Венсан Лендон

Венсан Лендон
Vincent Lindon
Венсан Лендон на Каннському МКФ, 2018
голова журі Каннського кінофестивалюd
Дата народження15 липня 1959(1959-07-15) (65 років)
Місце народженняБулонь-Біянкур, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materКурси Флоран[1]
Роки активності1983 — наш час
ДружинаСандрін Кіберлен (1998—2008)
ДітиСюзанн Лендонd
IMDbID 0512071
Нагороди та премії
Почесний «Магрітт» (2016) • Люм'єр (2016) • Сезар (2016)
Венсан Лендон у Вікісховищі

Венса́н Лендо́н (фр. Vincent Lindon; нар. 15 липня 1959, Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Франція) — французький актор, сценарист та режисер. П'ять разів був номінований на французьку кінопремію «Сезар» за найкращу чоловічу роль. Володар призів за найкращу чоловічу роль Каннського (фільм «Закон ринку», 2015[2][3]) та Венеційського кінофестивалів (фільм «Тихий син», 2024).

Біографія

Венсан Лендон народився 15 липня 1959 року в Булонь-Біянкур, департамент О-де-Сен у Франції. Його батько був підприємцем, мати журналісткою. В дитинстві захоплювався боксом, який, після численних травм, батьки змусили кинути[4]. Після закінчення коледжу Венсан потрапив на знімальний майданчик стрічки «Мій американський дядечко» Алена Рене де працював помічником костюмера[5].

1979 року Венсан Лендон поїхав до США, де навчався музиці та водночас брав уроки акторської майстерності у Нью-Йорку і Бостоні. Повернувшись до Франції, вступив до школи Курси Флоран та у 1983 році дебютував в кіно, знявшись у фільмі Поля Бужена́ «Сокіл»[5].

Грав переважно невеликі ролі у фільмах іменитих режисерів. Так, третьою за рахунком роботою Лендона стала роль у фільмі «Наша історія» Бертрана Бліє з Аленом Делоном, Наталі Бей, Жаном-П'єром Даруссеном та Жераром Дармоном. Серед найпомітніших робіт Венсана Лендона наприкінці 1980-х — фільм Діани Кюрі «Закоханий чоловік», а також «Останнє літо у Танжері» Александра Аркаді з Тьєррі Лерміттом та Валерією Голіно у головних ролях.

У 1988 Лендон знявся у «Студентці» Клода Піното, де зіграв роль романтичного музиканта Неду, відчайдушно закоханого в героїню Софі Марсо. Після цього став одним з улюблених акторів французького глядача та отримав у 1989 завдяки роботі у цьому фільмі Приз Жана Габена[4].

У 1992 Венсан Лендон знявся у фільмі «Криза» режисера Коліна Серо, за роль у якому вперше номінувався на премію «Сезар» як найкращий актор року. З режисером актор працював ще у двох стрічках — у фільмі «Прекрасна зелена» (1996) та у «Хаосі» (2001).

У 1997 на екран вийшов фільм «Фред» — одна зі знакових для актора робіт, де він у парі з Клотільдою Куро виконав роль невдахи з абсолютно засмученим життям.

З 2000 по 2013 роки актор ще чотири рази номінувався як найкращий актор року на премію «Сезар», але так і не отримав нагород.

У 2001 році Венсан Лендон дебютував як режисер, поставивши за власним сценарієм стрічку «Не треба історій!».

У 2013 році Лендон очолював журі 39-го фестивалю американського кіно у Довілі[6].

У травні 2015 року Венсан Лендон за найкращу чоловічу роль у фільмі «Закон ринку» (реж. Стефан Брізе) удостоєний призу 68-го Каннського кінофестивалю, а у лютому 2016 отримав премію «Сезар» як Найкращий актор[7].

У 2024 році нагороджений кубком Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського міжнародного кінофестивалю за роль у фільмі «Тихий син».

Особисте життя

З 1990 по 1995 роки був у близьких стосунках з принцесою Монако Кароліною. У 1993 познайомився з акторкою Сандрін Кіберлен, з якою знявся у чотирьох спільних стрічках, та з 1998 до 2008 році перебував у шлюбі[8]. У пари народилася донька Сюзанна[9]. Від попередніх стосунків у актора також є син Марсель (нар. 11.12.1996).

