Звенигород (Чортківський район)

село Звенигород
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060070140011683
Облікова картка Звенигород 
Основні дані
Населення 841 особа
Територія 1.050 км²
Густота населення 800.95 осіб/км²
Поштовий індекс 48423
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°5′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278
Водойми р. Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста Дячек Орест Едуардович
Карта
Звенигород. Карта розташування: Україна
Звенигород
Звенигород
Звенигород. Карта розташування: Тернопільська область
Звенигород
Звенигород
Мапа
Мапа

CMNS: Звенигород у Вікісховищі

Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.

Історія

Звенигород на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення IV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.[1]

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника[2].

У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.[3]

Під час хліборобського страйку на Бучаччині (1902) у селі перебували австро-угорські піхотинці.

У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.[1]

За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 19441945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[4].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[5].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610182, розташована у приміщенні клубу.

Результати

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.[8]

Пам'ятки

  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1923, ПЦУ). Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
  • Церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ).
  • Костел святого Йосафата[d], побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
  • Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
  • Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
  • Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
  • Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.

Персоналії

Працювали

  • Козак Микола Михайлович — український педагог, історик, краєзнавець, працював учителем історії в місцевій школі.
  • Василь Лімниченко — український священник (УГКЦ), громадський діяч, письменник, публіцист, перекладач, працював священником (1927–1944) у місцевій церкві.

Світлини

Примітки

  1. а б Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  2. Перша галицька династія [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 7. — С. 1-25.
  3. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  6. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  7. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  8. Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.

Джерела

Посилання