PROFILPELAJAR.COM

Фальшива дилема, також знана як хиба виключеного третього, фальшива дихотомія, або/або дилема або біфуркація — логічна хиба, що полягає у розгляді двох альтернативних точок зору так, наче вони вичерпують усі можливості, хоча це не так.

Коли, однак, вдається довести, що пропоновані альтернативи вичерпують усі можливі варіанти рішень, то арґументація є коректною.

Огляд

«Дилема» (гр. подвійне припущення) — це судження, де предмету надаються дві суперечні ознаки, які виключають можливість третьої. Головний закон, який має силу для міркувань і дій, — закон суперечності: дві протилежні думки про один і той самий предмет або явище, взяті в однаковий час, в однаковому значенні й в однаковому відношенні, не можуть бути достовірними та хибними водночас, тобто «третього не дано» (tertium non datur). Отже, якщо одне з них достовірне, то інше обов'язково буде хибним, або, навпаки, якщо одне з них хибне, інше неодмінне буде достовірним. Контрарні (протилежні) зв'язки між поняттями, судженнями й умовиводами є такі відношення, коли вони обидва одночасно достовірними бути не можуть. Натомість вони разом можуть бути лише хибними. Наприклад, два наступних речення: «Україна — велика країна» й «Україна — мала країна» не можуть воднораз бути вірними, проте вони обидва можуть бути разом хибними, оскільки «Україна — середня держава». Якщо її зіставити Китаєм або США, то Україна дійсно має маленьку площу, але в порівнянні з європейськими країнами, вона є другою в Європі за розміром її території після російської федерації. К. Маркс в «Індійському питанні» пише: «Англійський прем'єр-міністр Пальмерстон поставив Джона Буля перед дуже дражливою дилемою. Коли Джон Буль застосує відповідні заходи щодо рішучого придушення індійського повстання, то він зазнає нападу в себе на батьківщині; коли він дозволить індійському повстанню поширитись по всій території країни, то, зі слів пана Дізраелі [канцлера скарбниці], він знайде за лаштунками, опріч індійських князів, інших діючих осіб, з якими йому доведеться вести змагання».

При розв'язанні проблеми часто робиться така помилка: знайшовши два протилежних судження хапаються зробити вибір за правилами дилеми, хоча потім виявляється, що є також третє положення з цього питання. Наприклад, невірним буде таке міркування:

засідання кабінету міністрів бувають чергові та позачергові; встановлено, що це засідання не чергове; отже, це засідання позачергове.

Помилковість цього міркування спричинена тим, що не врахована третя можливість: у залежності від терміну проведення засідання Кабінету міністрів можуть бути ще «невідкладними». Однак, будь-яку дилему можна спростувати, протиставивши їй ще більш переконливу іншу дилему з протилежним змістом. Розглянемо добре відомий з історії приклад з наведеного питання. Згідно з оповіданням Аристотеля, одного разу афінянка звернулась до свого сина з такими словами: «Не втручайся в суспільні справи, оскільки коли ти будеш казати правду, тебе зненавидять люди, а коли ти будеш казати неправду, то тоді тебе зненавидять боги». Проти цієї дилеми Аристотель наводить таке висловлювання: «Я повинен брати участь у суспільних справах; тому що, коли я буду казати правду, то мене любитимуть боги; а коли я буду казати неправду, мене любитимуть люди».

Дуже цікавий приклад наводить Ф. Енгельс у «Селянській війні у Німеччині»: «Т. Мюнцер з неминучістю опинився перед дилемою, яку не можна вирішити: те, що він може зробити, суперечить усім його попереднім промовам, його принципам і природним інтересам його партії, а те, що він змушений зробити, нездійсненне».

Приклади

«Або ви зробите російську мову другою державною в Україні, або ваші діти не матимуть змоги її вчити та нею спілкуватись»

Аргументація є некоректною, оскільки не бере до уваги того факту, що на момент наведення аргументу, російська мова широко використовується в освітніх закладах, домінує в засобах масової інформації та популярній культурі не бувши при цьому державною. Окрім того, існують правові механізми захисту права національних меншин на освіту власною мовою.

Фальшиві дилеми є звичайним прийомом у політиці. Часто вони заховані в (риторичних) запитаннях, набуваючи форм хиби багатьох запитань, як це помітно в таких прикладах:

Ви за дружні відносини з Росією чи за фашистів?

Ви за владну вертикаль чи за терористів?

Хиба фальшивої дилеми стосується некоректного використання оператора або. Інший варіант некоректного використання «або» — це хиба фальшивого вибору. Приклад хиб, що полягають у некоректному використанні оператора і, дивись Оптова угода (логічна хиба).

Фальшива дилема може також передбачати три можливості (в цьому випадку вона називається трифуркація) або більше.

Див. також

Джерела

Яценко С. С. «Парасофізми». — К.: Видавничий дім «Руське слово», 2011, с. 23
Яценко С. Софістика. — К. : ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с. Софізми, с. 37. ISBN 978-617-7092-95-6