На узбіччі долини. Біля двох сокорів козацьких, Там козак постріляний, порубаний На рани смертельні знемагає І праведну суддю з неба визирає, Своїх батька й неньку В думках викликає. Рани постріляні Кров'ю зійшли. Рани порубані До серця дійшли. І козак долину Кодими Трьома клятьбами заклинає: «Бодай ти, долино ріки Кодими, Болотами затягалась. Щоб у зорю Божу Ти не зацвітала. Бо ж я на тобі Третій раз гуляю Та ніякої здобичі від тебе не маю. Перший раз гуляв — Коня вороного втеряв. Удруге гуляв — Товариша я втеряв. Утретє гуляв — Свою лиху долю спіткав». Орли — сизокрильці, Козацькі дозірці, Налітають, Козацькую долю виглядають. Поранений козак сили докупи збирає І до себе неньку — батька закликає: "Ненчина молитва і молитва тата Допоможе молодому на коліна встати Та ружницю — подругу до рученьок взяти, По три мірки пороху насипати, По три кулі срібнії набивати, Орлам — сизокрильцям. Козацьким дозірцям, Подарунок посилати. Принагодився козак, Що додому вертався Та й до пораненого побратима З добрим словом привітався І товаришеві військовому Щиро та й допомагає: По три мірки пороху Швидко насипає. По три кулі срібнії Гей, та набиває. Непроханим дозірцям Гостинців посилає. а сам з молитвою До землі припадає, Ще й у бік ріки З надією поглядає, Бо ріка Кодима До моря поспішає. а море трьома барвами виграває. Першою барвою — островами. Другою барвою — кораблями. Третьою барвою — молодими козаками. а козаки з моря на долину Кодими, Гей, та поспішали, Козака порубаного Хутко розшукали. Шаблями могилоньку йому викопали. Шапками земельку на груди насипали, Ї з верби молоденької Хреста змайстрували, Польовими квітами його уквітчали, Із рушниць козацьких Тричі постріляли — Так загиблому товаришеві Та й шану віддали.