Грати почав у 1925 році в молодіжній команді белградського клубу «Єдинство» Jedinstva. 1929 року він перейшов до клубу «Соко», який згодом отримав назву БАСК, і з великим успіхом носив форму цього клубу протягом 11 років, до 1940 року, коли він завершив кар'єру через серйозну травму меніска.
Виступи за збірну
Томашевич дебютував за національну збірну Королівства Югославії 15 березня 1931 року в грі проти Греції (4:1) у Белграді, в якій забив аж три голи. 4 жовтня 1931 у своєму матчі, який відбувся проти Болгарії (2:3) на Балканському кубку у Софії, нападник не реалізував пенальті, через що команда програла, а Александар надалі три роки не запрошувався до збірної.
Останні раз за збірну зіграв 22 травня 1938 року у товариському матчі проти Італії (0:4) у Генуї. Всього Томашевич зіграв 12 ігор за національну збірну, забивши вісім голів. Крім цього футболіст провів 23 гру за збірну Белграда та одну гру за другу збірну Югославії (1934).
Тренерська кар'єра
По завершенні ігрової кар'єри Томашевич залишився у футболі та працював тренером«Железничара» із Сараєво, «Крима» (Любляна), «Црвени Звезди», з якою виграв два національних кубки, «Одреда» (Любляна) та «Хайдука» зі Спліта, з яким виграв чемпіонат Югославії у 1951 році.
Згодом тренував белградські «Партизан» і «Раднички», і вивів останніх у вищу лігу Югославії.
Також деякий час був тренером у Греції, а завершив тренерську кар'єру у «Вардарі» зі Скоп'є, де працював у 1963–1964 роках[2]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
