Ad nauseam (з лат., дослівно — до нудоти, сутнісно — до відрази) — латинськасентенція, яка використовується для опису аргументу, який триває надто довго (детально, нав'язливо, одноманітно) — образно, аж виникнення «нудоти».
Наприклад, ця фраза, вжита Григорієм Грабовичем у реченні «Це, очевидно, є патос, який ми звикли чути від шкільної лавки по сьогоднішній день — ad nauseam»[1], означає, що всі, хто були дотичні до постійного й одноманітного «потоку» патосу втомилися від цього.
Етимологія
В Американському словнику спадщини (англ.American Heritage Dictionary) ця фраза визначається як: «Argumentum ad nauseam (укр.аргумент до нудоти) або argument from repetition (укр.аргумент, що повторюється) або argumentum ad infinitum (укр.аргумент до нескінченності) — це аргумент, який настільки часто повторюється (можливо різними людьми), що в усіх дискутантів пропадає бажання продовжувати його обговорення. В окремих випадках, але не завжди, аргументація Ad nauseam може бути формою "останнього доказу"».[2]