Літогра́фія (від грец.λίθος — камінь та грец.γράφω — пишу) — вид графічного мистецтва, техніка створення тиражованих зображень, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам'яній або металевій пластині створюється малюнок літографським олівцем або літографською тушшю. Жирні місця (малюнок на камені) не змочуються кислотою при обробці матриці і стають узвишшями майбутньої друкарської форми.[1]
Винахідник літографії
Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер. Він же відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Дешевша техніка літографії (у порівнянні з офортом) давала також перевагу в створенні більшого накладу. Це сприяло її широкому застосуванню в друкарнях. Зенефельдер також видав перший підручник для літографів.
Літографію використовують для друку текстів або зображень на папері або іншому матеріалі. В наш час здебільшого використовують офсетна літографія.
Необхідні прилади і матеріали
Літографський верстат
Літографський камінь (зазвичай вапняк, зараз переважно використовують металеві платівки)
Належне віддав літографській техніці й Моріц Корнеліус Ешер (або Есхер), знакова фігура для мистецтва гравюри 20 століття.
В Україні літографію успішно практикували Микола Мурашко, Василь Касіян, Михайло Жук.
Серед сучасних митців слід відмітити Надію Лопухову, Володимира Чаришнікова, Лідію Треммері, Адама Крвавича.
Інше значення
Термін «літографія» вживають також для позначення процесу фотолітографії — методу виробництва інтегральних мікросхем та іншої мікроелектроніки, хоча цей процес більше схожий на травлення, ніж на літографію. Літографія рентгенівська (англ.X-ray lithography) — метод мікроелектронної технології, який полягає у формуванні з субмікронним розділенням захисної маски заданого профілю на поверхні підкладини; здійснюється за допомогою рентгенівського випромінювання з довжиною хвилі 0,4—5 нм; один із методів мікролітографії.
Галерея
Вид міста Кременець, літографія 2-ї половини XIX ст.
Літографський камінь з малюнком, Принстонський університет, збірка університетської бібліотеки
Вільгель Франц Ліст. Алегорія, сецесія, кольорова літографія 1898 р.
Архів літографських матриць на вапняку, Мюнхен, Баварія
Зала з літографськими верстатами та готовими кольоровими літографіями, Валькенсвард, Нідерланди
Карл Вернер. « Надгробок султана Варсбея», Каїр, перша половина 15 ст., кольорова літографія 19 ст.
Erich Mönch: Werkstattbuch der Lithographie für Künstlerlithographen und Studierende. Bearbeitet und erweitert von Walter Schautz, Argenbühl-Ratzenried 1978
Hiller/Füssel: Wörterbuch des Buches. Frankfurt a. M.: Vittorio Klostermann 2002, ISBN 3-465-03220-9
Mario Derra: Der Solnhofener Naturstein und die Erfindung des Flachdruckes durch Alois Senefelder. Ein Lithographieführer, Solnhofen: Bürgermeister-Müller-Museum 2002, ISBN 3-00-009414-8
Aleš Krejča: Die Techniken der graphischen Kunst. Handbuch der Arbeitsvorgänge und der Geschichte der Original-Druckgraphik, Hanau a. M.: Verlag Werner Dausien, ISBN 3-7684-1071-4
Alois Senefelder: Vollstaendiges Lehrbuch der Steindruckerey, 1818, [1] [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
Суворов П. И. Искусство литографии. — М.: Искусство, 1952.
Генри Дж. Родс. Литографское искусство. — Л.: Техника и производство, 1928.
Коростин А. Ф. Русская литография XIX века. — Л.: Искусство, 1953.
Русский биографический словарь|Половцев А. А. Русский биографический словарь. [2] [Архівовано 2 червня 2015 у WebCite]