Воробин — колишній фільварок біля Дубровиці, на території сучасного Сарненського районуРівненської областіУкраїни. На фільварку у минулому був палац, зруйнований під час подій 1917—1918 років. Сьогодні Воробин є частиною Дубровиці. На його території діє поліклініка.
Згадується як Воробин[1][2], Воробине[3], Дубровиця-Воробин[2], Воробино[4]. Польською мовою згадується як Worobin[5][6], російською — як Воробинъ[7][8].
Воробин[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)Панський двір Воробин[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Маєток Воробин[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
Воробин згадується в роздільному записі княгині Марії Юріївної Гольшанської від 6 жовтня 1580 року як «містечко нове Воробин» («местечъко новое Воробинъ»), за яким воно разом з Дубровицею та низкою інших володінь княгині переходили у власність її дочки, Варвари Козинської, одруженої з Андрієм Фірлеєм, каштеляном малогоським[11].
У XVII столітті Воробин згадується серед володінь княгині Соломерецької Марети Миколаївної (пом. 1675), дружини булаковського старости Казиміра Нарушевича (пом. до 1667)[12]. Входив до Пінського повітуБерестейського воєводства[2].
Плятери
З кінця XVIII століття маєтком у Воробині володіли представники роду Плятерів (Броель-Плятерів)[2][4]. Наприкінці XVIII століття Плятери переносять свою резиденцію з Дубровиці до колишнього фільварку у Воробині, де будують палац[13]. Юзеф Антоній Вільгельм Плятер[pl] збудував у Воробині два будинки для гостей у класичному стилі, у яких зрештою мешкали самі Плятери, оскільки палац залишався недобудованим[14]. Палац був прикрашений мармуровими колонами, барельєфами, скульптурами[13], мав велику бібліотеку та архів[15][2].
У 1820 році у Воробині діяла суконна мануфактура, винокурня, цегельня[12]. У вересні 1870 року графа Ігнатія Плятера у Воробині відвідав музикант та художник Наполеон Орда, який під час відвідин зробив декілька замальовок олівцем, серед яких — «Двір Плятера» (згодом стала малюнком, сьогодні зберігається в музеї Кракова) та «Костел Іоанна Хрестителя» (згодом стала літографією)[12]. 1862 року у Воробині відкритий винокурний і спиртоочисний завод, який виробляв спирт з пшениці і картоплі[19].
У 1885 році фільварок входив до складу Домбровицької волостіРівненського повітуРосійської імперії, на ньому діяли водяний млин, пивоварний і винокурний завод та католицька каплиця (домова)[8]. На початку XX століття фільварок належав графам Плятерам з Дубровиці, на ньому працювали ґуральня (працювало 16 робітників, річна продукція в 1909—1910 роках — 85 936 відер 40° горілки), водяний млин, бровар[19][1][9].
Революційні події 1917—1918
У 1917—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[20]. Восени 1917 року дубровицькі більшовики почали громити маєтки, ділити графську землю (графи мали понад 28 тис. десятин), сільськогосподарський реманент[21]. З цього приводу графиня звернулась до губернського комісара Тимчасового уряду з телеграмою щодо захисту від дій більшовиків[3].
Палац Плятерів, початок XX століття
Волинь Вбивство графів Плятерів
За повідомленням з Рівного, на третій день після петлюрівського повстання селяни навколишніх сіл кількістю до двох тисяч явилися в садибу графів Плятерів, розташовану поблизу містечка Домбровиці, і почали обстріл замку. Охорона графів Плятерів і службовці відповідали. Селяни підпалили замок. Графи Плятери, рятуючись від полум'я, вистрибнули з приміщення і були вбиті натовпом. Вбито також 8 осіб охорони.
Оригінальний текст (рос.)
Волынь Убийство графов Плятеров
По сообщению из Ровно, на третий день после петлюровского восстания крестьяне окрестных сел в числе до двух тысяч явились в усадьбу графов Плятеров, расположенную вблизи местечка Домбровицы, и начали обстрел замка. Стража графов Плятеров и служащие отвечали. Крестьяне подожгли замок. Графы Плятеры, спасаясь от огня, выскочили из помещения и были убиты толпой. Убито так же 8 человек стражи.
