У юнацькі роки грав у клубах «Балкан» (Баня-Лука) і «Країшник» (Баня-Лука). 1926 року приєднався до складу футбольного клубу «Славія» (Сараєво). Виступав у молодіжній команді, а з 1927 по 1941 рік у основній. Багаторазовий чемпіон Сараєва. Мав атлетичну статуру, грав безстрашно і жорстко, добре обирав позицію і вдало діяв персонально, а також сильно грав головою[2]. Його постійним багаторічним партнером по лінії захисту клубу був Здравко Павлич.
В 1936 році став срібним призером першості Югославії. Того року команди були поділені на п'ять груп, переможці яких виходили у фінальний турнір, де мало виступати 8 команд. «Славія» попередньо не вийшла у фінальний турнір, посівши третє місце у групі[3]. Через суперечності між клубами фінальний турнір не був проведений. Ряд сильних команд відмовились грати. Організатори вирішили розіграти титул чемпіона між клубами, що залишились за кубковою системою. У підсумку «Славія» дісталась фіналу, де поступилась команді БСК — 0:0, 0:1[3]. На рахунку Загораца 8 матчів у кубковому турнірі[4].
Фіналіст Зимового кубка 1939 року — передвісника кубка Югославії. Турнір проводився взимку 1938—1939 років. «Славія» перемогла загребські ХАШК (0:1, 3:0) і «Конкордію» (2:2, 2:0), а також пройшла в півфіналі
«Граджянські» завдяки технічній перемозі[5]. Здравко виступав у цих матчах, але не грав у фінальних поєдинках проти «Югославії» (1:5, 0:0), що були зіграні через рік у січні 1940 року[5].
Ще раз став призером чемпіонату Югославії у сезоні 1939-1940. 20 найсильніших команд були поділені на дві групи - сербську і хорватсько-словенську. «Славія» стала третьою у сербській лізі, а потім також посіла третє місце і у фінальному турнірі для шести команд[6]. На рахунку Славко участь в усіх 10 матчах у фінального турніру, у яких він забив 1 гол[7].
Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[8]. У матчі-відповіді лідер «Ференцвароша»Дьордь Шароші, який не грав у першій грі, забив 4 голи, а його команда перемогла з рахунком 11:1 і вийшла у півфінал[9].
Загалом у складі клубу «Славія» зіграв близько 500 матчів[2].
В 1945 році Загорац був тренером збірної республіки Боснія і Герцеговина у першому післявоєнному чемпіонаті Югославії. Боснія і Герцеговина з рахунком 1:6 програла Хорватії[10].
Проживав у Сараєво, де помер у 1988 році у віці 79 років.
Виступи за збірну
Був кандидатом у збірну, що відправлялась у 1930 році на перший чемпіонат світу у Монтевідео, але відмовився від цієї довготривалої поїздки через навчання[13]. Дебютував у національній команді в 1932 році в матчі проти Іспанії (1:2). В 1933 році був срібним призером Балканського кубка. Югославська збірна перемогла Грецію (5:3) і Болгарію (4:0), але поступилась Румунії (0:5)[14]. Останній сьомий матч у збірній зіграв у 1938 році проти Румунії.