PROFILPELAJAR.COM

С-60 в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга

Гармата C-60 в Музеї ВПС, авіабаза Хацерім (Hatzerim), Ізраїль. 2006

С-60 — радянський зенітно-артилерійський комплекс, що використовує зенітні гармати АЗП-57 калібру 57 мм (розроблені в середині 1940-х років), широко поширений у світі.

Розробка

Проектування 57-мм автоматичної зенітної гармати було розпочато 1944 року в НДІ-58 в ЦАКБ Василя Грабина^[ru] під керівництвом Льва Локтєва^[ru] на основі теоретичних розробок Михайла Логінова^[ru]. Нова модель була призначена замінити існуючі 37-мм зенітні гармати зразка 1939 (61-К). Дослідний зразок гармати АЗП-57 УСВ випробували наприкінці 1946 року на Донгузькому полігоні (Оренбурзька область), виявлені недоліки були усунуті. Гармата прийнята на озброєння Радянської Армії в січні 1950 року під назвою «57-мм зенітна автоматична гармата АЗП-57» (рос. автоматическая зенитная пушка). У тому ж році почалося її серійне виробництво на заводі № 4 ім. Ворошилова^[ru] в Красноярську.

АЗП-57 комплексу С-60 стала першою радянською польовою зенітною гарматою, наведення якої здійснювалося дистанційно. Вона встановлена на чотириколісному шасі, що дозволяє буксирування за допомогою військової вантажівки (6×6) або гусеничного артилерійського тягача. Для переведення гармати з похідного в бойове положення обслузі потрібна 1 хвилина, навпаки — 2 хвилини.

Бойове застосування

У Сухопутних військах ЗС СРСР застосовувався до кінця 1980-х (у період Афганської війни). Останньою військовою частиною, на озброєнні якої стояв комплекс С-60, був 990-й зенітний артилерійський полк (990-й зап) 201-ї мотострілецької дивізії. Зенітні батареї 990-го зап несли бойову охорону аеропорту м. Кундуз.

С-60 експортувався в багато країн світу та неодноразово застосовувався у воєнних конфліктах. Гармати цього комплексу широко використовувалися в системі ППО Північного В'єтнаму під час В'єтнамської війни, показавши високу ефективність при стрільбі по цілях на середніх висотах, а також арабськими державами (Єгипет, Сирія) та Іраком в арабо-ізраїльських конфліктах та ірано-іракській війні. Морально застаріла до кінця XX століття, С-60, в разі масованого застосування, все ще здатна знищити сучасний літак класу винищувач-бомбардувальник, що було продемонстровано під час війни в Перській затоці 1991 року, коли іракські обслуги з гармат цього комплексу зуміли збити кілька американських та британських літаків.

У Росії офіцерів-командирів обслуги випускали до 2007 року, незважаючи на те, що комплекс перебуває на консервації. У військах офіцери, підготовлені (переважно, в рамках військових кафедр) для обслуговування АЗП-57 комплексу С-60, для подальшого несення служби проходять перенавчання на інші види протиповітряного озброєння.

Російсько-українська війна

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

Певна кількість С-60 перебувала на озброєнні українських Сил оборони. Так, на початку травня 2022 року воїни Харківської бригади територіальної оборони опанували стрільбу із зенітно-артилерійського комплексу С-60. Зенітний артилерійський комплекс було встановлено на повнопривідну вантажівку КрАЗ-6322^[1]. З відео, яке ілюструє матеріал українських медіа, випливає, що гармата використовує боєприпаси іноземного виробництва, які Україна отримала як військову допомогу для боротьби з російськими окупантами.

Після розконсервації та ремонту деякі українські підприємства модернізують С-60 шляхом встановлення універсального блоку управління, який програмують для виконання певної низки команд. Блок управління керує електроприводами наведення гармати, котрі, після введення команди на пульт керування, автоматично наводять гармату на необхідний кут. Подібна система мінімізує час реакції та збільшує точність наведення, що в комплексі виводить ефективність модернізованої системи на новий рівень. Також Збройні сили України підвищують ефективність С-60, застосувуючи сучасні автоматизовані системи управління підрозділами (наприклад, бойової системи управління тактичної ланки «Кропива», яка була випробувана в реальних бойових умовах та призначена для автоматизації окремих завдань управління на рівні батальйону, роти, взводу та окремих одиниць техніки)^[2].