У другій половині лютого 1918 року після зайняття Дубровиці австро-німецькими військами графи повернулися до свого маєтку, для охорони якого на їхнє прохання влада Української Держави виділила загін гайдамаків з 20 осіб з одним старшиною[3][22].
У листопаді 1918 року, після захоплення Дубровиці внаслідок організованого комуністами збройного повстання, більшовики та кількатисячний натовп селян почали наступ на Воробин, де вступили в бій з українськими частинами, який завершився захопленням маєтку червоними[23][22]. Разом з адміністрацією маєтку були вбиті співвласники Воробину, Ігнацій (Гнат) (1888—1918) та Антоній (Антон) (1890—1918) Плятери[2][13][14]. За даними української історикині Лесі Алексієвець, маєток було захоплено 5 грудня 1918 року, наступного після зайняття Дубровиці дня[13]. За спогадами очевидця подій Павла Селезіона, бій тривав 3 дні та завершився коли в захисників завершилися набої, після чого нападники кинули мертвих та уцілілих гайдамаків разом з двома графами до ями й поховали їх живцем, після чого пограбували маєток і розігнали слуг[22]. Відповідно до даних Яцека Броель-Плятера, сина уцілілого графа, та новини в газеті «Киевская Мысль», нападники підпалили будівлю, після чого захисники палацу вистрибнули назовні, де були вбиті[24][25]. За новиною в газеті були вбиті графи та 8 охоронців[24], за Яцеком — 2 брати Плятери та 9 працівників маєтку[25].
Палац Плятерів, 1937 рік
Палац Плятерів, 1938 рік
Міжвоєнний час
Єдиний уцілілий з графів, наймолодший брат Вітольд (1893—1961), вирішив не повертатися до спаленого маєтку та відбудовувати його, а переїхав до нового двору в Осечі Брестсько-Куявського воєводства[2]. За іншими даними Вітольд все ж відбудував маєток, проте вже більше ніколи в ньому не жив[14].
З 1939 року — у складі Дубровицького районуРівненської областіУРСР. У 1941 році німецькі війська розбомбили радянський штаб, який містився у Воробині, внаслідок чого були знищені колишні садиби[29]. Під час Другої світової війни більшовицькі підпільники спільно з червоними партизанами спалили фільварок та вивели з ладу Воробинський спиртовий завод[30].
В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній[31]. У другій половині XX століття в парку колишнього графського маєтку Воробина було засноване медичне містечко з поліклінікою, стаціонаром, лабораторіями та спеціалізованими кабінетами[32]. Сьогодні Воробин входить до складу Дубровиці[14]. Від колишньої садиби Плятерів збереглися лише залишки парку[29]. У місті є вулиця Воробинська, яка веде до колишнього фільварку[14]. Ця вулиця відома з XVIII століття, у 1940-х роках носила назву вулиці Сталіна, у 1949—1992 роках називалася Комуністичною[33][34].
Станом на 1859 рік, на поміщицькому фільварку Воробин налічувалося 13 дворів та 14 жителів римсько-католицької віри (3 чоловіки і 11 жінок)[35].
Наприкінці XIX століття на фільварку було 14 домів та мешкало 232 жителі.[1][6] Станом на 1906 рік на фільварку нараховувалося 18 дворів та 461 мешканець[36].
За даними перепису населення Польщі 10 вересня 1921 року на фільварку налічувалося 10 будинків та 152 мешканці, з них: 73 чоловіки та 79 жінок; 84 православні та 68 римо-католиків; 103 українці та 49 поляків[5].
Релігія
У 1885 році у Воробині була католицька каплиця (домова) 1772 року[8][10]. Католицька громада фільварку в 1938 році належала до парафії Домбровиці[37].
↑Рідне місто моє. dubrmrada.rv.ua(укр.). Процитовано 9 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
.jpg)
.svg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
