Конурча

село Конурча
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Маслівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060250020088912
Облікова картка Суботник 
Основні дані
Населення 496
Поштовий індекс 96145
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°49′45″ пн. ш. 34°23′42″ сх. д. / 45.82917° пн. ш. 34.39500° сх. д. / 45.82917; 34.39500
Місцева влада
Адреса ради 96143, АРК, Джанкойський район, с.Маслове, вул.Калініна, 6
Карта
Конурча. Карта розташування: Україна
Конурча
Конурча
Конурча. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Конурча
Конурча
Мапа
Мапа

CMNS: Конурча у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Суботник.

Конурча (крим. Qoñurça, з 1945 по 2023 рік — Субо́тник) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 496 осіб. Орган місцевого самоврядування — Маслівська сільська рада. Розташоване в центрі району.

Географія

Конурча — село на півночі району, в степовому Криму, на правому березі маловодний балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря — 7 м[1]. Найближчі села: Пушкіне — за 0,7 кілометра на північ, Маслове — за 3,5 км на південь і Вітвисте за 4 км на південний схід, там же найближча залізнична станція — Мамут (по шосе св. 8 км). Відстань до райцентру — близько 13 кілометрів.

Історія

Сучасне село виникло приблизно на місці старовинного селища Конурча, або Конурчі [2]. Перша документальна згадка зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кокердже входив в Діп Чонгарській кадилик Карасубазарського каймакамства[3].

Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 року [4], на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписане до Перекопського повіту [5].

В «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Конурчі — власницьке село, з 2 дворами і 14 жителями при балці безіменній [6], а, згідно з «Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 рік» , село Конурча була покинуте мешканцями в 1860 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[7] та залишалося незаселеним в руїнах[8].

Відроджене село було в самому кінці століття — за «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость записаний Конурчі, але ніяких даних про село, крім назви, не наведено <[9]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» ' на хуторі Конурча значилося 22 жителя в 3 подвір'ях[10]. У 1903 році, згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії» , при селі, на орендній землі, був заснований німецький лютеранський хутір[11]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [12] в Богемській волості Перекопського повіту значиться село Конурчі (вакуф) [13]. Населення, згідно німецької енциклопедії, становило 14 осіб[11], але було це населення німецького хутора, або всього поселення, з наявних документів не ясно.

Після окупації Криму більшовиками, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[14]. У 1922 році повіти перетворили в округу[15].

Час виникнення сучасного села і присвоєння йому нинішньої назви поки не з'ясовано: на кілометровій карті Генштабу Червоної армії 1941 року позначені Конурчі[16] на карті «Старі назви і зниклі міста Криму» позначено, що село раніше називалося Ударник[17], але джерело цієї інформації, як і час перейменування, поки невідомий.

12 травня 2016 року Верховна рада України прийняла постанову про перейменування села в Конурчу, відповідно до закону про декомунізацію, однак дане рішення не вступає в силу до «повернення Криму під загальну юрисдикцію України»[18]. Постанова набрала чинности у 2023 році.[19]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 552 особи, з яких 274 чоловіки та 278 жінок[20].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 496 осіб[21].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[22]:

Мова Відсоток
російська 36,90 %
українська 33,67 %
кримськотатарська 27,42 %
білоруська 0,20 %
інші 1,81 %

Примітки

  1. ↑ Прогноз погоди в с. Суботник (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 5 квітня 2015.
  2. ↑ X = 34.396293 & y = 45.821622 Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Процитовано 20 березня 2015.
  3. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  4. ↑ Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
  5. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
  6. ↑ page = 59 Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 72. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Процитовано 22 березня 2015.
  7. ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
  8. ↑ Ханацкій К. В. 1867. Пам'ятна книжка Таврійської губернії : [арх. 26 червня 2015]. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  10. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
  11. ↑ а б В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  12. ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  13. ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 234.
  14. ↑ Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  15. ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  16. ↑ Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941 г.
  17. ↑ Старі назви і зниклі міста Криму. Топонімічна карта. 2009 рік
  18. ↑ Про перейменування окремий населених пунктів та районів Автономної Республики Крим та міста Севастополя
  19. ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 25 серпня 2023.
  20. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  21. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  22. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.