Технічні дані

Тип зброї: одноствольна автоматична гармата;
Калібр: 57 мм;
Снаряд: 57 × 348 мм SR;
Принцип дії: використанні енергії віддачі при короткому ході ствола;
Довжина: 8,5 м;
Довжина ствола: 4110 мм;
Нарізи: 24 шт;
Маса в бойовому положенні: 4,8 т;
Зона обстрілу по дальності: 4000 м (оптичний приціл), 6000 м (радіолокаційний приціл);
Зона обстрілу по висоті: 4000 м;
Максимальна швидкість повітряної цілі: 300 м/с;
Швидкострільність: 105—120 пострілів/хв;
Практична швидкострільність: 70 пострілів/хв;
Найбільший кут піднесення: 87°;
Кут нахилу: -2°;
Початкова швидкість снаряда: 1000 м/с;
Вага вражаючої частини снаряда: 2,8 кг;
Боєприпаси: ОТ, ОЗТ, БЗТ, БРТ;
Обслуга: 6-8 осіб.

Модифікації

АК-725: Морська артилерійська установка на базі гармати С-60. Прийнята на озброєння 1958 р.
ЗСУ-57-2: Самохідна зенітна установка з двома гарматами С-60 (індекс установки С-68).
Розглядався проект її використання в новій башті при модернізації танка ПТ-76^[3]

Оператори

Албанія — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Алжир — 70 С-60, станом на 2007^[4]
Ангола — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Афганістан — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Бангладеш — кілька Тип 59^[5], станом на 2007^[4]
Болгарія — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Боснія і Герцеговина — деяка кількість, станом на 2007^[4]
В'єтнам — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Гвінея — 12 Тип 59, станом на 2007^[4]
Гвінея-Бісау — 10 С-60, станом на 2007^[4]
Єгипет — деяка кількість у складі армії, ще 600 у військах ППО, станом на 2007^[4]
Замбія — близько 30 С-60, станом на 2007^[4]
Індонезія — 256 С-60 в армії, ще деяку кількість на озброєнні морської піхоти, станом на 2007^[4]
Іран — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Ємен — 120 С-60, станом на 2007^[4]
Камбоджа — деяка кількість, станом на 2007 рік^[4]
Киргизстан — 24 С-60, станом на 2007^[4]
КНР — деяка кількість Тип 59, станом на 2007^[4]
Республіка Конго — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Північна Корея — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Куба — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Лаос — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Лівія — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Мавританія — 12 С-60, станом на 2007 рік^[4]
Малі — 6 С-60, станом на 2007^[4]
Мозамбік — 60 С-60, ще 30 на зберіганні, станом на 2007 рік^[4]
Молдова — 11 С-60, станом на 2007^[4]

Монголія — деяка кількість, станом на 2007^[4]

Пакистан — 144 Тип 59, станом на 2007^[4]
Польща — 224 С-60, станом на 2007^[4]
Росія — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Сирія — 600 С-60, станом на 2007^[4]
Судан — деяка кількість, станом на 2007^[4]
Таїланд — близько 6 Тип 59, ще не менше 18 небоєздатних, станом на 2007^[4]
Туркменістан — 22 С-60, станом на 2007^[4]
Україна — близько 400 С-60, станом на 2007^[4]
Ефіопія — деяка кількість, станом на 2007 рік^[4]

Колишні

СРСР

Польща

Станом на початок 2021 року мала на озброєнні модернізовану версію радянської зенітної гармати С-60, що має назву S-60MB. Нова версія оснащена системою електричного приводу та цифровою системою взаємодії з командною машиною, що дозволяє здійснювати автоматичне наведення гармати на ціль^[6].

У березні 2021 року 8-й зенітний дивізіон ВМС Польщі на військових навчаннях здійснив денні та нічні стрільби з модернізованих 57-мм зенітних гармат С-60МВ та переносних зенітних ракетних комплексів^[6].