Тоді

Тип	коктейль, гарячий
Країна походження	Англія, Ірландія, США
Міцність напою	алкогольний
Градуси	7—18°
Колір	коричневий
Смак	різноманітний
Складники	міцний алкоголь (віскі, ром, кальвадос тощо), вода, чай, лимон, прянощі
Різновиди	ірландський, яблучний тощо
Подібні напої	глінтвейн, грог, імбирний чай

То́ді (від англ. toddy або гінді tāḍi) — коктейль, приготований із суміші міцного алкоголю, води, підсоложувача та прянощів. Тоді винайшли у XVIII сторіччі спеціально для жінок, яким не подобався надто різкий смак рому чи віскі. З часом з'явилося багато нових різновидів цього коктейлю на основі інших алкогольних напоїв, втім, класичним залишається рецепт із віскі. Тоді може бути як холодним, так і гарячим, але останній варіант значно переважає, тому найчастіше цей коктейль вживають у країнах з холодним кліматом: Ірландії, Англії, Швеції, Фінляндії, на півночі США.

За однією версією, тоді назвали на честь лікаря Роберта Бентлі Тодда, який приписував своїм пацієнтам напій на основі «бренді, білої кориці, цукрового сиропу і води»^[1]. За іншим припущенням, словом «toddy» англійці спочатку називали індійський алкогольний напій, який виготовляли зі збродженого кокосового молока. Перші згадки про англійські слова англ. tarrie, taddy відносяться, відповідно, до 1600 і 1610 року. Ймовірно, ці терміни походять від гінді tari, tāḍi, якими індійці позначали певні види кокосових пальм. В свою чергу, ці слова виводять або від санскр. tala-s, або від однієї з дравідійських мов — каннада tar чи тел. tadu^[2]. В часи Ост-Індійської компанії термін набув поширення в Шотландії, де ним стали позначати питво зовсім іншого ґатунку. Так, у 1786 році слово «toddy» визначали вже як «напій з алкогольного лікеру, гарячої води, цукру та прянощів»^[2]. В такому звучанні й тлумаченні його запозичили інші європейські народи. Оскільки цей коктейль готують майже завжди гарячим, в сучасній англійській мові за ним закріпилось словосполучення англ. hot toddy — «гарячий тоді» або, навіть, англ. hot whisky — «гаряче віскі».

Окрім віскі, рому, бренді та лікеру в сучасних рецептурах тоді можуть бути використані джин, горілка, настоянка, кальвадос, коньяк. В окремих випадках «безалкогольним тоді» можуть називати сурогат цього напою на основі чаю з прянощами. Як правило, в одній рецептурі використовують один алкогольний напій, зрідка — два. Щоб пом'якшити смак алкоголю, його розбавляють водою. Пізніше в деяких рецептах її стали заміняти чорним або трав'яним чаєм.

З підсоложувачів у тоді найчастіше використовують мед, але він може бути замінений цукром, цукровим, фруктовим чи кленовим сиропом. Якщо тоді готують з додаванням солодкого лікеру, то додатковий підсоложувач можуть і не застосовувати. Майже обов'язковим складником цього коктейлю є нарізаний скибками лимон, рідше його замінюють лимонним соком чи соком лайму. В яблучному тоді на основі кальвадосу замість лимона додають скибки свіжих яблук, в екзотичніших рецептах тоді трапляються такі складники як журавлина або грейпфрут. З прянощів найуживаніші гвоздика та кориця, також часто використовують мускатний горіх, свіжий імбир, бодян.

Для приготування класичного гарячого тоді воду доводять до кипіння або заварюють чай. В алкоголь всипають прянощі, вливають воду (чай), додають підсоложувач, перемішують і залишають настоятися 1—2 хвилини. Холодний тоді готують в такій само послідовності, тільки кип'ячену воду попередньо охолоджують. В залежності від складу і виду використаних продуктів напій або змішують в шейкері, а потім розливають, або відразу змішують у тому посуді, в якому його подаватимуть. Після змішування усіх складників остаточна міцність цього коктейлю становить від 7 до 18°.

Тоді прийнято подавати у скляному посуді, форма якого більш-менш відповідає основному алкогольному напою, який був використаний у рецептурі. Наприклад, тоді на основі віскі чи рому частіше подають у склянках (зазвичай типу хайбол), яблучний або кон'ячний тоді — у келихах. Універсальним способом подачі є філіжанки. Коктейль прикрашають скибками лимону, яблук, лимонною цедрою, паличками кориці або зірочками бодяну.

Як правило, тоді готують у прохолодну сиру погоду або п'ють ввечері перед сном. З середини XIX сторіччя цей напій описують як дієвий засіб від застуди^[3], який добре зігріває, заспокоює, зміцнює імунітет, позбавляє від болю в горлі тощо. За складом продуктів тоді можна порівняти з такими відомими протизастудними засобами як чай з лимоном, збитень, грог, глінтвейн, імбирний чай.