Літ – сто десять, віку чверть – за ґратами.
Прямо в душу капле через дах!
Батько Січі в’язнем не вмиратиме –
Прагне волі, наче неба птах!
Боже! Як на Україну хочеться,
Впасти в ноги сивому Дніпру,
Січчю возродитися на Хортиці –
Боже, крила, силу дай Петру!
Січ на захист краю давньоруського
Сотні орд поклала під щити...
Православний хрест був перепусткою...
Та одна орда несла хрести!
Отаману Соловки відміряли...
Голову б схилив, то мав би й лан.
Та кому би українці вірили,
Якби гнувсь Останній Отаман!
Та кому би Україна вірила,
Якби гнувсь Останній Отаман!
[3]
|