011).[1]

Назва

Раніше називалося Біла.[2][3] Польською мовою згадується як Biała,[5] російською — як Бѣлая.[6]

Географія

Селом протікає річка Канал Бениський.[джерело?]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».[7]

Клімат

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[8] Опадів 616 мм на рік.[8] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[8] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[8] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[8] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[8] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[8]

Клімат Лугового
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,3 11,7 4,7 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,3 7,7 2,2 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,3 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 29 42 57 90 82 65 57 45 42 42 616
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

Біла на мапах
Біла[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Біла[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[6] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9][10]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[11] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[5] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[12] У 1935 році село Біла разом із залізничною станцією Біла та хутором Перса належали до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства.[13]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах ОУН та УПА.[2] Загалом встановлено 3 жителів Лугового, які брали участь у визвольних змаганнях, усі 3 були репресовані.[14]

У 1947 році село Біле разом з хутором Біла підпорядковувалося Більській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[15]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,19 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 9,92 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,86 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 306 мбер, з якої: зовнішнього — 41 мбер, загальна від радіонуклідів — 265 мбер (з них Cs — 254 мбер).[19]

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Миляцької сільської громади[4][20]

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[21] 245 —
1906[6] 479 +95.5%
1906[5] 629 +31.3%
1989[22] 630 +0.2%
1993[19] 588 −6.7%
2001[23] 578 −1.7%
2011[24] 571 −1.2%
2017[25] 538 −5.8%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Біла налічувалося 25 дворів та 245 жителів (113 чоловіків і 132 жінок), з них 242 православних і 3 євреїв[21]. Станом на 1906 рік у селі був 61 двір та мешкало 479 осіб.[6]

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 105 будинків та 629 мешканців, з них: 313 чоловіків та 316 жінок; 600 православних та 29 юдеїв; 600 українців та 29 євреїв.[5]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 630 осіб, з яких 315 чоловіків та 315 жінок.[22] На кінець 1993 року в селі мешкало 588 жителів, з них 144 — дітей.[19]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 578 осіб.[23] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 571 особа.[24]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[26]

Мова Кількість Відсоток
українська 608 99.66%
білоруська 1 0.17%
російська 1 0.17%
Усього 582 100%

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[27]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 64 87 151
18-39 96 78 174
40-59 75 53 128
60+ 47 71 118
Разом 282 289 571

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)[28]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 571
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
160 27 145 25 305 52 55 9 70 12 125 21
Зайнятість (станом на 2011 рік)[29]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 571
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
388 21 310 17 698 37 163 9 189 10 352 19
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[30]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
426 171 184 - - 33 6 1 2 19 67 - - 1

Політика

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Миляцькою сільською громадою.[4]

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155.[31] У селі розташована виборча дільниця № 560275.[31] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 407 осіб.[24]

Культура

Діє Лугівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 4532 книги та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[32]

Освіта

У селі діє Лугівська загальноосвітня школа І ступеня.[33] У 2011 році в ній навчалося 39 учнів (із 80 розрахованих) та викладало 8 учителів.[33]

Релігія

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Покрови Богородиці села Велюнь Ровенського повіту,[34] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велюнь Висоцької волості.[35]

Інфраструктура

Наявне відділення поштового зв'язку.[36]

Особистості

Народилися

Примітки

Коментарі

  1. ↑ рос. Бѣлая, 25 дворів.
  2. ↑ нім. Bjelaja, 90 дворів.
  3. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[17]

Джерела

  1. ↑ а б Паспорт Сарненського району, 2011, с. 4.
  2. ↑ а б в Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  3. ↑ а б Реабілітовані історією. Рівненська область / Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. О. Ю. Данильчук, співгол. О. В. Муляренко, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); кер. кол. упоряд. А. А. Жив’юк. — Рівне : Дятлик М, 2018. — Т. 8. — С. 500. — ISBN 978-617-515-291-1.
  4. ↑ а б в с Лугове // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  5. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
  6. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 190. (рос.)
  7. ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  8. ↑ а б в г д е ж Luhove climate: Average Temperature, weather by month, Luhove weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  9. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  10. ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
  11. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  12. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. ↑ Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  14. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 74. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  15. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 439.
  16. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  17. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  18. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  19. ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  20. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  21. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 653. (рос. дореф.)
  22. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  23. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  24. ↑ а б в Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
  25. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  26. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  28. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
  29. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
  30. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
  31. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  32. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
  33. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
  34. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  35. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 424.
  36. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.

Офіційні дані та нормативно-правові акти

Мапи

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лугове (Сарненський район)