Фільмографія

Венсан Лендон у Каннах, 2006
Бенуа Жако та Венсан Лендон на Берланіре, 2015
Актор
Ролі Венсана Лендона у кіно
Рік Фільм Оригінальна назва Роль Примітки
1983 Сокіл Le faucon інспектор
1984 Зведення рахунків L'addition Магнум
Наша історія Notre histoire Бреше
Острів дівчинки в блакитному L'île de la jeune fille bleue Фредерік телевізійний
1985 Слово поліцейського Parole de flic Дакс
Життя, як я хочу Une vie comme je veux Артюр телевізійний
1986 Тридцять сім і два щоранку 37°2 le matin Richard le jeune policier
Стежите за поглядом Suivez mon regard Un loubard violeur
Ягідний блюз Prunelle Blues Фернан
Вулиця півмісяця Half Moon Street Сонні
Єврейський зв'язковий Yiddish Connection Жі
1987 Останнє літо у Танжері Dernier été à Tanger Ролан Барре
Закоханий чоловік Un homme amoureux Брюно Шоллер
1988 Декілька днів зі мною Quelques jours avec moi Фернан
Студентка L'étudiante Нед
1990 Таке життя La Baule-les-Pins Жан-Клод
Бувають дні... Бувають ночі Il y a des jours… et des lunes
Гаспар і Робінзон Gaspard et Robinson Робінзон
Нечаєв повертається Netchaïev est de retour Даніель Лоренсон / Нечаєв
1992 Прекрасна історія La belle histoire Сімон Шулель
Криза La crise Віктор Баррель
1993 Усе про це Tout ça… pour ça! Ліно
1994 L'irrésolu Франсуа
1995 Ненависть La haine П'яний чоловік
1996 Задушені життя Vite strozzate Франческо
Жертви Les victimes П'єр Дюваль
Прекрасна зелена La belle verte Макс
1997 Фред Fred Фред
Сьоме небо Le septième ciel Ніко
1998 Папараці Paparazzi Мішель Вердьє
Школа плоті L' École de la chair Кріс
1999 Улюблена теща Belle maman Антуан
Мій маленький бізнес Ma petite entreprise Іван Лансі
Тільки не скандал Pas de scandale Луї Жанкур
2001 Божевільний день середа Mercredi, folle journée! Мартін
Хаос Chaos Поль
2002 Брат воїна Le frère du guerrier Тома
П'ятниця, вечір Vendredi soir Жан
2003 Ох вже ці доньки! Filles uniques Брюно
Ціна життя Le coût de la vie Coway
Ключі від машини Les Clefs de bagnole
2004 Довірся La confiance règne Крістоф Жерар
2005 Вуса La moustache Марк
Живий літак L'avion П'єр
2006 Як каже Шарлі Selon Charlie Серж
2007 А раптом це любов? Je crois que je l'aime Люка
Ті, хто залишаються Ceux qui restent Бертран Лівен
2008 Кожен хоче кохати Mes amis, mes amours Матіас
Усе заради неї Pour elle Жульєн Оклер
Мисливці на драконів Chasseurs de dragons Ліан-Чу озвучування
2009 Ласкаво просимо Welcome Сімон Сальма
Мадемуазель Шамбон Mademoiselle Chambon Жан
2011 Биття серця Un coeur qui bat Le narrateur
Опівнічний дозвіл La permission de minuit Давід
Батько Pater Венсан Лендон
Усі наші бажання Toutes nos envies Стефан
2012 Августина Augustine професор Жан-Мартен Шарко
За кілька годин до весни Quelques heures de printemps Ален
2013 Славні ублюдки Les salauds Марко Сільвестрі
2014 Моя провина Mea culpa Сімон
2015 Щоденник покоївки Journal d'une femme de chambre Жозеф
Закон ринку La loi du marché Тьєррі
Білі лицарі Les chevaliers blancs Жак
2017 Роден Rodin Огюст Роден
2018 На війні En Guerre Лоран Амедео
2021 Титан Titane Венсан Легран
2023 З грошей і крові D'argent et de sang Сімон Вайнахтер 10 епізодів
2024 Тихий син Jouer avec le feu П'єр
Другий акт Le Deuxième Acte Гійом
Сценарист

Визнання

Нагороди і номінації Венсана Лендона[10]
Рік Категорія Фільм Результат
Приз Жана Габена
1989 Найперспективніший молодий актор Перемога
Премія «Сезар»
1993 Найкращий актор Криза Номінація
2000 Мій маленький бізнес Номінація
2008 Ті, хто залишаються Номінація
2010 Ласкаво просимо Номінація
2013 За кілька годин до весни Номінація
2016 Закон ринку Перемога
Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis (Chlotrudis Awards)
2007 Найкращий актор Вуса Перемога
Кришталевий глобус
2008 Найкращий актор Ті, хто залишаються Номінація
2010 Ласкаво просимо Номінація
2013 За кілька годин до весни Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
2010 Європейська «Срібна стрічка» найкращому акторові Ласкаво просимо Перемога
Премія «Магрітт»
2016
Почесний «Магрітт»
Перемога
Премія «Люм'єр»
2016 Найкращий актор Щоденник покоївки та Закон ринку Перемога
2019 На війні Номінація

Примітки

  1. Les anciens du Cours FlorentКурси Флоран.
  2. Henry Barnes (24 травня 2015). Cannes 2015: Jacques Audiard's Dheepan wins the Palme d'Or. The Guardian. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 6 червня 2015.
  3. Rebecca Ford (24 травня 2015). Cannes: 'Dheepan' Wins the Palme d'Or. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2015.
  4. а б Vincent Lindon : sa biographie. cinefil.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 26.05.2015.
  5. а б Vincent Lindon. Sa biographie. AlloCiné. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 26.05.2015.
  6. Vincent Lindon président du jury à Deauville. 15 травня 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 26.05.2015.
  7. Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
  8. Paris Match, 11 жовтня 2012 [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
  9. Sandrine Kiberlain, mariage à l’aveugle. Gala. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 травня 2015.
  10. Повний перелік нагород на номінацій Венсана Лендона [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання