Олія печінки тріски

Олія печінки тріски у желатинових капсулах

Олія печінки тріски — риб'ячий жир, харчова добавка отримана з печінки тріски (атлантичної тріски (лат. Gadus morrhua) або інших риб родини тріскових: тріски балтійської (лат. Gadus callarias), пікші (лат. Gadus aeglefinus).[1]

Олія має характерний запах і смак.

Атлантична тріска

В олії печінки тріски, як і в іншому риб'ячому жирі міститься велика кількість поліненасичених жирних кислот, особливо надзвичайно цінні жирні кислоти омега-3, омега-6 і вітаміни (особливо А і D), в менших кількостях, є вітамін Е.[2] Вміст вітамінів А і D високий — не менш 350 МО вітаміну А.[1] В жирі присутні лецитин та холестерол (неомилюваний залишок до 2 %), знайдено сліди марганцю, заліза, кальцію, брому, хрому, магнію, хлору, йоду (вміст йоду може досягати до 0,03 %).[1]

Виробництво

Олію печінки тріски традиційно виготовляють шляхом заповнення дерев'яної бочки свіжими печінками тріски і морською водою, дозволяючи суміші бродіння на строк до одного року, перш ніж знімати олію.[3] Сучасний риб'ячий жир виробляється приготуванням з тіла тканин цілої тріски чи жирної риби в процесі виробництва рибного борошна.

Медичну тріскову олію одержують тільки з печінки свіжої риби.[1] Жир витоплюють попередньо відокремивши жовчний міхур. Перед витопленням, сировину промивають. Отриману витоплену олію фільтрують, розфасовують в тару, яку після цього герметично закривають для попередження окиснення. Світлий медичний жир одержують фільтрацією-відділенням викристалізованих твердих гліцеридів, які утворюються внаслідок охолодження жиру.[1]

Терапевтичне застосування

Олію печінки тріски використовують як терапевтичний засіб при авітамінозах А і D, а також при рахіті. Широко застосовують у дерматології, в різних формах — найчастіше як 40 % мазь (лат. Unguentum Olei Jecoris Aselli). Олія печінки тріски широко використовується для полегшення болю і тугорухомості суглобів, пов'язаних з артритом.[4] Вона може мати позитивний вплив на серце,[5][6] кістки.[7] Масло печінки тріски може бути ефективним додатковим заходом для довгострокового лікування розсіяного склерозу.[8]

Використання риб'ячого жиру під час вагітності пов'язано з більш низьким ризиком розвитку діабету типу I у потомства.[9] (хоча див. несприятливий вплив нижче). Цей ефект був виявлений тільки у матерів, які приймають риб'ячий жир, а не в матерів, які приймають полівітамінні добавки. Олія печінки тріски в годуючих матерів покращує грудне молоко за рахунок збільшення кількості жирних кислот, що сприяє розвитку мозку, і кількості вітаміну А, який допомагає запобігти інфекції, але рівень вітаміну D залишається незмінним.

Норвезьке Дослідження понад 68 тисяч жінок повідомили, що у жінок хворих на рак, які приймали щодня риб'ячий жир значно знизився рівень смертності (25 % для всіх видів раку, 45 % для раку легенів) порівняно з жінками, які не приймали таких добавок.[10][11]

Побічні ефекти

Столова ложка (13,6 г) олії печінки тріски містить 136 % від встановленого щоденного допустимого верхнього рівня всмоктування провітаміну вітаміну А (ретинолу).[12][13] Вітамін А накопичується в печінці, і може досягати небезпечних рівнів і викликати гіпервітаміноз.[14] Вагітним жінкам краще проконсультуватись з лікарем при прийнятті риб'ячого жиру, оскільки в їжі й так присутні високі кількості природних форм вітаміну А, таких як ретинол. Високі дози синтетичного вітаміну А (ретиноїди) є причиною вроджених дефектів.[15] Токсична доза ретинолу (вітаміну А) становить близько 25 000 МО/кг, або еквівалент близько 1,25 кг риб'ячого жиру для 50-кілограмової людини.

Існує підвищений ризик раку простати у чоловіків, які приймають добавки з високим рівнем омега-3 жирних кислот, у тому числі риб'ячий жир.[16]

Високе споживання риб'ячого жиру у вагітних жінок пов'язано з майже в п'ять разів підвищеним ризиком гестаційної гіпертонії.[17]

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б в г д Пешук Л.В., Носенко Т.Т. Біохімія та технологія оліє-жирової сировини. Навч.посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 296 с. ISBN 978-611-01-0035-9
  2. ↑ Лебська Т., Григор’єва Л., Карповець П. Особливості хімічного складу та перспективи використання біологічно активної добавки "Сквамарин" / Міжнародний науково-практичний журнал "Товари і ринки". - 2010 № 1(9). ISSN: 1998-2666
  3. ↑ David Wetzel (28 February 2006). "Cod Liver Oil Manufacturing [Архівовано 10 квітня 2014 у Wayback Machine.]". The Weston A. Price Foundation[en].
  4. ↑ Gruenwald J, Graubaum HJ, Harde A (2002). "Effect of cod liver oil on symptoms of rheumatoid arthritis". Adv Ther 19 (2): 101–7. doi:10.1007/bf02850059. PMID 12069368 [Архівовано 10 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Knapp, HR, et al. (1987). "The Effect of Cod liver oil on the Development of Atherosclerosis in an Animal Model.". Proceedings of the AOCS: pp. 35–40.
  6. ↑ von Schacky, C. (2000). "n-3 Fatty acids and the prevention of coronary atherosclerosis". Am J Clin Nutr 71 ((1 Suppl)): 224S–7S. PMID 10617975 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Akpede, GO, et al.; Omotara, B.A.; Ambe, J.P. (1999). "Rickets and deprivation: a Nigerian study.". J R.Soc.Health 119 (4): 216–22.
  8. ↑ Swank, Roy L., and Barbara Brewer Duggan. The Multiple Sclerosis Diet Book: A Low-Fat Diet for The Treatment of MS. Doubleday, 1987.
  9. ↑ Stene LC, Ulriksen J, Magnus P, Joner G (September 2000). "Use of cod liver oil during pregnancy associated with lower risk of Type I diabetes in the offspring". Diabetologia 43 (9): 1093–8. doi:10.1007/s001250051499. PMID 11043854 [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Lund, Eiliv; Vanessa Dumeaux; Tonje Braaten; Anette Hjartåker; Dagrun Engeset; Guri Skeie; Merethe Kumle (6 June 2007). "Cohort Profile: The Norwegian Women and Cancer Study—NOWAC—Kvinner og kreft [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]". International Journal of Epidemiology (Oxford University Press) 2008 (37(1)): 36–41. doi:10.1093/ije/dym137. PMID 17644530 [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.]. Retrieved 12 October 2007.
  11. ↑ Skeie, G; Braaten T; Hjarta A; Brustad M; Lund E. "Cod liver oil, other dietary supplements and survival among cancer patients with solid tumors.". Int J Cancer 125: 1155–60. doi:10.1002/ijc.24422. PMID 19444919 [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  12. ↑ National Nutrient Database for Standard Reference "USDA Nutrition Facts: Fish oil, cod liver[недоступне посилання з квітня 2019]" USDA
  13. ↑ Jane Higdon, Ph.D. of the Linus Pauling Institute[en] "Linus Pauling Institute Micronutirent Center" [Архівовано 17 січня 2012 у Wayback Machine.] Університет штату Орегон
  14. ↑ Paul Lips (8 May 2003). "Hypervitaminosis A and fractures [Архівовано 12 березня 2008 у Wayback Machine.]". N Engl J Med 348 (4): 1927–1928. doi:10.1056/NEJMe020167. PMID 12540650
  15. ↑ Myhre AM, Carlsen MH, Bøhn SK, Wold HL, Laake P, Blomhoff R (December 2003). "Water-miscible, emulsified, and solid forms of retinol supplements are more toxic than oil-based preparations". Am. J. Clin. Nutr. 78 (6): 1152–9. PMID 14668278.
  16. ↑ heodore M. Brasky, Amy K. Darke, Xiaoling Song, Catherine M. Tangen, Phyllis J. Goodman, Ian M. Thompson, Frank L. Meyskens Jr, Gary E. Goodman, Lori M. Minasian, Howard L. Parnes, Eric A. Klein and Alan R. Kristal (2013). "Plasma Phospholipid Fatty Acids and Prostate Cancer Risk in the SELECT Trial [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.]". J Natl Cancer Inst 105 (15): 1132–1141. doi:10.1093/jnci/djt174
  17. ↑ Olafsdottir AS, Skuladottir GV, Thorsdottir I, Hauksson A, Thorgeirsdottir H, Steingrimsdottir L (March 2006). "Relationship between high consumption of marine fatty acids in early pregnancy and hypertensive disorders in pregnancy". BJOG 113 (3): 301–9. doi:10.1111/j.1471-0528.2006.00826.x. PMID 16487202.