Завдяки простоті та порівняній дешевизні у виготовленні, загальній доступності, залишається одним із найпоширеніших снарядів даного калібру попри моральну застарілість.
Виробництво налагоджене у низці країн багатьма виробниками.
Став подальшим розвитком снаряда M102 — основного боєприпасу американської причіпної гаубиці M1917/M1918 (копія французької Canon de 155 mm GPF[en]) часів Першої світової війни. Створений для використання у причіпній гаубиці M1 часів Другої світової війни, але відтоді здобув великого поширення та сумісність з численними артилерійськими системами калібру 155 мм[1].
Опис
Снаряд M107 роздільного заряджання, має сталевий корпус наповнений вибуховою речовиною[1].
Починаючи з 1977 року в Сполучених Штатах виготовляють снаряди споряджені лише тротилом[1].
Споряджений тротилом снаряд M107 утворює близько 1950 уламків при детонації[1].
В 1944 році для встановлення підривачів з датчиками відстані (VT fuzes) стали свердлити додаткову порожнечу під отвором для вкручування підривача[1].
При використанні звичайних підривачів ця порожнеча заповнена 136 г тротилу в алюмінієвій обгортці. За потреби її можна прибрати та вкрутити відповідний підривач[1].
Снаряди M107 ділять на п'ять категорій в залежності від маси: від 40,82 кг (друга категорія) до 42,91 кг (п'ята категорія). Приналежність до категорії позначають на корпусі снаряда відповідними помітками[1].
Для цих снарядів була розроблена система зарядів у мішечках. Згодом з'явились нові системи з модульними зарядами[1].
Також були створені навчальні снаряди з інертним наповненням або світлошумовими та димовими шашками (наприклад, Prca M804), що не детонують при зіткненні з землею. Однак у деяких випадках стрільба навчальними снарядами може бути дорожча за стрільбу самими M107[1]
В 2018 році ХК «Артем» повідомила про плани налагодити виробництво масових снарядів M107 на своїх виробничих потужностях в Україні[2].
